2.11. Інвентаризація запасів

Інвентаризація запасів проводиться з метою порівняння облікових даних із фактичними. Порядок проведення Інвентаризації регламентує Інструкція з інвен­таризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цін­ностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, за­тверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. №69. Здійснення інвентаризаційної процедури покладається на спеціально створену постійну діючу інвентаризаційну комісію. Результати проведеної перевірки мате­ріальних цінностей подають у формі 21-М „Інвентаризаційний опис". Періодич­ність здійснення інвентаризації запасів мас бути не рідше ніж один раз на рік (перед завершенням звітного року). Під час проведення обов'язкової інвентари­зації необхідно перевірити усі види майна та запасів, як власних, так і тих, які не належать підприємству.

Інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені у строк покупцями відвантажені товари і цінності, та на ті, що перебувають на складах інших підприємств.

При визначенні незавершеного виробництва в інвентаризаційних описах за­значають найменування заділу, стадію або міру його готовності. Сировина, мате­ріали і куповані напівфабрикати, які с біля робочих місць, до опису незавершено­го виробництва не включаються, а фіксуються в описах матеріальних цінностей або в окремих описах. Кількість сировини й матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси, визначають за допомогою технічних розрахунків, в порядку, передбаченому галузевими інструкціями.

Кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, визначається на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей.

Оформляючи результати інвентаризації слід пам'ятати, що перекриття недо­стачі одного запасу за рахунок надлишку іншого допускається лише в тому випа­дку, коли вони були утворені в один і той же період, який перевіряється, і однією і тією ж особою, яку перевіряють.

Після затвердження інвентаризаційного опису всіма членами інвентариза­ційної комісії його дані використовуються при складанні „Звіряльної відомості". В цьому документі, який складається і підписується бухгалтером в єдиному при­мірнику, відображаються результати проведеної інвентаризації запасів, за якими виявлені відхилення. Із „Звіряльною відомістю" під розписку ознайомлюється ма­теріально відповідальна особа. Результати проведеної інвентаризації мають бути відображені у бухгалтерському обліку в тому місяці, в якому проведено інвента­ризацію, але не пізніше грудня звітного року.

Розділ 3. Облік грошових коштів

3.1. Облік грошових коштів у касі

3.1.1. Загальні положення

Грошові кошти підприємства можуть зберігатися в касі і/або на рахунках у банку.

Основним нормативним актом, що регулює правила ведення розрахунків готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке прийняте Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72.

Каса підприємства — приміщення або місце, що призначене для при­ймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей. Приміщення каси має бути ізольоване, а двері до каси під час здійснення операцій — замкнені з внутрішнього боку. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.

Для ведення касових операцій наказом керівника призначається матеріаль­но-відповідальна особа — касир, з яким укладається договір про його повну ма­теріальну відповідальність. На великому підприємстві касирів може бути декіль­ка. На малому підприємстві функції касира можуть виконуватися будь-яким працівником (у тому числі і бухгалтером), призначеним наказом керівника. Каси­ру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам.

У касі підприємства можуть зберігатися такі цінності (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Перелік цінностей, які можуть зберігатися в касі підприємства

Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підпри­ємству, забороняється.

На кінець робочого дня підприємства можуть тримати в своїй касі готівку у межах ліміту, який встановлюється обслуговуючим банком.

Ліміт залишку готівки в касі (далі — ліміт каси) — граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку.

Відкриваючи поточний рахунок (у період укладання договору на розрахун­ково-касове обслуговування), новостворене підприємство подає установі банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси, порядку та строків здавання готівкової виручки. Діючі підприємства, які мають поточні рахунки у різних установах банків, подають зазначену заявку-розрахунок на власний розсуд до будь-якої установи банку, у якій відкрито його поточні рахунки, а іншим уста­новам банків — копії заявки-розрахунку з установленим лімітом каси. Заявка-розрахунок подається і в разі перегляду з ініціативи підприємства або банку рані­ше встановленого ліміту каси.

Під час затвердження ліміту каси установа банку має право вимагати від підприємства подання документів, що обґрунтовують розміри касових оборотів, наведених у заявці-розрахунку підприємства.

Порядок установлення підприємствам ліміту каси, порядку І строків здаван­ня готівкової виручки регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівко­вого обігу установами банків України.

Підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад встановлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, внаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств (які не мають домовленості на інкасацію та здавання готівкової виручки до вечірньої каси банку) у вихідні та святкові дні та здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих установ банків наступного робочого дня банку або були використані підприємством на­ступного робочого дня на необхідні господарські потреби.

Не встановлюється ліміт каси підприємцям (фізичним суб'єктам підприємни­цької діяльності).