Запитання для самоперевірки

1. Дайте коротку характеристику екологічної ситуації України.

2. Охарактеризуйте головні екологічні проблеми Донецько-Придніпровського регіону, Карпат, Криму, Причорномор’я, Полісся, Поділля.

3. Які екологічні проблеми для України створюють звалища відходів?

4. Опишіть структуру природно-заповідного фонду України.

6. Які види рослинного і тваринного світу вашої місцевості відносяться до Червоної книги України?

7. Яка мета створення Зеленої книги і які принципи покладені в основу виділення фітоценозів?

Розділ 27 шляхи вирішення екологічних проблем регіону (на прикладі Вінниччини)

Населення Вінницької області складає 1 млн. 686,5,4 тис. осіб на 2008 р., територія 26,5 тис, км², це 4,5% території України, щільність населення 69 осіб на 1 км², понад 95% українців.

Місце Вінниччини в економіці України визначається високим природно-ресурсним потенціалом та достатнім рівнем розвитку всіх складових народногосподарського комплексу: промисловості, в т.ч. енергетики, транспорту, сільського господарства. В межах області виділяються два основних промислових вузли: Вінницький та Ладижинський. Значний промисловий потенціал зосереджений також у містах Могилів-Подільський, Жмеринка, Хмільник та Козятин.

Вінниччина багата на різноманітні корисні копалини. Найбільше господарське значення мають родовища каолінів та будівельного каменю.

Ґрунти переважно опідзолені (до 65%). На північному сході переважають чорноземи. В центральній частині – сірі, темно-сірі й світло-сірі лісові, на південному сході і в Придністер'ї – глибокі чорноземи та опідзолені ґрунти. Близько 70% території області розорано. Загальна площа лісового фонду області – 356,5 тис.га (13,5% території області). Переважають широколисті ліси з дуба, граба, липи, ясена, клена, в'яза; рідше змішані – сосна, дуб, береза граб.

На території області протікає близько 3,6 тис. річок і струмків загальною довжиною 11,8 тис. км, в т.ч. 230 річок завдовжки понад 10 км. Вони належать до басейнів Південного Бугу, Дністра та Дніпра. На річках створено 74 водосховища та понад 4 тисячі ставків сумарна площа яких становить близько 32 тис. га [108].

В структурі промислового виробництва провідне місце належить переробній промисловості – 70,5%, в т.ч. харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів – 46,8%, машинобудування – 11,9%. На долю виробництва та розподілення електроенергії, газу, тепла, води припадає 28,3%. На добувну промисловість – 1,2%.

Впродовж останніх років галузева структура виробництва в області зазнала значних змін. Згорнули виробничу діяльність (в деяких випадках аж до припинення існування) підприємства радіотехнічної та електротехнічної промисловості, значно знизили обсяги виробництва підприємства паливно-енергетичного комплексу, хімічної промисловості та сільського господарства. Названі фактори сприяли зменшенню техногенного навантаження на довкілля області. І все ж викликають серйозне занепокоєння ряд невирішених екологічних проблем, серед яких є розрив між накопиченням токсичних відходів (в тому числі непридатних до використання та заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин) і заходами з їх утилізації та знешкодження, складування побутових відходів та забруднення поверхневих вод.

Обласна рада та обласна державна адміністрація, інші місцеві органи влади та місцевого самоврядування в рамках чинного законодавства врегульовували ряд природоохоронних проблем регіону у сферах поводження з відходами, використання поверхневих вод, лісових ресурсів, рослинного і тваринного світу, однак реформування системи управління природними ресурсами та дотримання норм екологічної безпеки Вінницької області в цей час помітно відстає від темпів реформування економіки і, особливо, від темпів проведення земельної реформи.

Площа сільськогосподарських угідь складає 2020,1 тис.га, або 4,8 % угідь України, з них: ріллі 1730,6 тис.га – 5,2 % ріллі України; багаторічних насаджень – 51,9 тис. га. Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в 2008 році зменшилась в порівнянні з 2001 роком з 71,7 до 57,8 тис. т. тобто на 19,4%. Це пов'язано з покращенням паливного балансу Ладижинської ТЕС (збільшенням співвідношення газ/вугілля в бік природного газу) на долю якої припадає 71,6% викидів. Друга причина – газифікація ряду підприємств, зокрема цукрових заводів на долю яких приходиться понад 5% викидів. Так, з 26-ти заводів, що переробляли цукровий буряк в 2008 році 17 працювали на природному газі [33].

