27. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини

Ст. 149 Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини

Безпосереднім об’єктом є воля, честь і гідність особи.

Додатковим – життя і здоров’я.

Потерпілою від цього злочину може бути будь-яка особа, однак, ч.2 ст.149 виділяє таких потерпілих як неповнолітня особа, особа, що перебуває в матеріальній чи службовій залежності, особа в уразливому стані, а ч.3 наголошує на малолітній дитині.

Торгівля людьми – продаж людини або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану.

Із об’єктивної сторони цей склад злочину є формальним і вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із наступних дій:

1) торгівля (продаж); 2) інша незаконна угода;3) вербування;4) переміщення;5) переховування;

6) передача або одержання людини.

Характерним для об’єктивної сторони є також спосіб вчинення злочину – обман, шантаж або використання уразливого стану.

Із суб’єктивної сторони торгівля людьми вчиняється з прямим умислом. Обов’язковою ознакою також є мета вчинення злочину – експлуатація потерпілої особи.

Суб’єкт цього злочину загалом загальний (особа з 16 років), однак, інколи такий суб’єкт містить і спеціальні ознаки (службова особа, особа від якої потерпілий перебуває в матеріальній чи іншій залежності).

У частині 2 ст. 149 вказані кваліфікуючі ознаки цього злочину: здійснення злочину щодо неповнолітнього, кількох осіб (хоч би двох), повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням суб'єктом свого службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності (в цих випадках злочин здійснюється спеціальними суб'єктами).

Частина 3 ст. 149 передбачає особливо кваліфікований вид цього злочину. Це вчинення його організованою групою або якщо він пов'язаний з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки (наприклад, самогубство, тяжку хворобу потерпілого, залишення потерпілого після використання напризволяще тощо).

28. Поняття, ознаки та класифікація злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

лочини проти статевої свободи і статевої недоторканості особи передбачені IV розділом ККУ.

До них відносять:ст. 152 Зґвалтування ст. 153 Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способомст. 154 Примушування до вступу в статевий зв'язокст. 155 Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілостіст. 156 Розбещення неповнолітніх

Отже, родовим об’єктом зазначених злочинів виступає статева свобода і статева недоторканість потерпілих осіб.

Статева свобода – це право фізично зрілої та психічно здорової особи самостійно обирати собі партнера для статевих стосунків не допускаючи при цьому жодного примусу.

Статева недоторканість – це абсолютна заборона вступати в статеві контакти з особами, які в силу різних обставин не наділені статевою свободою (малолітній вік особи, психічне захворювання).

Безпосереднім об’єктом кожного із злочинів зокрема ідентичні родовому. Ряд злочинів 4 розділу поєднані із насильством чи погрозою, примусом або тягнуть суспільно небезпечні наслідки. Тому характерним є і додатковий безпосередній об’єкт ( зґвалтування, примушування до вступу в статевий зв'язок).

Такими додатковими об’єктами виступають:1. Особиста недоторканість потерпілої особи;

2. Воля, честь та гідність;3. Здоров’я і життя.

Характерною рисою статевих злочинів є наявність потерпілих осіб. Це зокрема:

1) Особи чоловічої або жіночої статі (ст. 152, 153)

2) Особи протилежної статі до суб’єкта ( ст. 152)

3) Неповнолітні або малолітні особи ( каліф. види ст. 152 і ст. 153)

4) Особи, що перебувають в матеріальній чи іншій залежності від суб’єкта (ст. 154)

5) Особа, що не досягла статевої зрілості ( ст. 155). Статева зрілість не пов’язана із віком а залежить виключно від особливостей фізіологічного розвитку організму людини. Вона визначається шляхом проведення судово-медичної експертизи.

6) Особа віком до 16 років ( ст. 156)

Характерною ознакою ч. 2 ст. 154 також є предмет злочину, а саме:

1. Майно потерпілої особи яке погрожує знищити чи пошкодити суб’єкт, намагаючись в такий спосіб примусити її до вступу в статевий зв'язок.

2. Це певні відомості, які погрожує розголосити суб’єкт (відомості, що ганьблять потерпілого чи його близьких) і який, відповідно, прагне зберегти в таємниці потерпіла особа.

усі статеві злочини характеризуються формальним складом, а отже, момент їх закінчення не пов'язаний з настанням жодних наслідків і вимагає лише встановлення факту діяння. Однак в ряді випадків настання суспільно небезпечних наслідків є ознакою того чи іншого кваліфікованого складу ( ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 або ч. 2 ст. 155). В таких випадках склад злочину є матеріальним а отже характеризується трьома ознаками – діяння, наслідки, причинний зв'язок. Серед наслідків зокрема виділяють: безплідність (ст. 155) або настання інших тяжких наслідків(ст.152,153, 155).

Статеві злочини вчиняються виключно шляхом активних дій, які є різними залежно від виду посягання ( примушування, розбещення, використання безпорадного стану). При цьому такі дії можуть мати не лише фізичний а й інтелектуальний характер ( при розбещенні неповнолітніх – розповіді сексуального характеру, демонстрація картин, фільмів, фото).

Обов’язковою ознакою ст. 153 є спосіб вчинення злочину, а саме: неприродній спосіб задоволення статевої пристрасті ( мужолозтво, лезбіянство, мазохізм, використання різних предметів не призначених для статевих контактів, оро- чи ану- геніальний зв'язок). Саме за таким способом даний склад злочину відрізняється зґвалтування, що полягає в насильницькому природному статевому акті.

Із суб’єктивної сторони статеві злочини вчиняються лише умисно, при цьому умисел є прямим. Ставлення суб’єкта до тяжких кваліфікованих наслідків може бути і необережним.

Мотиви чи мета статевих злочинів різні – ненависть, заздрість, прагнення самоствердитись та ін.. Однак домінуючим є сексуальний мотив, тобто прагнення задовольнити свою статеву пристрасть.

Суб’єктами статевих злочинів можуть виступати:

1. Особа з 14 р. (ст. 152, 153).

2. Особи з 16 р. (ст. 155, 156).

3. Спеціальний суб’єкт::

а. Особа протилежної статі до потерпілої особи (ст. 152)

б. Особа, від якої потерпіла особа перебуває в матеріальній чи іншій залежності (ст. 154)

в. Батьки або особи що їх заміняють (каліф. види ст. 155 і ст. 156).

Таким чином, Статеві злочини – це умисні, суспільно небезпечні, протиправні діяння, що посягають на статеву свободу і недоторканість потерпілої особи, вчинені суб’єктом злочину.