- •1.Поняття та види господарських товариств.
- •2.Заснування гт.
- •3.Майно гт.
- •4. Права та обов’язки учасників господарських товариств.
- •5. Управління діяльністю господарських товариств.
- •6. Особливості створення і діяльності товариств - об’єднань майна (капіталів).
- •7. Особливості створення і діяльності товариств - об’єднань осіб (діяльності).
- •8. Довірчі та інші господарські товариства.
- •Поняття і типи акціонерних товариств.
- •Заснування акціонерного товариства. Розділ II
- •Капітал акціонерного товариства. Значні правочини та правочини, щодо вчинення яких є заінтересованість. Розділ III
- •Розділ XIII
- •Права та обов’язки акціонерів.
- •Правовий режим акцій і дивідендів. Викуп акцій товариством.
- •Розділ VI
- •2) Розширення обсягу прав акціонерів - власників розміщених привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації акціонерного товариства.
- •Управління діяльністю акціонерного товариства.
- •Виділ та припинення акціонерного товариства. Розділ XVI
- •Відмінності між приватним і публічним акціонерним товариством
- •Поняття, склад та вартісна оцінка майна суб’єктів господарювання.
- •Джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •Приватизація та роздержавлення як джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •Правовий режим майна суб’єктів господарювання: поняття та види.
- •Відносини власності у сфері господарювання.
- •Право довірчої власності у сфері господарювання.
- •Право господарського відання та оперативного управління майном.
- •Права структурних підрозділів суб’єктів господарювання на майно.
- •Використання природних ресурсів у сфері господарювання.
- •Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.
- •Корпоративні відносини у сфері господарювання.
- •28. Поняття, ознаки та основні функції господарського договору.
- •29. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •31. Виконання господарських зобов`язань.
- •32. Способи забезпечення господарських зобов`язань.
- •33. Класифікація (система) договорів у господарській діяльності (загальна характеристика).
- •34. Розмежування понять «цивільне зобов'язання» та «господарське зобов'язання».
- •35. Поняття, ознаки, види господарських договорів та форми/шляхи регулювання договірних відносин.
- •36. Господарський, цивільний і адміністративні договори: проблеми розмежування
- •37. Тлумачення господарських договорів.
- •38. Форма господарського договору та особливості електронної модифікації письмової форми договору.
- •39. Співвідношення понять «господарсько-правова відповідальність» та «господарсько-правові санкції».
- •40. Спільні та відмінні риси неустойки (цк) та штрафних санкцій (гк).
- •41. Особливості відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань.
- •42. Розрахунки між сг
- •Якість продукції (робіт, послуг). Форми правового забезпечення якості.
- •Гарантійні зобов’язання суб’єктів господарювання.
- •Стандартизація: поняття, види, суб’єкти та об’єкти.
- •Нормативні документи із стандартизації: поняття, види та порядок застосування.
- •Підтвердження відповідності якості: поняття і правові форми.
- •Сертифікація: поняття, види і порядок здійснення.
- •Оцінка відповідності якості: поняття, види та органи з оцінки відповідності.
- •Правове регулювання економічної конкуренції. Природні монополії.
- •Монопольне становище на ринку та зловживання ним.
- •Недобросовісна конкуренція.
- •Порушення правил конкуренції органами влади.
- •Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства: форми, методи.
- •Відповідальність за порушення законодавства про економічну конкуренцію.
- •8. Розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства.
Сертифікація: поняття, види і порядок здійснення.
Сертифікація – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам;
Сертифікація, як і підтвердження відповідності загалом, за сферою проведення буває двох видів:
1) сертифікація в законодавчо регульованій сфері;
2) сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері.
Сертифікація в законодавчо регульованій сфері є обов'язковою для виробника, постачальника чи уповноваженого органу з сертифікації.
Виробник зобов'язаний пройти процедуру сертифікації, якщо вона передбачена технічним регламентом, для підтвердження відповідності.
Законодавча регульована сфера для сертифікації продукції визначається Переліком продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 1 лютого 2005 року.
Сертифікація здійснюється акредитованими в установленому законодавством порядку органами з оцінки відповідності (сертифікації) будь-якого виду власності, які уповноважені на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері проводиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником (виробником, постачальником) та органом з оцінки відповідності (сертифікації). При цьому підтверджується відповідність продукції будь-яким заявленим вимогам.
За результатами проведення сертифікації у разі позитивного рішення уповноваженого органу з оцінки відповідності заявникові видається сертифікат відповідності, зразок якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.
Підтвердження відповідності якості відбувається на підставі проведеної оцінки відповідності.
Оцінка відповідності – доказування, що встановлені вимоги до продукції, процесу, системи, особи або органу виконано шляхом випробування, здійснення контролю або сертифікації.
Оцінка відповідності відбувається за допомогою різних процедур, визначених законом. Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України „Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” від 1 грудня 2005 року процедури оцінки відповідності включають процедури: відбору зразків, випробування, здійснення контролю, оцінку, перевірку, реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їх поєднання.
Оцінку відповідності вимогам технічних регламентів здійснюють призначені органи з оцінки відповідності.
Відповідні центральні органи виконавчої влади повинні пропонувати для призначення лише органи з оцінки відповідності, які є резидентами України та можуть підтвердити необхідний рівень компетентності, а також відповідають таким критеріям:
- відсутність комерційної або іншої заінтересованості щодо продукції, процесу, послуги, які він оцінює;
- наявність кваліфікованого персоналу і засобів, необхідних для виконання процедур оцінки відповідності, та можливості доступу до устаткування, необхідного для здійснення випробувань;
- наявність гарантій щодо незалежності персоналу, який здійснює процедури оцінки відповідності;
- незалежність оплати праці персоналу, який здійснює процедури оцінки відповідності, від кількості та результатів здійснених процедур оцінки відповідності.
Інформація про призначення або скасування рішення про призначення органу з оцінки відповідності публікується в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності.
Органи з оцінки відповідності ведуть реєстр виданих сертифікатів відповідності та надають копію сертифіката згідно з установленою центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності процедурою до державного реєстру сертифікатів відповідності.
