Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення терміну «моніторинг навколишнього природного середовища (екологічний моніторинг)».

2. Які види моніторингу ви знаєте?

3. Чим відрізняється моніторинг прогностичний від діагностичного і базовий від імпактного?

4. Охарактеризуйте проблеми регіонального моніторингу.

5. Яке призначення мають геоінформаційні системи та ГІС- технології у системі моніторингу?

Розділ 12 модель фахівця-еколога. Освітньо-кваліфікаційна характеристика (окх)

У нинішніх умовах виникли структурні диспропорції в системі освіти остаточно загострилися кризові явища в освіті. Виникла необхідність здійснення заходів як оперативного характеру, так і структурного реформування системи освіти, оскільки практика використання перманентних заходів показала, що вони вичерпали себе і не в змозі кардинально вирішувати комплекс питань розвитку освіти в нових умовах. Більш того, якщо йти таким шляхом, то можуть бути безповоротно зруйновані фундаментальні основи нашої освіти, досягнення якої визнані у всьому світі.

Виходячи з цього, Кабінет Mіністрів України в 1997 році прийняв пакет ухвал щодо структурного реформування освіти в Україні.

Відзначимо лише дві основних ухвали.

1. “Про вдосконалення мережі вищих та професійно-технічних закладів”.

2. “Про затвердження переліку напрямків та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями”.

Основна мета прийнятих ухвал – забезпечення сучасних вимог щодо підготовки i перепідготовки кадрів при наявних бюджетних асигнуваннях з умовою збереження основних якісних характеристик системи освіти на рівень цивілізованих країн світу.

Основний зміст першої ухвали, щодо удосконалення системи мережі навчальних закладів, полягав в об'єднанні інтересів регіонального i загальнодержавного рівня. Такий підхід М. Згуровський (1997) називає державно-регіональним, оскільки спочатку це питання обговорювалося експертами разом з представниками облдержадміністрації на рівні регіонів i далі узгоджувалися із загальнодержавними інтересами. Згідно з цією ухвалою був затверджений перелік навчальних закладів, які утворилися, i перелік навчальних закладів, які утворилися на базі ліквідованих малопотужних i неперспективних.

Що стосується другої ухвали щодо затвердження переліку спеціальностей, необхідно підкреслити те, що в Україні до сьогодні існує перелік, який нараховує близько однієї тисячі спеціальностей. Багато з них взагалі не використовувались навчальними закладами. Існували дуже вузькі спеціальності, що різко знижувало універсалізм випускників, оскільки він значною мірою був побудований на вузькогалузевому принципі і, як результат, сьогодні різко впали замовлення на фахівця і, отже, працевлаштування випускників.

Одним з основних критеріїв перегляду існуючого переліку є приведення його у відповідність з вимогами міжнародної стандартної кваліфікації освіти, що сприяє входженню України в Міжнародну систему обліку i статистики. 3 цією метою цей перелік був розглянутий Європейським Співтовариством в 1996 році і, відповідно, одержані певні зауваження. В результаті проведення консультації, побажань вузів i т.д. діючий на той період перелік був скорочений майже удвічі. Після цього в новому переліку зафіксовано 69 напрямів підготовки бакалаврів, 270 найменувань підготовки молодшого фахівця i 277 спеціальностей на рівні “фахівець”, “магістр” [104-105].

Що стосується екологічного напряму, то раніше, до скорочення, існувало п'ять спеціальностей, без урахування численних галузевих. Це – екологія, геоекологія, радіоекологія, моніторинг навколишнього природного середовища, прикладна екологія. За цими спеціальностями здійснювалася підготовка на рівні молодшого фахівця, бакалавра, магістра. На той момент залишилася одна спеціальність – “екологія” (пізніше вона була уточнена). За цією спеціальністю дано право готувати викладача. І, окрім цього, в переліку залишилися дві спеціальності підготовки молодшого фахівця – це “Прикладна екологія” i “Приладове забезпечення”. Багатьом виключеним спеціальностям наданий статус спеціалізації в рамках спеціальності “Екологія i охорона навколишнього середовища”, які ВНЗ можуть сповістити в рекламних проспектах для абітурієнтів.

Таким чином, перший етап виконання програми структурного реформування освіти в Україні почав діяти з 1997 року. Прийняті ухвали і результати функціонування першого етапу утворюють певну відправну позицію. Вони служать основоположною базою для розвитку ідей і початком практичних кроків щодо розвитку системи професійної освіти в Україні. Попереду були нові завдання і можливості для творчості, очікування нових перебудов.

