- •Практичне заняття №1 Тема: Основи загальної екології.
- •Основні терміни та поняття:
- •Історія розвитку та становлення екології як науки, її категоріальний аппарат
- •2. Місце екології в системі наукових знань. Структура сучасної екології.
- •Структура екології
- •3. Поняття про екосистему
- •4. Сукцесії: типи,причини їх виникнення
- •5. Екологічні фактори як чинники навколишнього середовища та особливості пристосування до них живих організмів
- •3. Мінливість, варіабельність і різноманітність відповідних реакцій на дію факторів середовища в окремих особин виду.
- •6. Взаємодія чинників.
- •6. Біосфера як глобальна екологічна система, структура та склад.
- •7. Ланцюги живлення в екосистемах. Роль продуцентів, консументів та редуцентів у біологічному кругообізі речовин.
- •8.Великий та малий кругообіг речовин.
- •Додотак Кругообіг вуглецю
- •Кругообіг кисню
- •Кругообіг води
- •Кругообіг азоту
- •Кругообіг фосфору
- •Кругообіг кальцію, калію, натрію і магнію
- •Кругообіг алюмінію
- •Практичне заняття №2 Тема:основні екологічні проблеми в атмосфері
- •Основні терміни та поняття:
- •Атмосфера як газова оболонка Землі
- •А) структура атмосфери, сучасний склад атмосферного повітря;
- •Б) значення для біоти
- •Типи біотичних спільнот помірного поясу в залежності від річного кількості опадів
- •Концентрація і загальна кількість газів в атмосфері
- •2.Основні джерела забруднення атмосфери. Класифікація забруднювачів атмосферного повітря.
- •Наслідки забруднення атмосфери
- •А) парниковий ефект;
- •Б) кислотні опади;
- •В)смог;
- •Г)Руйнування озонового шару.
- •1. Викиди висотних літаків і ракет
- •2. Хлорофторовуглеці (хфв), або фреони
- •Можливі причини виникнення та наслідки ядерної ночі та ядерної зими
- •Шляхи раціонального використання метеорологічних природних ресурсів та їх охорона
- •Практичне заняття №3 Тема: Основні екологічні проблеми в гідросфері та літосфері.
- •Основні терміни та поняття:
- •Поняття гідросфери як водної оболонки Землі. Водні ресурси, їх розподіл на планеті, в Україні, на Полтавщині
- •Основні джерела забруднення гідросфери. Класифікація забруднювачів
- •Проблема питної води та її вирішення
- •Поняття літосфери, її структура та функції
- •Шляхи раціонального використання гідрологічних і грунтових природних ресурсів та їх охорона
- •Проблема енергетичних ресурсів. Альтернативні джерела енергії.
- •Демографічна ситуація у світі та в Україні.
- •Проблема накопичення та утилізації відходів.
- •Вплив сільського господарства на природне середовище. Проблема харчових ресурсів. Шляхи отримання екологічно чистих продуктів харчування
- •Медичні аспекти екології. Історія виникнення медичної екології
- •2. Що може бути причиною захворювання?
- •3. Етіологічні фактори виникнення захворювання у людини
- •4. Розвиток екологічно залежного захворювання индуцируется
- •5. Хронічний вплив зовнішніх чинників здатне ініціювати патологічний процес шляхом включення наступних механізмів
- •Вплив військової діяльності на екологічний стан в Україні.
- •Природні та техногенні фактори виникнення небезпечної екологічної ситуації
- •Екологічна безпека зони впливу Чорнобильської аварії
- •Екологічні наслідки військової діяльності
- •Висновок
- •Практичне заняття №6 Тема: Біорізноманісність і її збереження
- •Основні терміни та поняття:
- •Поняття генетичної, видової та екосистемної біорізноманітності. Генетичний фонд.
- •Охорона та шляхи збереження біорізноманітності.
- •Червона та Зелена книги України, їх роль в збереженні рослинного та тваринного біорізноманіття.
- •Природно-заповідний фонд України: категорії та функціональне призначення.
- •Природно-заповідна мережа Полтавщини.
