4. Джерела розвитку комунікативної компетенції у процесі становлення особистості.

Розвиток комунікативної компетентності особистості вібувається природно протягом розвитку та становлення самої людини. Він залежить від соціального оточення дитини, рівня виховання, від батьків і вчителів. Розвиток відбувається постійно.

Рівень розвитку комунікативної компетентності особистості є показником її особистісного зростання, в основі якого лежить досконале володіння засобами спілкування і особливості особистості в цілому, які завжди виявляються в конкретному соціальному контексті.

Розвиток комунікативної компетентності особистості доцільно здійснювати у рамках загальної роботи з формування їх професійної компетентності. Він має спиратися на принципи поступовості та поетапності, що дає змогу студентам усвідомлювати свої індивідуальні особливості та комунікативні вміння, здійснювати їх подальший аналіз.

Розвивати комунікативну компетентність можна за допомогою використання як традиційних прийомів (проведення практичних і семінарських занять), так і нетрадиційних (використання тренінгових соціально-психологічних вправ, проведення рольових, ділових ігор, використання прийомів арт-терапії тощо) Під час цих форм навчання студенти не лише розширюють та поглиблюють свої знання та способи соціальної взаємодії, а й застосовують їх практично.

Модульна контрольна робота 2 Федотової Олександри Олександрівни унз 1 курс

1. Розкрити змістовну частину методів, спрямованих на усну комунікацію.

Вербальна, устна) комунікація – це процес взаємообміну інформацією за допомогою мови (усної, писемної, внутрішньої), який відбувається за своїми внутрішніми законами, вимагає активної розумової діяльності та ґрунтується на певній системі усталених норм.

Вербальні засоби комунікації утворюють знакову систему, найменшою одиницею якої є слово поєднане з іншими словами за правилами цієї самої знакової системи. У своїй сукупності слова, вислови є засобом розуміння думки того, хто говорить, й одночасно — засобом сприйняття на основі свого життєвого досвіду, змісту його думки.

У своїй комунікативній практиці людина здійснює такі методи устної комунікації, як внутрішнє і зовнішнє мовлення, які становлять певну єдність, що не виключає специфічності кожної з форм мовленнєвої діяльності.

Усне мовлення — засіб безпосередньої комунікації в присутності двох сторін, яка відбувається завдяки сприйманій органами слуху артикуляції мовних звуків і розрахована на передавання інформації іншим людям з метою впливу на їхню поведінку й діяльність.

Усне мовлення може відбуватися і за перебування співрозмовників на значній відстані один від одного (за допомогою технічних засобів).

У зв'язку з цим за ситуативними ознаками його поділяють на прямо-контактне (виступи, доповіді, лекції, розповіді та ін.) і опосередковано-контактне (монологічне мовлення по радіо, телебаченню, комунікація у комп'ютерних мережах).

2. Мета й алгоритм дій моделюючих ігор.

Моделюючих ігор є дуже багато, вони можуть бути направлені на різний вік, мати різну специфіку та мету. Але існують деякі принципи, алгоритми того як проходять моделюючі ігри.

По-перше, це якась заданість сценарію - кількість виборів, які може робити учасник, звісно, ​​обмежена. В учасника є своя роль і він має слідувати їй.

По-друге, це штучний світ, який діє за своїми правилами і в той же час перегукується з реальністю. Це означає, що учасники, перебуваючи в грі, неминуче переносять туди звичні моделі поведінки. Ось тут їм і стають видимі, як на долоні їх власні помилки. Також учасники можуть аналізувати як свої так і помилки інших учасників, щоб не повторювати їх в житті.

Оскільки це все ж гра, люди готові більшою мірою прийняти зворотний зв'язок в цій ситуації, оскільки знімається необхідність захисту, яка часто заважає їм побачити недоліки у власній поведінці.

Моделюючі гри дуже наочні: там задіяні всі канали сприйняття. Одяг, картинки, музика, світло - все це становить ігрову реальність. Природно, така мультисенсорним багаторазово підвищує ефективність сприйняття, запам'ятовування, а значить, і ймовірність зміни поведінки.

Завдяки іграм людина неначе тренується в ситуаціях, які в подальшому можуть виникати в її житті, роблячи помилки бачить їх, обговорює з групою і таким чином навчається новим стратегіям поведінки.