ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ……………………………………………………...	5
РОЗДІЛ 1. Напрям підготовки 6.040106 “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”. Стратегія збалансованого розвитку …………………………………………	6
РОЗДІЛ 2. Принципи Болонського процесу і проблеми їх впровадження в науково-освітянській галузі України …….……………………………………	14
РОЗДІЛ 3. Загальна екологічна ситуація у світі. Основні ресурси життєдіяльності. Зміна клімату і парниковий ефект. Прогнози Д. Медоуза – члена Римського клубу стосовно перспектив людства …………………...	18
РОЗДІЛ 4. Мета, завдання курсу “Вступ до фаху” та перелік умінь і знань за напрямом “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування” ………………………………………	26
РОЗДІЛ 5. Основні елементи понятійно-термінологічного апарату екології. Поява терміну “Екологія” та його означення …….................	34
РОЗДІЛ 6. Структура науки “Екологія” …………............................................	37
РОЗДІЛ 7. Екосистеми. Головні завдання сучасної екології ………………	46
РОЗДІЛ 8. Історія розвитку екології……………………..................................	53
РОЗДІЛ 9. Основні поняття: охорона навколишнього природного середовища, енвайронментологія, охорона довкілля і довкілістика, охорона природи, збалансоване природокористування ………….................	62
РОЗДІЛ 10. Екологічна безпека. Основні поняття та означення ………......	65
РОЗДІЛ 11. Основи екологічного моніторингу................................................	71
РОЗДІЛ 12. Модель фахівця-еколога. Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ)……………………………………………………….	77
РОЗДІЛ 13. Освітньо-професійна програма (ОПП) ………………………….	83
РОЗДІЛ 14. Структура державної екологічної служби України. Головні завдання та функції Мінприроди ……………………………………………..	91
РОЗДІЛ 15. Структура Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та його територіальних підрозділів ..............................	96
РОЗДІЛ 16. Міжнародні організації у галузі екології та охорони навколишнього природного середовища …………………………………....	104
РОЗДІЛ 17. Навчальний план підготовки екологів …......................................	109
РОЗДІЛ 18. Перший і другий Всеукраїнські з’їзди екологів з міжнародною участю. Резолюція з’їздів …………………………………………………	115
РОЗДІЛ 19. Маніфест еколога за М. Реймерсом. Декларація людей землі	124
РОЗДІЛ 20. Екологічні права та обов’язки громадян ……..............................	134
РОЗДІЛ 21. Основні закони екології. Закони В. Вернадського і Б. Коммонера .......................................................................................................	141
РОЗДІЛ 22. Екологічний маркетинг, менеджмент, аудит та експертиза ........	145
РОЗДІЛ 23. Особливості антропогенних і техногенних забруднень біосфери ………………………………………………………………………	152
РОЗДІЛ 24. Радіація та радіоактивне забруднення …………………………..	161
РОЗДІЛ 25. Альтернативні (відновлювальні) джерела енергії – екологічна перспектива людства ........................................................................................	170
РОЗДІЛ 26. Екологічна ситуація в Україні .....................................................	181
РОЗДІЛ 27. Шляхи вирішення екологічних проблем регіону …...................	191
РОЗДІЛ 28. Конверсія екологічної свідомості, науки і освіти, виховання і культури ……………………………………………...........................................	199
Українсько-англійський глосарій найважливіших термінів у довкілістиці ………………………………………………………………….	205
Короткий термінологічний словник…………………………………………	207
Перелік питань для контролю підсумкових знань з дисципліни “Вступ до фаху” ….………………………………………………	224
Список літератури…………………………………………………………...	230
ДОДАТОК А. Концепція екологічної освіти ………………………..…...	235
ДОДАТОК Б. Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 року ……………………………………………………….	248
ДОДАТОК В. Закон України про охорону навколишнього природного середовища …………………………………………………………………...	262
ДОДАТОК Г. Екологічне законодавство України........................................	279
ДОДАТОК Д. Вчені-екологи України – члени науково-методичної комісії МОНУ з екології ……………………………………………………..	287
ДОДАТОК Е. Екологічний атлас України	291
ДОДАТОК Є. Шкала інтенсивності шуму	301
ДОДАТОК Ж. Екологічний календар	302

Перелік скорочень

АЕС – атомна електрична станція.

