2. Історія виникнення податків

У Процесі історичного розвитку оподаткування розрізняють три етапи:

- перший охоплює стародавній світ і початок середніх віків;

- другий ХV І - ХVІІІ ст. ;

- третій ХІХ – ХХ ст..

На першому етапі зароджується оподаткування. Податки не є основним джерелом доходів держави. Більшу частину коштів держава отримала, як будь-яка приватна особа , шляхом експлуатації своїх земель, промислів, майна , а також у вигляді данини, здобичі, дарів. Отже і за стародавніх часів, і за раннього середньовіччя у структурі доходів держави переважали приватно – правові доходи. Публічно – правові доходи, перш за все податки , існували в нерозвиненій, примітивній, зародковій формі.

На першому етапі еволюції оподаткування податки мають випадковий і тимчасовий характер, часто запроваджувалися у зв’язку з надзвичайними обставинами перш за все війнами. Податки стягувалися переважно з переможених, іноземців.

Основними формами податків, що застосовувалися в цей період, були майнові, земельні, акцизи, мито, тобто найбільш прості форми прямих і непрямих податків, які не вимагали складної системи обліку і визначення об’єкта оподаткування та податкової бази. Сума податку визначалася на підставі заяв громадян про їхній сімейний стан та обсяг майна переписів населення, обміру земельних ділянок. Серед прямих податків був податок на спадщину, що вперше був запроваджений у Римі, а також промисловий податок, яким обкладалися всі особи, що займалися будь – яким промислом. У середні віки виникають податки на дохід. Одним з перших таких податків була „ саладинська десятина”, запроваджена у Франції в 1188році.

Непрямі податки на предмети споживання в різних країнах зявлялися під різними назвами, а в ХІІ - ХІІІ ст.. отримують загальну назву акцизи. У Римській імперії існував відсотковий акциз на сіль, хліб і м’ясо.

Ще в Стародавньому Римі виникають місцеві податки це податок на утримання незаможних сімей, податок на будівництво гребель, очищення річок, податок на будівництво мостів.

На другому етапі становлення оподаткування податки перетворюються з надзвичайного у постійне джерело державних доходів.

По - перше розвиток товарно – грошового господарства, який вносить суттєве значення в оподаткування, податки що раніше стягувалися в натуральній формі, замінюються сплатою певних грошових сум.

Цей етап характеризуються наявністю величезної кількості узаконених податків та широким спектром об’єктів оподаткування у країнах Європи; Англії, Франції та ін. Наприклад, упровадження «податку на повітря» – штраф за перевищення будинком установлених розмірів; «подимного податку» - податку на нерухомість (Англія); у Франції - «сервельних повинностей» – особистих повинностей залежних селян: «поголовного обкладання», «шлюбного» податку, «посмертного» податку та інших натуральних і грошових податків, що призначались навіть самим сеньйорам. Окрім того, із розвитком поділу праці та самостійних держав, виникають господарські податки, тобто промислові податки на виробництво та на всі види діяльності, окрім сільськогосподарської. У торговій діяльності поширювалися митні збори та інші непрямі податки.

На третьому етапі податків (ХІХ ст.) відрізняються значно меншою їх кількістю і більшою одноманітністю. Форми податків стають більш визначеними, правила адміністрування більш виваженими і під час вибору віддається перевага таким податковим джерелам, які обіцяють мільйонний дохід. У початковий період промислового капіталізму ХІХ ст. податкова система складалася з прямих податків, з одного боку, і безлічі податків на споживання – з іншого. Наприкінці ХІХ ст. у найбільш розвинутих капіталістичних країнах до податкової системи включають прибутковий податок як фундамент і податок на спадщину. Реальні податки відходять на другий план, але зберігається деяка частина найбільш доходних податків на споживання.

У 20-ті роки ХІХ ст. діяли реальні (прямі) форми оподаткування, саме вони історично були першими. До них відносять поземельний, домовий, промисловий податок і податок на грошовий капітал.

Поземельним податоком називається такий податок, який падає на землевласника і передбачає обкладання доходу від землі. Поземельний податок – це один з податків, що існував з прадавніх часів.

Другий реальний одаток був домовий податок, який зявився у практиці європейських країн у ХVІ ст., коли стали розвиватися міста. Суб’єкт податку – власник будинку.

Третій реальний податок – промисловий. Його об’єктом був промисел, за винятком сільськогосподарського. Це податок на будь-яку господарську діяльність у вигляді промислу, яка передбачає одержання прибутку.