3.4. Мито

Мито було і залишається основним засобом торговельної політики держави, що обмежує ввезення іноземних товарів з метою захисту внутрішнього ринку країни. Це сприяє розвитку вітчизняної промисловості та захисту прав вітчизняного товаровиробника.

В Україні порядок справляння мита регулюється Митним кодексом України, який є зведеним документом про ставки мита та порядок оподаткування.

Мито — вид митного платежу, який стягується з товарів, переміщуваних через митний кордон держави (ввезених, що вивозяться або переміщуються транзитом). Поряд з чисто фіскальною мито виконує як стимулюючу, так і захисну функцію. Захисна функція мита припускає формування бар'єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентноздатних стосовно національних, або в яких держава не зацікавлена.

Стимулююча функція формує передумови до збільшення експорту.

Платником митних зборів є особи, що ввозять або переміщають товари через митний кордон держави. Специфікою платника є те, що їм може бути як власник товару, так і уповноважена особа (декларант). На відміну від податкового регулювання, тут можлива передача обов'язку по сплаті митних платежів іншій особі, що не має відносини до товару.

В залежності від специфіки оподаткування ввізне та вивізне мито буває:

• адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів (легкові автомобілі);

• специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів (сигарети, нафтопродукти, горілка);

• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення;

• сезонне ввізне і вивізне мито нараховується на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення

Особливі види мита в Україні:

- спеціальне мито

- антидемпінгове мито

- компенсаційне мито

Методи обчислення суми мита:

1. у відсотках від митної вартості товарів,

2. у грошовому виразі на одиницю товару.

Сума мита, належна до сплати, перераховується платниками на рахунки митних служб, після чого в установлені строки ці суми перераховуються до бюджету. Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або її копія.

Об’єкт оподаткування: митна вартість товару, що переміщується через кордон країни.

ІІІ. Податок на прибуток

4.1. Становлення оподаткування прибутку підприємств в Україні

Податок на прибуток на сьогодні є найвагомішим із групи прямих податків у податковій системі України.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об'єктом оподатковування здебільшого є прибуток підпри­ємств. Оподатковування прибутку є досить активним важелем, за допомогою якого держава може суттєво впливати на фінансово-господарську діяльність підприємств. Це значною мірою пов'язано з установленням об'єкта оподаткування, методикою його розрахунку.

Податок на прибуток належить до тих податків, завдяки яким активно реалізується регулююча функція щодо виробни­цтва, інших сфер господарської діяльності. Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль. Але можна зазначити, що в Україні серед податків які стягуються до Державного бюджету податок на прибуток упродовж останніх 10 років стабільно займає друге місце після податку на додану вартість.

прибуток, що визначається зменшенням сум доходів на собівартість та інші витрати.