103.Поняття, загальна характеристика та система злочинів проти правосуддя.

У розділі XVIII Особливої частини КК України „Злочини про­ти правосуддя" передбачено низку складів злочинів, родовим об'єктом яких є суспільні відносини у сфері правосуддя. Пра­восуддя — це особливий вид діяльності спеціально уповноважених органів держави (судів) по розгляду і вирішенню справ у порядку конституційного, цивільного, господарського та кримінального судочинства. Крім того, даний розділ передба­чає низку складів злочинів, які посягають на встановлений за­коном порядок провадження дізнання та досудового слідства, а також порядок виконання і відбування покарань.

Злочини проти правосуддя можна поділити на такі групи:

злочини, які посягають на встановлений Конституцією і законами України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду при здійсненні ними розслідування, судового розгляду та вирішення справ. Більшість цих злочинів вчиняються службовими особами згаданих органів;

злочини, які посягають на життя, здоров'я, майно суддів, народних засідателів та інших суб'єктів судочинства у зв'язку зі здійснення ними своїх повноважень;

злочини, що посягають на встановлений законом порядок доказування;

злочини, що перешкоджають запобіганню, припиненню та розкриттю інших злочинів;

злочини, що перешкоджають виконанню судових рішень та посягають на встановлений законом порядок виконання та відбування покарань.

Злочини, які посягають на встановлений Конституцією і законами України порядок діяльності органів дізнання, до­судового слідства, прокуратури і суду:

завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371). Службові особи правоохоронних органів несуть кримінальну відповідальність за завідомо незаконне затримання або незаконний привід (ч. 1) та завідомо незаконні арешт або тримання під вартою (ч. 2). Порядок і підстави затримання, приводу, тримання особи під вартою визначається Кримінально-процесуальним кодексом України;

притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372). Кримінально караним є притягнення завідомо  невинного до  кримінальної відповідальності (тобто винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого) слідчим, прокурором;

поруиіення права на захист (ст. 374). Дізнавачі, слідчі, прокурори, судді несуть кримінальну відповідальність за недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, під­судного на захист;

постановления суддею  (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375). Судді підлягають кримінальній відповідальності за постановления завідомо неправосудного (незаконного чи необгрунтованого) вироку, рішення, ухвали або постанови;

втручання в діяльність судових органів (ст. 376). Закон забороняє всім без винятку особам втручатися в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення;

втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397). Кримінальний закон забороняє вчиняти в будь-якій формі перешкоди до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушувати встановлені законом гарантії їх діяльності та професійної таємниці.

Злочини, які посягають на життя, здоров'я, майно суд­дів, народних засідателів та інших суб'єктів судочинства:

погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377);

умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378). Кримінальний закон встановлює як спеціальний склад злочину умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя;

посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379). Спеціальним складом злочину відносно вбивства (ст. 115 КК) є вбивство або замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя;

погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398). Кримінальний закон передбачає як окремі склади  злочину  вчинення  щодо  захисника,   представника особи, та їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги таких дій: 1) погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна (ч. 1); 2) умисне заподіяння легких або середньої тя­жкості тілесних ушкоджень (ч. 2); 3) умисне заподіяння тя­жкого тілесного ушкодження (ч. 3);

умисне знищення  або пошкодження майна захисника  чи представника особи (ст. 399). Кримінально караним є умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам, у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги;

посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400). Спеціальним складом злочину відносно вбивства (ст. 115 КК) є вбивство або замах на вбивство захисника чи представника особи або їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги.

Злочини, що посягають на встановлений законом поря­док доказування:

примушування давати показання (ст. 373).  Кримінальний закон забороняє примушувати особу давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство (ч. 1), а також примушувати особу давати показання шляхом застосування насильства або знущання над особою (ч. 2);

завідомо  неправдиве  повідомлення  про  вчинення  злочину (ст. 383);

завідомо неправдиве показання (ст. 384);

відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на ніа обов'язків (ст. 385);

перешкоджання з'явленню  свідка,   потерпілого,   експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386). Кримінально караними є дії, якими створюються перешкоди з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України чи дізнання, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше да­ні показання чи висновок.

Злочини, що перешкоджають запобіганню, припиненню та розкриттю інших злочинів:

невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380). Службові особи правоохоронних органів несуть кримінальній відповідальності за неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунтованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів безпеки, якщо цим спричинено тяжкі наслідки. Підстави і порядок застосування заходів безпеки врегульовані КПК України;

розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381). Закон забороняє розголошувати відомості про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, службовою особою, якою прийнято рішення про ці заходи, особою, яка їх здійснює, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв'язку з її службовим становищем, а так само особою, взятою під захист, якщо ці дії спричинили шкоду здоров'ю особи, взятої під захист (ч. 1),

або якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист, або інші тяжкі наслідки (ч. 2). Підстави і порядок застосування заходів безпеки врегульовані КПК України;

розголошення   даних   досудового   слідства   або   дізнання (ст. 387). Кримінально караним є порушення таємниці досудового слідства, а саме: розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані;

приховування злочину (ст. 396). Кримінально караним є заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім'ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

Злочини, що перешкоджають виконанню судових рішень та посягають на встановлений закон порядок виконання та відбування покарань:

невиконання  судового рішення (ст.  382).  Рішення суду є обов'язковими  до  виконання  на  всій території України.

Службові особи, які умисно не виконують вироки, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або чинять перешкоди їх виконанню підлягають кримінальній відповідальності;

приховування майна (ст. 388). Особа підлягає кримінальній відповідальності за приховування майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи, яке описано;

ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст. 389). Засуджені особи несуть кримінальну відповідальність за: 1) ухилення від сплати штрафу; 2) ухилення від покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ч. 1); 3) ухилення від відбування громадських робіт; 4) ухилення від відбування виправних робіт. Конкретні дії, які кваліфікуються як ухилення  від  покарання,  визначаються Кримінально-виконавчим кодексом України;

ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (ст. 390). Засуджені особи підлягають кримінальній відповідальності за: 1) самовільне залишення місця обмеження волі або злісне ухилення від робіт, або систематичне порушення громадського порядку чи встановлених  правил проживання,  вчинені  особою, засудженою до обмеження волі (ч. 1); 2) неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закін­

чення строку виїзду (ч. 2); 3) неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду (ч. 3);

злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391). Особи, які відбувають покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі, підлягають кримінальній відповідальності за злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи або іншу протидію адміністрації у законному здійсненні її функцій. Умовою відповідальності таких осіб є накладення протягом року стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переведення на більш суворий режим від бування покарання за порушення вимог режиму відбування покарання;

дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392).

Особи, які відбувають покарання у виді позбавлення волі чи у виді обмеження волі, підлягають кримінальній відповідальності за тероризування у виправних установах засуджених або напад на адміністрацію, а також за організація з цією метою організованої групи або активну участь у такій групі;

втеча з місі/я позбавлення волі або з-під варти (ст. 393);

втеча  із  спеціалізованого лікувального закладу (ст.  394).

Особа, щодо якої суд прийняв рішення про застосування до неї примусового лікування підлягає кримінальній відповідальності за втечу із спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього; порушення   правил   адміністративного  нагляду  (ст.   395).

Особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, несе кримінальну відповідальність за самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи. Порядок встановлення адміністративного нагляду визначається Законом України 1 грудня 1994 року "Про адміністративний   нагляд   за   особами,   звільненими   з   місць позбавлення волі".