
- •Тема 7. Формування попиту на ринку окремого товару План лекції
- •1. Загальні положення теорії граничної корисності.
- •2. Економічні умови задоволення потреб споживача.
- •3. Концепція кривих байдужості та бюджетних ліній.
- •4. Методика побудови кривої попиту.
- •Способи зображення попиту (графіки)
- •Закон попиту
- •Зміна попиту і його величини
- •Парадокс Гіфена
Тема 7. Формування попиту на ринку окремого товару План лекції
Загальні положення теорії граничної корисності.
Економічні умови задоволення потреб споживача.
Концепція кривих байдужості та бюджетних ліній.
Методика побудови кривої попиту.
1. Загальні положення теорії граничної корисності.
Теорія граничної корисності.
Спільне в усіх потреб те, що людина прагне їх задовольнити. Та позаяк спроможності для цього, як правило, обмежені, то задовольнити всі потреби одночасно не можливо. Звідси постає запитання: за якими ж критеріями ми повинні встановлювати послідовність у задоволенні потреб?
Критерієм для цього є “користь”. Ми намагатимемося задовольнити насамперед ті потреби, задоволення яких гарантуватиме нам якомога більшу користь. Ця користь, однак, щодо того самого товару завжди різна.
Примітка. Так, придбання автомашини внаслідок задоволення потреби спочатку принесе нам дуже велику користь; купівля другої машини з огляду на те, що її використовуватиме вся сім’я, може також здатися ще доцільною й корисною, проте щонайпізніше після придбання третьої машини користь, яку ми від неї матимемо, різко зменшиться.
Додаткову користь, яку нам дає ще один товар, ми називаємо граничною. Гранична користь від третьої автомашини менша, ніж від другої; таким чином у міру насичення гранична користь падає.
Для задоволення наших потреб необхідні товари і послуги. Більшість товарів треба розподілити або виробити, тому їх називають обмеженими товарами. Щоб задовольнити потребу в якомусь обмеженому товарі, його треба придбати. Як наслідок цього, всі обмежені товари оцінюють, тобто порівнюють їх з іншими товарами. Для визначення вартості товарів користуються загальною мірою вартості – грошима. Товар дістає ціну. Ціна показує відношення вартості одного товару до вартості інших товарів. Від ціни та наявних коштів, так званої купівельної спроможності, залежить, які з своїх потреб може задовольнити людина.
Коли купівельна спроможність дає змогу задовольнити потреби і ці потреби починають діяти на ринку, говорять про попит.
Попит – економічна категорія, яка властива товарному господарству і виявляється в сфері обміну, торгівлі. Попит виражає сукупну загальну потребу в різних товарах, що складаються з безлічі конкретних вимог маси споживачів, та відрізняються великою різноманітністю і постійно змінюються.
Коли ціни на певний товар зростають, попит на нього, як правило, падає; коли ціни падають, попит, навпаки, зростає.
Якщо зобразити це графічно, то можна одержати так звану функцію попиту:
Ціна
-
-
Рис. 1. Приклад функції попиту
З незліченної кількості людських бажань звичайно тільки досить невелика їхня частка стає потребою і зрештою обертається на попит.
Вона виходить з того, що поведінка споживачів залежить від міри задоволення їхніх потреб, тобто міри корисності того чи того товару. У сучасній мікроекономіці розрізняють загальну та граничну корисність. Загальна корисність характеризує задоволення, що його отримує покупець від споживання визначеного набору товарів або послуг. Граничною вважається корисність, що додається внаслідок придбання чергової одиниці того самого товару чи послуги. Психологічна здатність покупця до задоволення від споживання товару має тенденцію до зниження, пропорційну збільшенню кількості товару. Це є виявом закону зниження граничної корисності, згідно з яким зі збільшенням кількості товару, що споживається, його гранична корисність або прирощена корисність від останньої покупки має тенденцію до зменшення.