БПК – біологічна потреба у кисні.

ВЕЛ – Всеукраїнська екологічна ліга.

ВЕС – вітрова електрична станція.

ВНЗ – вищий навчальний заклад.

ВОЕА – Вінницька обласна екологічна асоціація.

ВОЕМО – Вінницька обласна екологічна молодіжна організація.

ГДВ – гранично-допустимий викид.

ГДК – гранично-допустима концентрація.

ГДС – гранично-допустимий скид

ГІС – геоінформаційна система.

ГСМ – геосистемний моніторинг.

ДВЗ – двигун внутрішнього згорання.

ДДТ – дихлордифенілтрихлорметилметан (дуст)

ДЕІ – Державна екологічна інспекція.

ДОЗР – державна освіта для збалансованого розвитку.

ДУОНПС – Державне управління охорони навколишнього природного середовища.

ЕС – екологічна система.

ЄЕК – європейська економічна комісія

ЗМІ – засоби масової інформації

ККД – коефіцієнт корисної дії.

Мінприроди – Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

МОНУ – Міністерство освіти і науки України.

НАНУ – Національна академія наук України.

НПП – національний природний парк

НПС – навколишнє природне середовище.

НТП – науково-технічний прогрес.

НТР – науково-технічна революція.

ОКХ – освітньо-кваліфікаційна характеристика.

ООН – Організація об’єднаних націй.

ОПП – освітньо-професійна програма.

ПЗУ – Партія зелених України.

ПЗФ – природно-заповідний фонд

ПК – персональний комп’ютер

СЕС – сонячна електрична станція.

СРС – самостійна робота студента.

ТЕС – теплова електрична станція.

УТМР – Українське товариство мисливців і рибалок.

УТОП – Українське товариство охорони природи.

ЦПК – целюлозно-паперовий комбінат.

ЮНКУР – комісія ООН із збалансованого розвитку.

Розділ 1 напрям підготовки 6.040106 “екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”. Стратегія збалансованого розвитку

Сила у того, хто знає. А. Парікчай, індійський філософ Головна мета освіти – не підготувати молодих людей до кар`єри, а виховати пошану до життя. Н. Кузен

Підготовка фахівця-еколога на сучасному етапі є одним з найважливіших завдань тому, що від того, яких фахівців буде підготовлено в нашій країні, значною мірою залежатиме майбутнє народу і суспільства. На перших курсах, коли студент робить тільки перші кроки до пізнання своєї спеціальності, потрібно підготувати його до тернистого професійного вдосконалення. В процесі вивчення дисципліни “Вступ до фаху” студент повинен оволодіти ключовими поняттями з екології, добре розуміти різницю між традиційною (Геккелівською) і сучасною екологією (неоекологією), знати основні віхи розвитку екологічних знань, ознайомитися з сучасними напрямками розвитку екології, навчитися критично відноситися до різних течій в сучасних екологічних дослідженнях, знати міжнародні організації, які займаються екологічними програмами і самі програми. Студент повинен вивчити навчальний план підготовки фахівців-екологів, володіти структурою підготовки фахівця, досконало знати освітньо-кваліфікаційну характеристику (ОКХ) і освітньо-професійну програму (ОПП), уміти працювати з підручниками, мати початкові навики написання наукових доповідей, рефератів, мати хороше уявлення про написання курсових і дипломних робіт, знати структуру Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та обласних екологічних служб і завдання будь-якого з його підрозділів. З перших кроків формувати здібності, ухвалювати самостійне рішення щодо вирішення екологічних проблем та завдань [71].