Разом з цим, спостерігається значний ріст викидів від автомобільного транспорту – з 67,2 тис. т в 2001 році до 90 тис. т 2008 році, або з 48,3% від загального обсягу викидів в 2001 році до 60% в 2008 році. При цьому у м. Вінниці доля викидів автотранспорту досягла 98%. Основна причина збільшення кількості викидів автотранспорту – збільшення середнього пробігу транспортних засобів три незначному збільшенні їх кількості. В результаті, за даними автоматичних постів обласного центру гідрометеорології, перевищення гранично допустимих концентрацій оксиду вуглецю зафіксовані у 8% проб, пилу в 7% проб, оксидів азоту у 2% проб. У 4% проб зафіксовані перевищення по вмісту фтористого водню, що очевидно є наслідком збільшення обсягів зварювальних робіт.

Якість води у поверхневих водоймах області за основними показниками у 2008 році навіть дещо поліпшилася. Цьому сприяло зменшення обсягів скиду забруднених вод при збільшені об'ємів скиду нормативно очищених. У цілому вода поверхневих водойм Вінниччини за більшістю хімічних показників безпечна. У р. Південний Буг спостерігалися незначні перевищення вмісту органічних речовин. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна стан поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучний.

Сумарний забір води в порівнянні з 2001 р. в області зменшився з 708,4 до 625,9 млн. м³ (у 2008р.). Скид нормативно очищених збільшився 5,8 до 12,2 млн. м³, а забруднених зменшився з 67,9 до 57,5 млн. м³. Найвагомішим фактором забруднення водойм залишається незадовільна робота окремих очисних споруд каналізації або їх відсутність. Темпи будівництва, реконструкції та модернізації ОСК залишаються незадовільними. В 7- ми райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації.

На території області експлуатується 55 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 88,5 млн. м³/рік. В 2008 році у двічі збільшено потужність очисних споруд ВАТ "Вінницький олієжиркомбінат". Продовжувалося будівництво очисних споруд в смт. Піщанці, вирішувалися питання про початок їх будівництва в м. Немирові та смт. Оратові. Пройшов екологічну експертизу проект ОСК в смт. Чернівцях. Одними з найбільш агресивних є стічні води підприємств по переробці молока. На Шаргородському молокозаводі проведено реконструкцію очисних споруд, на Жмеринському – виділено кошти на підключення до міських ОСК. Але на більшості підприємств цієї галузі питання очистки стічних вод не вирішується і вони здебільшого вивозяться на поля фільтрації. Покращенню якості поверхневих вод в значній мірі повинно сприяти упорядкування прибережних захисних смуг та водоохоронних зон водних об'єктів. Однак, через відсутність коштів виконання проектних робіт та винесення в натуру прибережних захисних смуг річок та інших водойм практично не ведеться [108].

Залишається не вирішеною проблема утилізації відходів. Особливе занепокоєння викликають такі об'єкти як є полігон твердих побутових відходів м. Вінниці, що біля с. Стадниця Вінницького району, золошлаковідвал Ладижинської ТЕС у с. Заозерному Тульчинського району, відходи фосфогіпсу на виробничому об'єднанні “Хімром” у м. Вінниці, могильник непридатних та невизначених отрутохімікатів біля с. Джурин Шаргородського району. Питання утилізації накопичених у м. Вінниці відходів фосфогіпсу (700 тис. т) не вирішуються через банкротство власника відходів – ВО “Хімром”.

Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища стають накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до застосування пестициди. В процесі попередньої інвентаризації виявлено 790,8 т цих небезпечних відходів. У Чечельницькому районі склад отрутохімікатів, внаслідок підпалу, було повністю знищено вогнем. В Теплицькому районі зловмисниками кинуто в став декілька упаковок непридатних пестицидів, в результаті чого завдано значної шкоди водним живим ресурсам [74].

В області відмічається ріст загальної захворюваності населення у всіх районах і м. Вінниці. Загальна захворюваність збільшилась як серед дорослого населення, так і серед підлітків та дітей. Однак, за період, що аналізувався, не виявляється паралелізму між рівнями забруднення довкілля і рівнем захворюваності.

Стратегічним для області завданням є збільшення лісистості території з 14,2 до 20-25%. Пошкоджені внаслідок стихії 2000 року лісонасадження ослаблені, реальною залишається загроза масової появи шкідників та хвороб лісу. У південних районах шириться новий для області вид шкідника – американський білий метелик, личинка якого завдає все більш відчутної шкоди лісонасадженням та зеленим насадженням в населених пунктах. В 2002 році Хмільницькому та Іллінецькому районах виявлено два випадки лісових пожеж, причиною яких стало випалювання сухої рослинності. В результаті пошкоджено лісонасадження на площі 14 га [33].