Додотак Кругообіг вуглецю
Єдиним джерелом вуглецю, який використовується для синтезу органічної речовини, є вуглекислий газ, що входить до складу атмосфери або перебуває у розчиненому стані у воді. Вуглець гірських порід (переважно карбонати) рослини не використовують. У процесі фотосинтезу вуглекислий газ перетворюється на органічну речовину (вуглеводи, білкові речовини, ліпіди), яка служить кормом для тварин. Дихання, бродіння і згоряння палива повертає вуглекислий газ в атмосферу. Концентрація СО2 найвища навесні і може досягати у приґрунтовому шарі 0,06%. У період з 20 год вечора до 7 год ранку вона становить 0,033-0,035. У 12-річному бучняку протягом вегетації кількість СО2 досягала 0,055%, а у 80-річному – 0,02%. Улітку вночі в лісовому біогеоценозі, коли фотосинтез зупинений, внаслідок дихання ґрунтових редуцентів різко підвищується концентрація вуглекислого газу, який вдень асимілюється зеленим листям. У лісових біогеоценозах, розташованих у глибоких долинах і котловинах, а також у молодих і загущених посадках, які слабо провітрюються, концентрація СО2 значно вища, ніж у насадженнях старшого віку, розташованих на підвищеннях, зріджених і добре освітлених, із багатим трав'янистим ярусом, добре провітрюваних. Меншою концентрацією СО2 характеризуються також мішані насадження з перевагою хвойних. Порівняно більше виділяє СО2 у процесі дихання коріння таких дерев: берези, вільхи, осики, липи, менше – модрини, сосни, бука і дуба, найменше – смереки й ялиці. Водночас виділення СО2 в процесі дихання листя відносно більш інтенсивне в берези, менше – у дуба і бука, найменше – у модрини, сосни й ялиці. В більшості листяних біогеоценозів процес асиміляції найінтен-сивніше відбувається в період з 8 до 10 год, ослаблюється опівдні, а потім знову зростає протягом 14-16 год. У хвойних біогеоценозах цей процес рівномірний протягом усього дня. Береза, дуб, бук належать до рослин з більшою асиміляційною ефективністю порівняно з сосною, дугласією та смерекою. Фотосинтез у хвойних відбувається цілорічно. У сосни він інтен-сивніший в травні, липні, серпні і вересні, а в червні помітно зменшується. У смереки період інтенсивної асиміляції – квітень, липень, серпень, вересень, жовтень і грудень; помітний спад відбувається у половині листопада, у січні, лютому і березні. Найвища інтенсивність фотосинтезу спостерігається у сонячні дні при слабкому вітрі в межах 0,5-2 м/с і температурі повітря 10-20°С та освітленості 35000-30000 лк. Як бачимо, в біологічному кругообігу вуглецю (рис. 6.32) беруть участь тільки органічні сполуки і вуглекислий газ. Фотосинтез і дихання повністю комплементарні і взаємно відповідні: весь асимільований у процесі фотосинтезу вуглець включається у вуглеводи, а в процесі дихання весь вуглець, який міститься в органічних сполуках, перетворюється на вуглекислий газ.
Кругообіг кисню
У процесі фотосинтезу на кожний атом фіксованого вуглецю вивільняється по два атоми кисню. Цей, на перший погляд, простий процес значно складніший, ніж його можна вважати, виходячи з відомого рівняння фотосинтезу і дихання. В ньому визначальну роль відіграє вода, яка вступає у складні біохімічні процеси, котрі відбуваються в ході фотосинтезу. Хоч така ж кількість води виділяється в процесі дихання, молекули води, беручи участь в усіх цих процесах, не залишаються зовсім незмінними. Молекула кисню (О2), яка утворилася в ході фотосинтезу, одержує один атом від вуглекислого газу (СО2), а інший – від води; молекула кисню, вжита в процесі дихання, віддає один свій атом вуглекислому газу, а інший – воді (рис. 6.32).
Для утворення одиниці сухої маси необхідно затратити 1,83 масової одиниці СО2, одночасно при розщепленні води вивільняється 1,32 масової одиниці О2. Якщо протягом року 1 га лісу продукує 10 т сухої речовини і використовує в процесі фотосинтезу 18,3 т СО2, а вивільнює 13,2 т О2, то різниця становить 5,1 т вуглецю, тобто, іншими словами, близько 50% продукованої сухої речовини. В табл. 6.7 наведені дані кисне-продуктивності різних рослинних угруповань.
Позитивна рівновага (баланс) кисню протягом триваліших періодів (за один вегетаційний період, декілька років або століть) спостерігається лише там, де суха речовина утворюється за допомогою ланцюга розпаду, зокрема, при утворенні чи вимиванні гумусу ділового лісу і т.п. Продуктивність кисневиділення, зрозуміло, визначають не угруповання, а окремі деревні породи, які характеризуються різною ефективністю виробництва кисню. Найбільше виділяють його угруповання дугласії тисолистої (49 т/га), найменше – сосни звичайної (12 т/га). У лісовому середовищі виділення кисню в атмосферу відбувається головним чином у ярусі крон, де зосереджена основна маса зеленого листя. В густих дорослих насадженнях зелена маса крон піднята високо над поверхнею землі і у підпологовому просторі дуже обмежена, а у багатьох випадках зовсім відсутня (кленовники, каштанники, дубняки (дуба північного)), що дає підставу стверджувати, що проникнення асимільованого кисню із ярусу крон до поверхні ґрунту незначне. Ю.П.Бяллович (1969) виключає радіалі О2 із радіалей біогенних продуктів, оскільки О2, що перебуває у біогоризонті деревного пологу, в основному атмосферного походження і концентрується якраз у цьому ярусі крон. В умовах інтенсивної індустріалізації й урбанізації навколишнього середовища, які характеризуються надмірним використанням кисню, виникає необхідність забезпечення балансу споживання і продукування кисню. Тому сьогодні важливо систематизувати ті невеликі розрізнені дані про киснезбагачувальну діяльність рослинних угруповань чи окремих рослин або їх листя – його фотосинтезуючого апарату. Згідно з даними краківського дослідника В.Стажецького, упродовж річної вегетації 1 м кв листя виділяє таку кількість кисню: бузок – 1,1 кг; осика – 1,0; граб – 0,9; ясен – 0,89; дуб – 0,85; сосна – 0,81; клен – 0,62; ліщина – 0,59; бук – 0,55; липа дрібнолиста – 0,47; жостір – 0,33 кг. Виходячи з цих даних, можна розрахувати потенційну киснезбагачувальну здатність 100-річного бука, 800 тис. листків якого мають загальну площу листяної поверхні 1600 м кв і виділяють за вегетаційний період 800 кг кисню. Якщо в 100-річному віці на 1 га налічується близько 200 дерев, то річна киснепродуктивність вікової бучини становитиме 160 т.