2.7.2. Облік витрат виробництва

Відпуск матеріалів у виробництво оформляється лімітно-забірними картками і наклад ними-вимогами. Лімітні картки виписуються відділом постачання або плановим відділом в двох примірниках, один з передасться цеху-отримувачу, а інший — на склад. В них вказуєть­ся ліміт відпуску матеріалів на певний період, а потім робиться запис про фактичну кількість відпущених матеріалів. Після цього виводиться залишок невикористаного ліміту. Наприкінці місяця лімітно-забірні картки і накладні-вимоги передаються в бухгалтерію і вони є підставою для віднесення матеріальних витрат на витрати виробництва.

Одним з основних документів при обліку виробництва с виробничий акт. Він складається за календарний місяць. Затверджується виробничий акт керів­ником підприємства чи уповноваженою особою (наприклад головним інжене­ром). Основними даними цього документа є обсяг виробленої продукції і кіль­кість використаної на її виробництво сировини. У виробничому акті також можуть показувати залишки готової продукції по кожному її виду на початок і на кінець періоду, обсяг виробленої і відвантаженої за цей період продукції, кількість затраченої сировини і напівфабрикатів по кожному виду із зазначен­ням на виробництво якої саме продукції вони затрачені. Якщо ведеться облік напівфабрикатів власного виробництва, то показують також обсяги вироблених і відвантажених напівфабрикатів і кількість використаної на їх виробництво сировини по кожному напівфабрикату. На вироби, що залишаються на кінець місяця у незавершеному виробництві, складають окремі виробничі акти із за­значенням операцій, виконаних над ними протягом місяця. Загальна форма ви­робничого акта не регламентована нормативними документами і кожне промисло­ве підприємство користується своїми власними формами цього документа.

Нарахування заробітної плати, яка включається до витрат виробництва, може проводитися в різних формах, кожна з яких має свої особливості при документа­льному оформленні. У відрядній формі базою нарахування с виробіток, для облі­ку якого можуть використовуватись такі первинні документи: індивідуальні та бригадні наряди в індивідуальних та дрібно серійних виробництвах, в серійних виробництвах — рапорт про виробіток та приймання робіт за зміну, маршрутні листи. Ці первинні документи є підставою для нарахування заробітної плати. При погодинній формі оплати праці основним документом, який служить для нараху­вання заробітної плати, є табель використання робочого часу. Всі зазначені пер­винні документи передаються в бухгалтерію для подальшої обробки і складання розрахунково-платіжної відомості.

Для обліку амортизаційних відрахувань, які відносяться на витрати виро­бництва, в бухгалтерії ведеться Відомість нарахування амортизації необорот­них активів.

Витрати, які включають у виробничу собівартість продукції, облі­ковують на рахунку 23 „Виробництво". Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції. Аналі­тичний облік за рахунком 23 ведеться за видами виробництв, за стаття­ми витрат і видами або групами виготовлюваної продукції. На великих виробни­цтвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

На тому самому рахунку відкривають субрахунок „Допоміжне виробни­цтво", на якому обліковуються витрати допоміжного виробництва, яке призна­чене для обслуговування основного виробництва інструментами, штампами, енергією, транспортними послугами та іншим. Відповідно в дебет цього суб­рахунку списуються прямі витрати, пов'язані безпосередньо з наданням послуг та виконанням робіт, а також непрямі витрати, пов'язані з управлінням і об­слуговуванням допоміжного виробництва. По кредиту субрахунку „Допоміж­не виробництво" відображається списання фактичної собівартості наданих послуг і виконаних робіт в дебет рахунків 23 „Основне виробництво" та 90 „Собівартість реалізації".

За дебетовим сальдо рахунку 23 на кінець звітного періоду відображається залишок незавершеного виробництва.

Синтетичний облік загально виробничих витрат ведеться на рахунку 91 „За-гальновиробничі витрати". Загально виробничі витрати поділяються на постійні та змінні. Наприкінці звітного періоду ці витрати розподіляються на кожен об'­єкт з використанням бази розподілу {машино-години, заробітна плата, прямі ви­трати). Коли при нормальній потужності підприємства загальновиробничі ви­трати на одиницю продукції не перевищують раніше розраховані нормативні показники, то їх вважають розподіленими і списують в дебет 23 рахунку. Суму, яка перевищує нормативи, списують на рахунок 90 „Собівартість реалізації" у період її виникнення.

На багатьох підприємствах, що займаються виготовленням продукції, на­прикінці звітного періоду є продукція, обробку якої або не завершено, або вона не пройшла випробування, приймання чи комплектацію згідно з умовами догово­рів із замовниками. Така продукція належить до незавершеного виробництва. У підприємств, що займаються виконанням робіт або наданням послуг, незаверше­ним виробництвом є собівартість незданих замовнику робіт або послуг.

Для бухгалтерського обліку незавершеного виробництва необхідно визна­чити його кількість та здійснити його оцінку. Кількість можна визначити шля­хом інвентаризації або теоретично. Облікову політику щодо оцінки незаверше­ного виробництва підприємство обирає самостійно, тому що стандартом бухгалтерського обліку 9 „Запаси" не регламентовано порядок визначення і оці­нки незавершеного виробництва, використовуючи ті ж статті і методи, що і в обліку витрат виробництва.

Використовуючи рахунок 23, в бухгалтерському обліку відображають такі типові проведення:

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
Списано на виробництво (крім підприємств, що використовують рахунки класу 8) продукції, робіт, послуг:
	прямі матеріальні витрати	23	20,22,25
	прямі витрати на оплату праці		66
3	прямі витрати на соціальні заходи		65
4	розподілені між об'єктами витрат загальновиробничі витрати		91
5	списані невідшкодовані втрати від браку		24
6	Нараховано амортизацію основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються у виробництві	23	13
7	Віднесено на витрати виробництва відповідну частину витрат майбутніх періодів	23	39
8	Сторнується уцінка незавершеного виробництва	946	23
9	Проведені відрахування до резерву на оплату відпусток виробничим робітникам	23	471
10	Відображена заборгованість перед іншими підприємствами за надані ними послуги для потреб виробництва	23	685
11	Відображено послуги, призначені для потреб виробництва, надані дочірніми підприємствами та внутрішніми підрозділами	23	682, 683
12	Віднесено на собівартість продукції трати і нестачі від псування цінностей в межах природного убутку	23	947
13	Оприбутковано залишки незавершеного виробництва, виявлені ігри інвентаризації	23	71
Списано па виробництво продукції, робіт, послуг у підприємств, що використовують рахунки класу 8:
1	матеріальні затрати	23	80
2	витрати на оплату праці робітників		81
3	відрахування на соціальні заходи		82
4	амортизація виробничих необоротних активів		83
5	інші виробничі операційні виграти		84
Надійшли з виробництва та здані на склад або замовнику:
1	відходи виробництва	209	23
2	готова продукція	26
3	напівфабрикати	25	23
4	роботи і послуги	903
5	Повернуто невикористані у виробництві матеріальні цінності	20	23
6	Відображено втрати від невиправленого браку	24	23
7	Включено до складу витрат майбутніх періодів відповідну частину витрат виробництва (в галузях із сезонним виробництвом, при освоєнні нових виробництв тощо)	39	23
8	Списано витрати виробництв в частині наданих послуг (продукції) дочірнім підприємствам та внутрішнім підрозділам	682, 683	23
9	Проведено уцінку незавершеного виробництва	946	23
10	Відображено виявлену при інвентаризації недостачу матеріальних цінностей і незавершеного виробництва в цехах	947	23
11	Списано на збиток втрати незавершеного виробництва внаслідок стихійного лиха	99	23