У зв'язку із зменшенням фінансування, об'єми лісорозведення за останні роки скорочуються. Особливо це стосується створення полезахисних смуг. Разом з цим, в результаті переводу земель на яких розташовані полезахисні смуги із земель лісового фонду до сільськогосподарських, згідно нового Земельного кодексу України, ці лісонасадження опинилися під загрозою знищення. В той же час в області спостерігається водна ерозія ґрунтів, виникає необхідність у збільшені об'ємів лісорозведення.

З наростанням антропогенного впливу умови існування дикої фауни в її природному стані погіршуються, що веде до скорочення чисельності мисливських тварин. Так поголів'я лосів за 2008 рік скоротилося в порівняні з 2001 роком на 63%. Скорочення спостерігається і серед інших звірів: козулі, кабана. Зменшилося також поголів'я хутрових звірів – на 29 тис. голів та пернатої дичини усіх видів на 26 тис. голів.

У 2008 році збільшилася чисельність окремих видів тварин: бобра на 66%, оленя плямистого, байбака та чисельність зубра європейського.

Природно-заповідний фонд області (станом на 01.01.2010 р.) налічує 1 НПП “Кармелюкове Поділля” (фактична площа 15393,9 га), 3 РЛП-и (Мурафа, Середнє Побужжя, Дністер) – 10359,8 га, 21 заказник загальнодержавного значення – 13563,7 га, 92 заказники місцевого значення – 9430,08 га, 10 пам'яток природи загальнодержавного значення – 322 га, 183 пам’ятки природи місцевого значення – 316,65 га, 11 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення – 401 га, 25 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва місцевого значення – 369,2 га та 30 заповідних урочищ – 738,8 га. Загалом кількість об’єктів ПЗФ області 376, площею 51200,37 га (1,93% від загальної площі області). Розширення територій ПЗФ відбулась за рахунок створення НПП, РЛП-ів, загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення “Згарський” (Літинський і Жмеринський райони), ландшафтного заказника місцевого значення “Дністер” (Мурованокуриловецький район), ботанічних заказників місцевого значення: “Гранітні скелі”, “Урочище “Анциполівське” (Немирівський район), “Миска” (Тростянецький район), “Лядовський”, “Нагорянський” (Могилів-Подільський район). Впродовж останніх років виявлено ряд територій у Гайсинському, Немирівському, Могилів-Подільському, Ямпільському районах на яких проводились дослідження з метою підготовки наукових обґрунтувань. На території окремих об'єктів природно-заповідного фонду ведеться господарська діяльність. З метою регулювання діяльності Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища на 10 об'єктів видано дозволи на спеціальне використання природних ресурсів (сінокосіння, випасання худоби, збір лікарської сировини) [108].

Для досягнення екологічної стійкості територій, протягом останніх років, важливим моментом є нарощування площ земель, що підлягають особливій охороні. Такими територіями є об'єкти природно-заповідного фонду, ліси, водні об'єкти, водоохоронні зони та прибережні захисні смуги водних об'єктів, інші землі водного фонду, водно-болотні угіддя, сіножаті, пасовища, полезахисні лісові смуги, землі оздоровчого та рекреаційного призначення, а також землі історико-культурного призначення, що мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища, збереження біотичного і ландшафтного різноманіття, створення невиснажливої регіональної екомережі.

Названі вище території ввійдуть до складу національної, регіональних та місцевих екологічних мереж. В першу чергу, це природно-заповідний фонд (природні ядра), який покликаний забезпечувати збереження генетичного, видового, екосистемного та ландшафтного різноманіття.

Попередні обстеження ще на 18 територіях спонукають до створення ще трьох регіональних ландшафтних парків, 7 ботанічних та ландшафтних заказників, 2 пам'яток природи місцевого значення та 6 заповідних урочищ. Включення згаданих територій, як природних ядер, до екомережі у 2-2,5 рази збільшить площу природно-заповідного фонду області, а проектування екологічних коридорів (сполучних територій) між ними дозволить сформувати цілісну регіональну екомережу.

Для поліпшення стану довкілля в 2010 році в області пропонуються такі першочергові заходи:

1. Визначити в плані роботи на 2010 рік такі основні заходи щодо забезпечення реалізації державної та регіональної екологічної політики:

Підвищити ефективність та результативність роботи з державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства за рахунок поліпшення взаємодії між регулюючими та інспекторськими підрозділами, ведення єдиної бази даних природокористувачів та екологічно-небезпечних об'єктів, вдосконалення існуючої методики перевірок, підвищення кваліфікації працівників управління.

