92.Самоправство: поняття, об'єктивні та суб'єктивні ознаки.

Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадян державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Об'єктивна сторона самоправства полягає, передусім, у самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією. З об'єктивної сторони злочин характеризується сукупністю таких ознак:

1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій;

2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб;

3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам;

4) причинним зв'язком між діями винної особи та значною шкодою.

Самовільне вчинення будь-яких дій має місце тоді, коли винний реалізовує своє дійсне або уявне право незаконними методами — наприклад, всупереч волі власника вилучає його майно в рахунок погашення боргу, вселяється в надану йому квартиру, не дочекавшись, доки її покинуть колишні мешканці тощо. Чи було у винного відповідне право насправді — значення не має. Самовільно вчинюване право може бути уявним. Наприклад, квартиронаймач знає про свої переважні права на одержання кімнати, що звільнилася в комунальній квартирі, і займає її не дочекавшись рішення офіційного органу, який відає розподілом житла. Але і за наявності рішень уповноважених органів права особи мають бути реалізовані у встановленому законом порядку, а не на власний його розсуд.

Оспорюванність таких дій означає, що інша приватна або юридична особа вважає їх неправомірними. Якщо ж особа, щодо якої мали місце самовільні дії, не має претензій до особи, яка їх вчинила, склад самоправства відсутній. Цей злочин може бути вчинений як у присутності, так і у відсутності потерпілого, як без насильства, так і з його застосуванням. У разі застосування насильства самоправство кваліфікується за сукупністю з відповідними злочинами проти життя і здоров'я. Самоправство вважається закінченим з моменту настання наслідків — значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання, про те, чи є заподіяна шкода значною вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом щодо дії. Ставлення до наслідків може бути виражене як в умислі (прямому або непрямому), так і в необережності (самовпевненості або недбалості).

Суб'єктом самоправства може бути лише приватна особа. Службова особа, яка вчинила аналогічні дії, відповідає за ст. 365.

93.Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів

Предметом злочину є: 1) посвідчення або інший документ (у т. ч. електронний), який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків; 2) печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки.

Про поняття документ, печатка, штамп, офіційні документи, штампи, печат­ки див. коментар до ст. 357, а також до ст. 366.

Посвідчення - це документ, який містить відомості про володільця і офіційно посвід­чує його особу та (або) правовий статус. Іншими документами можуть визнаватися, зокрема, атестат про повну загальну середню освіту, диплом про закінчення вищого навчального закладу, трудова книжка, рішення суду, виконавчий лист, листок тимчасової непрацездатності, свідоцтво про шлюб або розірвання шлюбу.

Така характеристика предмета коментованого складу злочину, як надання прав або звільнення від обов’язків означає, що з точки зору кваліфікації за ст. 358 документами визнаються письмові акти, тобто предмети, на яких певна інформація зафіксована за допомогою письмових знаків.

Бланк - це аркуш паперу з відбитком на ньому штампа або інший документ з част­ково надрукованим друкарським або іншим способом текстом, який для остаточного складання документа потребує подальшого заповнення відповідних реквізитів (на­приклад, існують бланки паспортів, трудових книжок, документів про освіту та вчені звання, нотаріальних документів, складських документів на зерно, свідоцтв про атеста­цію дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних і професійно-технічних навчальних закладів).

1. Об’єктивна сторона злочину виражається у таких формах:

1. підроблення посвідчення або іншого документа з метою використання його як самим підроблювачем, так і іншою особою;

2. збут підробленого документа;

3. виготовлення підроблених печатки, штампу або бланку;

4. збут таких штампів, печаток, бланків (ч. 1 ст. 358);

5. використання завідомо підробленого документа (ч. З ст. 358).

Під підробленням документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальси­фікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа.

Під збутом підроблених документів, штампів, печаток, бланків слід розуміти будь-яке оплатне чи безоплатне відчуження цих предметів та запускання їх в обіг, здійс­нюване особою, яка усвідомлює їх характер (продаж, обмін, дарування, передача в ра­хунок погашення боргу тощо). Виготовлення підроблених штампів, бланків або печаток означає повне виготов­лення сфальсифікованих форм і бланків, а також внесення змін у справжні штампи, пе­чатки або бланки, що спотворює їх належний зміст. Способом такого виготовлення може бути вирізання на гумі, лінолеумі, шкірі, дереві або гравіювання на м’яких металах.

Використання завідомо підробленого документа, виокремлене в самостійний склад злочину (ч. З ст. 358), може бути вчинене одним із двох способів: 1) пред’явлення документа; 2) подання документа. Із тексту кримінального закону випливає, що вико­ристання може стосуватись не лише тих документів, які надають права або звільняють від обов’язків.

2. Суб’єкт злочину загальний. Підроблення офіційних документів, вчинене служ­бовою особою з використанням свого службового становища, визнається службовим підробленням (ст. 366). Дії службової особи, яка отримала завідомо підроблений доку­мент, діючи за попередньою домовленістю з тим, хто його подав до підприємства, установи чи організації, слід розцінювати як пособництво у використанні підробленого документа, а за наявності до цього підстав - і як відповідний злочин у сфері службової діяльності (наприклад, передбачений статтями 364, 368).

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язко­вою суб’єктивною ознакою підроблення документа, виготовлення підробленого штам­па, печатки або бланку є мета використання зазначених предметів як підроблювачем, так і іншою особою. Мета використання підробленого документа означає прагнення винного отримати певні права або звільнитись від обов’язків і має конкретний харак­тер (приховати шлюб або судимість, збільшити стаж роботи за спеціальністю, влаш­туватись на певну посаду, вступити до вузу тощо).

4. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358, є вчинення йо­го: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.