Наприкінці ХХ століття вперше в своїй історії людське суспільство стало перед проблемою вибору подальшого шляху свого розвитку, правильність якого буде “оцінювати” не стільки сама людина, скільки природне середовище, яке її оточує. Бо людина виникла в природі і може існувати тільки в ній, зберігаючи себе і середовище свого існування. Тому замість домінуючої до цього часу системи взаємовідносин “суспільство і природа” на перший план має вийти поєднання “людина (суспільство) в природі”, навколо чого повинна формуватися вся подальша стратегія розвитку людства [72]. В зв’язку з цим, перед суспільством постає цілий комплекс не тільки екологічних, а, в першу чергу, соціально-економічних, політичних, науково-технічних і етичних проблем, вирішення яких зводиться до однієї головної мети – не допустити, щоб зміни природного середовища відбувалися на шкоду людству та іншим формам життя на планеті [8].

Глобальні зміни навколишнього природного середовища матимуть для людства суттєві негативні наслідки, а тому потребують від сучасного суспільства відповідних змін в свідомості, невідкладного переходу всіх країн світу до стратегії регульованого економічного розвитку. Такий тип розвитку, не за рахунок ресурсів природи, а разом з ними, який дозволить відтворювати можливості життєзабезпечення як для теперішніх, так і прийдешніх поколінь людей, був названий збалансованим розвитком, стратегії якого сьогодні інтенсивно розробляються в більшості розвинених країн світу [100].

Термін “сталий (збалансований) розвиток” привернув до себе широку увагу після публікації доповіді “Наше загальне майбутнє” (1987 р.), підготовленої Комісією ООН з навколишнього середовища і розвитку (“комісія Брундтланд”). Її матеріали і висновки визначили основу рішень конференції в Ріо-де-Жанейро в 1992 p., де відбулася зустріч керівників більшості країн світу з проблем планети Земля, і була прийнята всесвітня програма дій – “Порядок денний на XXI століття” [9, 67].

У цих документах “сталий (збалансований) розвиток” визначається як розвиток, що дозволяє на довготривалій основі забезпечити стабільне економічне зростання, не приводячи до деградаційних змін природного середовища. При цьому передбачається, що вихід на рівень збалансованого розвитку дозволяє розраховувати на задоволення потреб як сучасних, так і майбутніх поколінь.

Отже, збалансований розвиток – це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь.

Вперше це англійське словосполучення “sustainable development” з’явилося в доповіді “Всесвітня стратегія охорони природи” (1980), представленій Міжнародною спілкою охорони природи і природних ресурсів. У цій доповіді розвиток визначається як “модифікація біосфери і використання людських, фінансових, природних ресурсів, які відновлюються та не відновлюються, для задоволення потреб людей і поліпшення “якості життя”; для того, щоб розвиток був збалансованим, потрібно враховувати не тільки його економічні аспекти, але і соціальні, і екологічні чинники”, і далі “в довготривалій перспективі, як і в короткочасній, необхідно прораховувати всі переваги і недоліки альтернативних варіантів”; “збереження природи – це таке управління використанням людиною ресурсів біосфери, яке може принести інші стійкі прибутки сучасному поколінню, не піддаючи при цьому сумніву потенційні можливості в задоволенні потреб майбутніх поколінь” [77].

Основою збалансованого розвитку є паритетність відносин у тріаді людина – господарство – природа. Збалансований розвиток узагальнює в собі процес виживання і відтворення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав і свобод, збереження навколишнього природного середовища, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на природне середовище й гармонізацію розвитку людини в природі [99, 100].

Концепція (стратегія) сталого (збалансованого) розвитку, у свою чергу, базується на декількох науково обґрунтованих ідеях, а саме:

 – ідея коеволюції (тобто, розумного співіснування біо- і техносфери);

 – ідея планетарного (а не містечкового) підходу до вирішення земних соціально-економічних та екологічних проблем;

 – ідея необхідності самообмежень, підказаних екологічними законами, розумом, совістю, культурою і вихованням;

 – ідея оптимального використання природних ресурсів на основі ресурсоенергозберігаючих, маловідходних, маловитратних та замкнутих технологій;

 – ідея тотальної екологізації життя, переходу від сервотехнологій (шкідливих і небезпечних для довкілля) до екотехнологій.