3. Податкова політика,її зміст

Податкова політика держави – це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справлення податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Зміст і цілі податкової політики можуть змінюватися залежно від об’єктивних та суб’єктивних факторів та обумовлені соціально-політичним ладом суспільства.

Залежно від механізмів реалізації податкову політику держави поділяють на два типи – дискреційну і не дискреційну, а залежно від величини податкового тиску на виробників споживачів ВВП її поділяють на три типи – стягування максимальних податків, помірну і високого рівня податкових стягувань з одночасним поверненням сплачених через систему соціальних пільг та субсидій.

Податкова політика держави включає такі обов’язкові заходи:

• розробка стратегії та відповідної теорії розвитку податкової системи з проведенням всіх необхідних наукових розрахунків;

• визначення напрямів, принципів та порядку оподаткування;

• розробка заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей у економічній, політичній та соціальних сферах розвитку держави.

При виборі певної податкової політики визначають відповідні податкові системи, кожна з яких має задовольняти інтереси держави та її громадян на відповідних етапах становлення розвитку економіки країни. З метою задоволення інтересів держави та підтримання вітчизняного товаровиробника використовують певний вид податкових ставок та податкових пільг.

У світовій практиці податкові ставки поділяють на:

1. прогресивні, тобто коли ріст ставок податків випереджає ріст доходів громадян країни;

2. регресивні, коли податкові ставки зростають повільніше, ніж дохід громадян;

3. пропорційні, коли податковий тягар однаковий для усіх верств населення.

Податкові пільги на сучасному етапі вивчення податкового процесу класифікують за такими ознаками:

залежно від ступеня зниження податкових виплат:

1. система пільг, що звільняє від оподаткування;

2. система пільг, що знижує податкові суми;

залежно від ступеня впливу на податковий процес:

1. вилучення:

за видами платників – повні та часткові;

за термінами дії – постійні та тимчасові;

за видами об’єкта – майнові та прибуткові;

за видами діяльності;

2. знижки;

3. податкові кредити:

• зниження ставки податків;

• зниження оподаткованої суми;

- перенесення терміну сплати чи сплати податку частинами;

- повернення раніше сплаченого податку;

- зарахування раніше сплаченого податку.

Для податкової політики України сьогодні характерні такі форми податкових пільг:

1. встановлення неоподатковуваного мінімуму;

2. вилучення визначених складових об’єкта оподаткування;

3. зменшення податкових ставок;

4. звільнення від оподаткування певних категорій населення;

5. використання податкових кредитів.

Застосовуючи вказані вище форми у тому чи іншому співвідношенні, держава збільшує або зменшує податковий тягар, який лягає на плечі громадян країни. Величину податкового тягаря визначають на макро- та мікрорівнях.

На макрорівні його визначають як відношення величини податкових надходжень бюджету держави (ПБ) до величини ВВП, у відсотках.

На мікрорівні (у межах підприємства) величину податкового тягаря можна визначити двома способами:

перший спосіб - це відношення податкових виплат підприємства (ПВ) до балансового прибутку підприємства (БП), у відсотках;

другий спосіб – це відношення виплат підприємства до обсягу продажу (Пр), у відсотках.

Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює зміни в структурі виробництва, впливає на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави, недопущення росту дефіциту бюджету, а також регулювання стану держави та збалансованість бюджету.

Сьогодні для економіки України не існує альтернативного та настільки ж ефективного джерела поповнення державного бюджету, як податкове. На шляху пошуку такого джерела стоять наступні проблеми:

наявність значного державного боргу, що складається із внутрішньої, зовнішньої заборгованості держави та величини кредиторської заборгованості бюджетних установ;

дефіцит бюджету, який нині набув латентного характеру;

великі обсяги загальнодержавного споживання, здійснити значні обмеження якого у найближчий час неможливо.

Тому перед податковою політикою України має стояти стратегічне питання забезпечення органічного поєднання нерозривних завдань: зростання добробуту громадян та стійкого росту економіки країни.

Економічна політика держави, яка має на меті економічне процвітання та стабільний соціальний захист населення, реалізується шляхом лаконічного поєднання та взаємодії державного бюджету і ринкових регуляторів. Для досягнення поставленої мети держава повинна формувати регулюючий вплив на економічну діяльність за допомогою системи оподаткування і податкових пільг, субсидій, державних інвестицій і процентних ставок.