4. Облік фінансових інвестицій

4.1. Загальні положення

У процесі господарської діяльності підприємство може використовувати тимчасово вільні кошти для інвестування в окремі об'єкти різних галузей економічної діяльності з мстою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання основних фо­ндів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Інвестиції можуть здійснюватися в грошовому виразі, у вигляді майна чи інтелектуальних цінностей.

Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка пе­редбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка пе­редбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція — господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондо­вому ринку (за винятком операцій із купівлі акцій як безпосередньо платником і податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичного особою, які належать до прямих інвестицій).

Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здій­снення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Інвестиціями (згідно із Законом України „Про інвестиційну діяльність") є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підпри­ємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матері­альні цінності);

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелек­туальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запате­нтованих („ноу-хау").

Законодавство України визначає такі джерела фінансування інвестиційної діяльності:

• власні фінансові ресурси інвестора (кошти резервного капіталу, додатково­го капіталу (в частині емісійного доходу та фінансової допомоги), нерозпо­діленого прибутку, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

• позичкові фінансові кошти інвестора (облігаційні позики, банківські та бю­джетні кредити);

• залучені фінансові кошти інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

• бюджетні інвестиційні асигнування;

• безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян, аванси одержані підприємством під продукцію (роботи, послуги), кредиторська заборгованість, строк оплати якої в даний період не настав. Фінансові інвестиції згідно із П(С)БО №2 „Баланс" визначаються як активи,

що утримуються з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання капіталу та інших вигод для інвестора (тобто юридичної чи фізичної особи, що здійснює вкладення).

Як правило, фінансові інвестиції здійснюються з метою:

• отримання відповідного доходу, який складається з доходу у вигляді дивідендів, отриманого протягом інвестиційного періоду та доходу від зростання ринкової вартості об'єктів вкладення;

• здійснення впливу на діяльність підприємства, що інвестується, тобто з ме­тою отримання можливості повністю або частково контролювати виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій. Підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною називаються, пов'язаними сторонами;

• отримання податкових пільг по інвестиціях. За видами фінансові інвестиції поділяють на:

• вкладення до статутного капіталу інших підприємств, включаючи дочірні та залежні підприємства;

• придбання цінних паперів інших емітентів;

• надання позик іншим юридичним і фізичним особам;

• переведення грошових коштів на депозити в банки.

Згідно з П(С)БО 12 фінансові інвестиції поділяються на: довгострокові фі­нансові інвестиції, поточні фінансові інвестиції, еквіваленти грошових коштів.

Довгострокові фінансові інвестиції — це фінансові інвестиції періодом біль­ше одного року, а також інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

Поточні фінансові інвестиції — це інвестиції терміном до одного року, які можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент (крім інвестицій, які є еквіва­лентами грошових коштів).

Еквіваленти грошових коштів — не короткострокові високоліквідні фінан­сові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які ха­рактеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Кожна категорія фінансових інвестицій може включати інвестиції у цінні папери, які є інструментами капіталу (акції, паї, майнові права), боргові інстру­менти та окремий вид —похідні інструменти, правила обліку яких регулюються П(С)БО 13 „Фінансові інструменти".

Залежно від мети інвестора кожен вид інвестицій може бути кваліфікова­ний як придбаний з мстою перепродажу та такий, що утримується безстроково (інструменти капіталу) або до погашення (боргові інструменти). Інвестиції при­дбані з метою перепродажу, які у будь-який момент можуть бути реалізовані, слід кваліфікувати як поточні, навіть якщо по своїй первісній природі вони є довгостроковими.

Залежно від рівня впливу інвестора на інвестоване підприємство інвестиції поділяються на:

Інвестиції в асоційовані підприємства — інвестиції у підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив.

Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути:

• володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу)

підприємства;

• представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі під­приємства;

• участь у прийнятті рішень;

• взаємообмін управлінським персоналом;

• забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Інвестиції в дочірні підприємства — інвестиції в підприємства, які перебува­ють під контролем (вирішальним впливом на фінансову, господарську і комерцій­ну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності) материн­ського підприємства.

Інвестиції в спільну діяльність — інвестиції для ведення господарської діяль­ності, зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю (розподіл контролю за господарською діяльністю) двох або більше сто­рін відповідно до письмової угоди між ними про ведення спільної діяльності.