7.7. Роль управлінського обліку в прийнятті рішень на підприємстві

У ринкових умовах господарювання головного умовою ефективного управ­ління виробничим підприємством є повнота, достовірність та оперативність інфо­рмації про витрати, які формують собівартість продукції. Таку інформацію надає облік витрат виробництва, що є центральною підсистемою в інформаційній сис­темі бухгалтерського обліку. Від належної організації обліку витрат та кальку­лювання собівартості продукції залежать рівень економічного управління під­приємством, ступінь впливу результатів діяльності окремих підрозділів на підвищення ефективності виробництва, обгрунтованість планування якісних та кількісних показників й оптимальне ціноутворення. У сучасних умовах кальку­лювання собівартості продукції (робіт, послуг), будучи частиною внутрішнього­сподарського (управлінського) обліку підприємства, дає можливість приймати його власникам та керівникам ряд рішень при здійсненні господарської діяль­ності, і насамперед — з питань, пов'язаних із ціноутворенням.

У Програмі реформування системи бухгалтерського обліку із застосуван­ням міжнародних стандартів, затвердженій постановою КМУ від 28.10.98 р. № 1706, зазначено, що реформування системи бухгалтерського обліку є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відно­син ринкового напрямку. Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського обліку полягає у прискоренні процесу її приведення у відповід­ність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, наданні суб'єктам ведення господарства можливостей визначати межі та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.

Управлінський облік відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХГУ (далі — Закон про бухгалтерський облік) — це система оброблення і підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління під­приємством. У цьому визначенні по суті міститься основне завдання управлінсь­кого обліку, яке виділилося в процесі його становлення у світовій практиці, а саме: бути інформаційним підґрунтям для прийняття управлінських рішень. Бух­галтерський облік повинен вестися таким чином, щоб можна було, крім забезпе­чення реальною інформацією зовнішніх користувачів, задовольняти також потре­би внутрішніх користувачів з метою створення для них сприятливого середовища для прийняття ефективних управлінських рішень.

З цією метою в управлінському обліку застосовуються особливі методи об­ліку витрат. Одним з таких методів (по суті, особливою системою обліку) є систе­ма директ – костинг. Саме її покладено в основу методики обліку витрат, прийнятої в національних стандартах бухгалтерського обліку. Сутність цієї системи полягає в тому, що прямі витрати узагальнюються за видами готових виробів, непрямі ж витрати збираються на окремих рахунках і списуються на загальні фінансові ре­зультати того звітного періоду, в якому вони виникли. Такий розподіл витрат необхідний для забезпечення можливості управління прибутком.

Для розподілу непрямих витрат у світовій практиці існує безліч різних мето­дів. Така велика їх кількість свідчить передусім про те, що вибір одного з мето­дів є дуже суб'єктивним рішенням, що може спричинити перекручення даних про собівартість продукції і як наслідок — неможливість дати адекватну оцінку дина­міці прибутку — найважливішого результату діяльності будь-якого підприємства. Зверніть увагу на визначення непрямих витрат, дане в П(С)БО 16: непрямі витра­ти — це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'­єкта витрат економічно доцільним шляхом. Отже, тут вказується на те, що прак­тично будь-який обраний шлях розподілу непрямих витрат не є економічно обґрунтованим.

Тепер у бухгалтерському обліку формується інформація, яка повністю при­датна для економічного аналізу прибутку, рентабельності підприємства. Система директ-костинг дозволяє вивчити залежність прибутку віл найважливіших факто­рів і на підставі цього управляти процесом формування її величини, а також дає можливість більш повно враховувати взаємозв'язок між показниками і точніше вимірювати вплив факторів.

Відповідно до концепції управлінського обліку загальногосподарські ви­трати входять до складу витрат, пов'язаних з підготовкою і організацією виро­бництва, тобто ці витрати безпосередньо не відносяться до створюваної про­дукції (робіт, послуг), а отже, включаючи їх до собівартості продукції (робіт. послуг), не можна реально простежити причинно-наслідковий зв'язок між впро­ваджуваними управлінськими рішеннями і зміною обсягу випуску продукції, прибутку.

Крім того, такий метод обліку витрат забезпечує простоту обліку, зумовле­ну відсутністю необхідності проведення досить трудомісткої процедури розподілу непрямих витрат.

Таким чином, система обліку витрат, прийнята в межах реформування бух­галтерського обліку, в першу чергу має на меті забезпечити зовнішніх і внутрі­шніх користувачів правдивою, об'єктивною інформацією, яка сприятиме мобіль­ності суб'єктів господарювання в умовах ринкового середовища.