2. Домогтись шляхом використання сучасних інноваційних еколобезпечних, ресурсозберігаючих вітчизняних технологій вирішення таких екологічних проблем області:

– завершення будівництва очисних споруд каналізації смт. Піщанка;

– впровадження українсько-бельгійського пілотного проекту з формування просторових елементів екомережі на місцевому рівні для міста Немирова і Немирівського району;

– завершення інвентаризації непридатних, невизначених та заборонених пестицидів і агрохімікатів, розробка та впровадження пілотного проекту їх знешкодження методом термічного розкладу із застосуванням нейтралізуючих компонентів;

– пошук технічних рішень системи утилізації твердих побутових відходів міста Вінниці.

3. Координацію природоохоронної діяльності підприємств, установ та організацій Вінниччини, впровадження принципів збалансованого розвитку здійснювати на базі Регіональної програми охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів на 2003-2011 роки, Регіональної програми екологічної мережі Вінницької області на 2004-2015 роки, які є складовою частиною соціально-економічно-екологічної стратегії розвитку Вінницької області, одним із важливих інструментів реалізації державної політики у сфері охорони довкілля.

Комплексна програма охорони довкілля, прийнята Вінницькою обласною радою в 2002 році була першою в області спробою вироблення довгострокової екологічної програми, що мала грунтуватися на здійсненні комплексу заходів, котрі поширювалися на економіку право, систему масової інформації, освіту і т.д. Всі попередні програми спрямовувались на переважно на організацію діяльності, пов`язаної з економією сировини при виробництві продукції, будівництвом очисних споруд, відновлюваними заходами та створенням природно-заповідних територій.

На 2002-2006 роки Програмою було визначено 34 заходи з охорони атмосферного повітря, з них виконано 15. Суттєво зменшити викиди забруднюючих речовин дозволили заходи, виконані за кошти самих підприємств: впровадження системи трьохступеневого спалювання палива на енергоблоку №3 Ладижинської ТЕС у Тростянецькому районі, заміна сушильних барабанів технологічною лінією з використанням ленточного сушила та збору готової продукції у бункері на підприємстві "Глухівцікаолін" Козятинського району, заміна вагранок на електропечі та переведення котельної на газ на Могилів-Подільському машинобудівному заводі, впровадження установки ДФ-2 для емульгації мазуту на Бродецькому цукрозаводі Козятинського району, проведення режимно-налагоджувальних робіт на Вінницькому підприємстві “Маяк-Теплокомуненерго”, Жмеринському підприємстві “Експрес”, Кам`яногірському цукровому заводі Оратівського району. Через відсутність коштів у підприємств не організовано системи аспірації та гідропилоподавлення у ЗАТ “Демидівський гранкар’єр”, не проведено режимно-налагоджувальні роботи на котлах Соколівського (Крижопільського району), Вендичанського (Могилів-Подільського району), Гонорівського (Ямпільського району) та Кам’яногірського цукрових заводів.

З 45 запланованих заходів, спрямованих на зниження обсягів скиду забруднених та недостатньо очищених вод, що мали бути виконані за кошти підприємств, виконано 9: впроваджено систему зворотного водопостачання теплообмінних вод на Кам’яногірському цукрокомбінаті, Погребищенському заводі сухого знежиреного молока, реконструкцію очисних споруд Тростянецького м`ясокомбінату. Не впроваджено системи зворотного водопостачання вод 1 категорії на Іллінецькому та Деребчинському (Шаргородського району) цукрових заводах, на Барському і Тростянецькому спиртових заводах. Ряд заходів Комплексної програми, намічених до виконання за кошти підприємств, фактично спрямовані на вирішення комунальних проблем і не можуть бути реалізовані без фінансової підтримки з відповідних місцевих бюджетів: будівництво споруд доочистки стічних вод з інтенсифікацією роботи існуючих потужностей, завершення будівництва системи обороту промивних вод на водопровідній станції підприємством "Вінницяводоканал", будівництво 2-ї нитки напірного колектора від каналізаційної насосної станції Хмільницьким підприємством “Водоканал”, завершення будівництва естакади для підключення стічних вод до очисних споруд каналізації міста Жмеринським підприємством “Експрес”. Для упорядкування відведення стічних вод від населених пунктів необхідно збудувати очисні споруди каналізації для дев`яти районних центрів області. Фактично ведеться будівництво очисних споруд каналізації тільки для селища міського типу Піщанки, завдяки отриманому фінансуванню з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища. Виконано проектні роботи для будівництва очисних споруд каналізації смт.Чечельника і Чернівців. Не розпочато роботи з передачі земель прибережних захисних смуг річок і водойм водогосподарським організаціям через відсутність фінансування з обласного бюджету.

Передбачені Комплексною програмою охорони довкілля зменшення розораності сільгоспугідь, заходи для зупинення процесів ерозії та падіння родючості грунтів знайшли відображення в Концепції стабілізації та розвитку агропромислового комплексу області на наступні роки.