4. Результат та структура кримінально-правової кваліфікації.

Під результатом кваліфікації слід розуміти кінцевий підсумок, завершення, висновок про правову оцінку скоєного.

Якщо стадії та етапи кваліфікації характеризують ди­наміку відповідної діяльності, то результат кваліфікації — її статику.

Отже, кримінально-правова оцінка вчиненого посяган­ня може призвести до таких результатів:

1. Діяння є злочином:

закінченим, вчиненим виконавцем — передбаченим певною статтею Особливої частини кримінального закону;

готуванням до злочину або замахом на нього, співучастю у злочині — діяння, які кваліфікуються з посиланням на відповідні частини статей Загальної частини КК;

має місце множинність злочинів, які кваліфікуються за декількома статтями Особливої частини (у певних випадках — частинами статей).

2. Діяння не є злочином:

воно передбачене кримінальним законом, але у зв'язку з малозначністю (ч. 2 ст. 11 КК) не становить суспільної небезпеки;

воно передбачене кримінальним законом, але вчинене у стані необхідної оборони, крайньої необхідності, при затриманні злочинця чи за інших обставин, що усувають злочинність скоєного;

у скоєному відсутні ознаки будь-якого злочину, передбаченого кримінальним законом.

Структура кримінально-правової кваліфікації

Поняття структури кримінально-пра­вової кваліфікації

Кримінально-правова кваліфі­кація, як і будь-яке інше складне явище, має внутрішню будову, скла­дається з певних елементів. Струк­туру кваліфікації утворюють ті ж елементи, які входять у структуру будь-якої людської діяльності. Це — її об'єкт, суб'єкт та зміст.

 Вказаним об'єктом є те, на що спрямована відповідна діяльність, яка підлягає оцінці з точки зору кримінального закону.

Було б неточно визнавати об'єктом кваліфікації злочин. Адже про те, що таке діяння є злочином, можна вести мову лише тоді, коли процес кваліфікації завершений і зроблено висновок: має місце посягання, передбачене певною заборо­няючою нормою кримінального закону. Кримінально-пра­вовій оцінці піддаються не тільки злочинні посягання, а й інші діяння, які чимось схожі зі злочинами. У сферу уваги органів, які здійснюють кваліфікацію, останні входять тому, що мають ряд ознак, спільних із злочинами. Вони можуть: 1) бути формально передбачені кримінальним законом; 2) виступати об'єктивно суспільно небезпечними у зв'язку із заподіянням істотної шкоди правоохоронюва- ним інтересам; 3) характеризуватися умислом на заподіяння великої шкоди; 4) вчинятися з мотивом чи метою, які характерні для злочинів.

Узагальнено ж об'єктом кваліфікації можна назвати діяння, що підлягає кримінально-правовій оцінці.

Ще однією складовою структури кримінально-правової кваліфікації є її суб'єкт. Суб'єкт кваліфікації — це той, хто здійснює кримінально-правову оцінку діяння.

Суб'єкти виділяються та класифікуються залежно від їх повноважень щодо кримінально-правової оцінки скоє­ного та правових наслідків кваліфікації.

Можна твердити, що суб'єктами кримі­нально-правової кваліфікації є органи дізнання, досудо­вого слідства, прокуратури і суду. Ці органи здійснюють як оцінку діяння з точки зору кримінального закону, так і офіційно закріплюють її у відповідних процесуальних документах.

Окремі громадяни як суб'єкти криміналь правової. При цьому вони здійснюють лише розумову оцінку скоєного, яка не знаходить відповідного процесуального оформлення.

Перший з таких випадків стосується кримінально-пра­вової оцінки, яку громадяни повинні робити у зв'язку з використанням низки обставин, що виключають зло­чинність діяння — реалізації свого права на необхідну оборону, затримання злочинця тощо .

Отже, перш, ніж реалізувати своє право на необхідну оборону — заподіяти шкоду тому, хто нападає — особа, яка захищається, повинна визначити, що протидіє суспільно небезпечному посяганню. Тобто, пересічний громадянин повинен, принаймні, у першому наближенні здійснити дії, які за своєю суттю є кримінально-правовою кваліфіка­цією, хоча й неофіційною.

Другий випадок, коли обов'язок провести криміналь­но-правову оцінку поведінки інших осіб покладається на окремих громадян, стосується приховування злочинів.

Зміст кримінально-правової кваліфікації. Зміст кваліфікації — це те, що складає її сутність, з приводу чого вона розпочинається і заради чого здійснюється. її змістом є оцінка скоєного з точки зору кримінального закону як злочину чи незлочинної поведінки. Для цього здійснюється вибір статті (статей) кримінального закону, яка передбачає дане діяння, доказування того, що застосуванню у конкретно­му випадку підлягає саме ця стаття (статті), юридичне оформлення та закріплення висновку про оцінку скоєно­го. Таким чином, за своїм змістом кримінально-правова кваліфікація полягає у правозастосовній діяльності, у встановленні відповідності між абстрактною нормою кри­мінального закону і конкретним випадком. З наведеного випливає, принаймні, два висновки, що стосуються змісту кримінально-правової кваліфікації.

Перший полягає у тому, що кримінально-правова ква­ліфікація є частиною всієї правової кваліфікації. Кожне діяння, стосовно якого здійснюється кримінально-право­ва кваліфікація, оцінюється з позицій не лише криміналь­ного закону, а й нормативних актів інших галузей права. Висновок про відсутність у скоєному ознак злочину може викликати подальшу оцінку скоєного як діяння, що зна­ходиться взагалі поза межами правового регулювання; як правомірного вчинку; як правопорушення, відпові­дальність за яке передбачене іншими галузями права.

Другий же висновок зводиться до того, що кримінально-правова кваліфікація не полягає лише у кваліфікації злочи­ну. Про те, що скоєне може кваліфікуватися саме як злочин, можна твердити лише після закінчення другої стадії проце­су кваліфікації, коли буде доведена наявність ознак складу конкретного злочину. Кримінально-правова кваліфікація здійснюється щодо будь-якого діяння, яке містить хоча б фор­мальні ознаки злочину, має з ним зовнішню подібність. Адже такій кваліфікації підлягають і випадки необхідної оборо­ни, і малозначні посягання, і заподіяння шкоди за відсут­ності певних елементів чи ознак складу злочину.