1. Опер ді-ті

2. 2. Інцест д-і

3. фін д-ті

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Найбільша питома вага у грош надходженнях підприємств належить доходам від операційної діяльності.

Усі доходи п-ва поділяються на:

4. доходи від звичайної діяльності,

5. доходи від надзвичайних подій.

Доходи від звичайної діяльності включають (рис.3.3):

1. - Доходи від основної (операційної) діяльності (виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

2. - Доходи від іншої операційної діяльності

А) доходи від реалізації оборотних активів та іноземної валюти;

Б) доходи від операційної оренди,

В) доходи від операційних курсових різниць;

Г) доходи від від списання кредиторської заборгованості;

одержані гранти, субсидії,

одержані пені, штрафи, неустойки;

інші доходи).

3. - Доходи від фінансових операцій:

доходи від спільної діяльності,

доходи від інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства,

одержані дивіденди,

одержані відсотки за облігаціями,

інші доходи.

4. - Доходи від іншої звичайної діяльності включають доходи від:

реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів;

ліквідації необоротних активів;

неопераційних курсових різниць;

безоплатно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій.

5. - Доходи від надзвичайних подій:

відшкодування збитків від надзвичайних подій;

інші надзвичайні доходи.

ІІ.

Основним джерелом Грошових надходжень є виручка від реалізації основної продукції. Ціни на товари і послуги повинні обов’язково перебільшувати витрати на виробництво та реалізацію продукції. В іншому випадку зникають стимули до випуску цієї продукції.

Виручка від реалізації продукції- сума грошових коштів, що поступила на банківський рахунок підприємства за відвантажену продукцію.

Форми реалізації основної продукції підприємства:

6. шляхом заключення господарських договорів зі споживачами,

7. шляхом виходу на товарні біржі,

8. використання своєї торгової мережі,

9. виконання держзамовлень (!).

Методи визначення моменту реалізації продукції:

а) метод нарахування- моментом реалізації є момент відвантаження продукції (відбулася передача права власності).

б) касовий метод –моментом реалізації є момент одержання коштів на рахунок постачальника за реалізовану продукцію.

Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:

1. Обсягу, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

2. рівня реалізаційних цін.

Виручка від реалізації продукції включає:

1.Собівартість,

2. прибуток,

3.ПДВ

4.Акцизний збір(якщо є)

Виручка від іншої реалізації реалізації- грошові надходження п-ва за ТМЦ, які не є для нього основною продукцією. Вона включає:

1. Реал ОФ,

2. Реал надлишків виробничих запасів,

3. реал п-д (роб, посл) невиробн. Х-ру

4. реал не основної п-д.

Грошові надходження від фін- інвестиц. дія-ті вкл в себе наступні грошові надходження:

1.доходи від придбання і реалізації цінних паперів,

2.Надходження від цільових грошових вкладів,

3. Надходження від валютних операцій підприємства,

4. Надходження від пайових внесків (часткової участі у діяльності інших підприємств),

5 Надходження від надання позик

6 Надходження від лізингових операцій тощо.

Лізинг - це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений угодою строк.

Об'єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Є два види лізингу: фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізинговій фірмі) вартості обладнання, яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. За фінансового лізингу строк оренди обладнання відповідає строку його амортизації. Фінансовий лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністю або з повною виплатою. Це означає, що лізингодавець протягом чинності договору повертає собі всю вартість майна й отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення строку дії договору орендатор може викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю або повернути його лізингодавцеві, або укласти новий контракт на оренду. Оперативний лізинг укладається, як правило, на час, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду.

ТЕМА№4. ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ

1.Економічний зміст прибутку. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства.

Валовий прибуток. Фактори, що впливають на формування вало­вого прибутку. Формування собівартості реалізованої продукції та її вплив на прибуток. Встановлення цін на продукцію і формування прибутку. Визначення прибутку від операційної та звичайної діяльності підприємства до оподаткування і після нього. Методи розрахунку прибутку. Прогнозування і планування прибутку підприємства.

Чистий прибуток підприємства, його розподіл і використання, фонди грошових коштів підприємства, що формуються за рахунок чистого прибутку. Рентабельність продукції як відносний показник ефективності роботи підприємства. Порядок визначення прибутковості підприємства.

Прибуток є однією з найголовніших категорій ринкової економіки. В той же час прибуток є одним із найважливіших оціночних показників діяльності підприємства. Наявність прибутку є позитивним фактором розвитку підприємства, а відсутність- негативним.

На розмір прибутку впливають:

1. Сфера дія-ті п-ва,

2. галузь н/ господарства,

3. форма власності,

4. економічне законодавство.

Існує 2 підходи до визначення джерел прибутку:

1.Згідно підходу Маркса джерелом походження прибутку є експлуатація найманої робочої сили,

2.Згідно неокласичної теорії джерелом походження прибутку є фінансові здібності, ризик, відповідальність.

Таким чином, сучасна економіка трактує походження прибутку наступним чином: ПРИБУТОК- це винагорода за підприємницьку діяльність, тобто за організаторські здібності, за ризик, за відповідальність, за нововведення, інновації тощо.

ПРИБУТОК- це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. (Піддерьогін А.М. «ФП»)

ПРИБУТОК- це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов»язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності (Бойчик І.М. «ЕП»)