У 1998 році процес реформування продовжувався. Створені і почали працювати групи зі створення Державного стандарту екологічної освіти, у якій активну участь беруть і автори цієї роботи. У 1999 році планувалося затвердити стандарт із підготовки бакалавра-еколога. У цьому ж році змінено назву екологічної спеціальності. Сучасна назва спеціальності – “Екологія і охорона навколишнього середовища”. За станом на 1998 рік за цією спеціальністю затверджено 15 спеціалізацій. Через рік була додана ще одна спеціалізація. Ймовірно, цей перелік переглядатиметься і удосконалюватиметься. Затверджено Державний стандарт зі фахівців-екологів. Закінчується робота із створення освітньо-професійної програми магістра.

Таким чином, в Україні сьогодні функціонує багатоступінчаста освіта: молодший фахівець, бакалавр, фахівець, магістр. При цьому, екологічний напрям має на всіх освітніх рівнях (бакалавр – фахівець – магістр) тільки одну спеціальність “Екологія і охорона навколишнього середовища” з правом підготовки “викладача екології” у вищих навчальних закладах.

Варто також відзначити, що процес реформування вищої школи продовжується. У 2002 році виданий “Закон про вищу освіту”, розгорнулася велика робота із поліпшення якості вищої освіти і т.д. На сьогодні спеціальність 7.070801 зазнала незначних змін і в подальшому називатиметься 6,7,8.040106 “Екологія, охорона навколишнього середовища і збалансоване природокористування”.

Основними державними нормативними документами, на основі яких здійснюється підготовка сучасного фахівця-еколога, є освітньо-кваліфікаційна характеристика та освітньо-професійна програма.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) – державний нормативний документ, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої і професійної підготовки, визначаються основні вимоги до фахівця, його місце в структурі господарства держави.

Основні властивості освітньо-кваліфікаційної характеристики такі: освіта повинна бути динамічною, відповідати соціальним і сучасним вимогам до фахівця, знайомити з багатогранністю наукових проблем вибраної ним спеціальності, із складністю і багатоплановістю шляхів їх вирішення. Освітньо-кваліфікаційна характеристика підкреслює необхідність набуття знань зі всього комплексу предметів. Професійна підготовка повинна бути обґрунтуванням широти охоплення (переліку) предметів, аргументуванням їх включення. Основна причина великого переліку предметів, що підлягають вивченню студентами-екологами – різноманітність екологічних проблем, які зобов'язаний буде вирішувати майбутній фахівець. Останнє доцільно розглянути у вигляді “проблемної ситуації”. Тоді всебічний аналіз цієї ситуації покаже, що:

– вирішити завдання підготовки висококваліфікованого фахівця без знання дидактичних законів немає можливості, а для цього необхідні знання філософії, тобто необхідне включення в навчальний план такої дисципліни як філософія;

– не можна це завдання вирішити і без взаємозв'язку суспільної і особової свідомості, економічних законів розвитку суспільства, а це зумовлює необхідність включення комплексу суспільних дисциплін;

– не можна вирішити аналізовану проблемну ситуацію без знання різних способів моделювання і прогнозування та без уміння користування ПК, а це математика і весь комплекс навчальних дисциплін цього профілю;

– можливість співвідносити свої варіанти рішення проблеми з тими, що є за кордоном і вимагає вивчення іноземної мови, звичайно, за бездоганного знання, в першу чергу державної мови;

– розуміння місця і ролі людини у виникненні проблем забезпечує психологія;

– успіх пропаганди своїх і інших знань залежить від педагогічних дисциплін;

– знання основних закономірностей формування своєї пізнавальної активності визначає процес самовиховання і самоосвіти, наукову організацію праці і т.д.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика є могутнім інтенсифікатором пізнавальної активності.

Головне – вона виступає і як елемент, і як процес, як спосіб формування стійких переконань, потреб в рівноцінності засвоєння всіх навчальних предметів програми навчання.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика встановлює професійний статус фахівця-еколога – того, що випускається вищою школою за денною, вечірньою, заочною і дистанційною формами навчання, а також кваліфікаційні вимоги, що висуваються до нього.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика повинна застосовуватися при прогнозуванні потреб у фахівцях, при плануванні підготовки, обґрунтуванні складу і спеціалізацій, організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, розподілі, розстановці і вивченні професійного використання випускників ВНЗ України.

Освітньо-кваліфікаційні рівні бакалаврів, фахівців, магістрів.

Освітньо-кваліфікаційний рівень “кваліфікований робітник” реалізується професійно-технічними навчальними закладами, а “молодший фахівець” реалізується, як правило, вищими навчальними закладами І рівня акредитації, тому тут ці рівні не розглядаються.