19.Юр факти: поняття, значення та види.

Юр факти - це конкретні життєві обставини, з якими норми П пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

За юридичними наслідками:

правоутворюючі – на основі яких суб’єкти набувають певних прав та обов’язків (при досягненні певного віку – П брати участь у виборах депутатів);

правозмінюючі – що тягнуть за собою збільшення або зменшення обсягу певних прав чи обов’язків;

правоприпиняючі – що ліквідують певні П і обов’язки, носієм яких суб’єкт був до виникнення цих фактів.

За складом: прості – що склад-ся з одного факту, якого досить для настання юр наслідків, складні – що являють собою певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юр наслідків.

За тривалістю у часі: одноактні – що склад-ся з одноразового акту їх виявлення (купівля квитка); триваючі (або юр стани) – тривала у часі ознака (перебування у шлюбі) події – відбув-ся незалежно від волі суб’єктів (стихійне лихо).

За відношенням до волі суб’єктів дії – відбув-ся по волі суб’єкта: правомірні – відповідають вимогам норм П; протиправні – не відповідають вимогам прав норм.

20.Правомірна поведінка: поняття та її види.

Правомірна п - це суспільно корисна, необхідна, бажана і допустима поведінка індивідуал-х і колектив-х суб'єктів, яка не суперечить приписам прав норм або осн принципам П певної Д, нею гарант-ся та охорон-ся. Правомір п буває таких видів:

1)за сферою суспіл відносин - економічна, політична, соціальна;

2)за суб'єктами - діял держ органів, громадських об'єднань, соціал спільнот, громадян;

3)за суб'єктивною стороною (тобто ставлення особи до своїх діянь):

- принципова, тобто особа внутрішньо переконана у необхідності виконувати приписи прав норм;

- звичайна, тобто особиста звичка особи виконувати норми П без роздумів і сумнівів;

- конформістка, тобто пасивне виконання особою приписів прав норм, відсутність власної позиції, прагнення не відрізнятися від ін суб'єктів, а робити так, як роблять ін;

- маргінальна, тобто здійснювана особою через страх перед загрозою юр відповідальності в разі вчинення правопорушення;

4)за об'єктивною стороною - дія або бездіял;

5)за формою зовнішнього прояву - фізична, вербальна, письмова;

6)залежно від ставлення Д до правомір поведінки - схвальна,

заохочувана, допустима;

7)за фіксацією в законодавчих актах – врегульована законодавством або неврегул з-м.

21.Правопорушення: поняття, ознаки та види.

Правопорушення — це суспільне, небезпечне або протиправне винне діяння (дія або бездіял) деліктоздатної особи, яке спричиняє юр відповідальність.

Ознаки:

1) має протиправний, неправомірний, характер, тобто суперечить нормам П, чиниться всупереч П, є свавіллям суб'єкта; являє собою порушення заборон, зазначених у законах і підзакон актах, невиконання обов'язків, що випливають із н.-п. акта, акта застосування норм П або договору, укладеного на основі закону;

2) є суспільно шкідливим (прогул) або суспіл небезпечним (посягання на життя людини). Суспільна шкідливість (проступок) і суспільна небезпечність (злочин) — основна об'єктивна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної. Юр аспект шкідливості вираж-ся в порушенні суб'єктивних юр прав і обов'язків або перешкоді їх виконанню, матеріальний — у заподіянні учаснику правовідносин матеріал або морал збитків;

3) виража-ся в поведінці — протиправній дії (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіял (недбалість, прогул, залишення особи в безпомічному стані). Думки, наміри, переконання, які зовні не виявилися, не визн-ся чинним законодавством об'єктом переслідування. Практика переслідування за інакомислення є виявом репресивної суті тоталітарного режиму в Д;

4) має свідомо вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, перебуває під контролем їх волі і свідомості, здійсн-ся ними усвідомлено і добровільно. Відсутність свободної волі є юр умовою, за якою діяння не визнається правопорушенням, навіть якщо воно і мало шкідливі наслідки. Правопорушенням визнається лише неправомірне діяння деліктоздатної особи (малолітні і душевнохворі деліктоздатними не вваж-ся);

5) є винним. Правопоруш-м визнається лише винне діяння, тобто дія, яка виражає негативне внутрішнє ставлення правопорушника до інтересів людей, завдає своєю дією (чи бездіял) збитки суспіл-ву і Д, містить вину. Вина — це психічне ставлення особи до свого діяння і його наслідків. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумач на її користь (ст. 62 Конституції України).

6) є кримінальним, тобто спричиняє застосування до правопорушника заходів держ примусу, заходів юр відповідальності у вигляді позбавлень особистого, організаційного і матеріал характеру. Застосування держ примусу до правопорушника має на меті захистити правопорядок, П і свободи громадян.

Види правопорушень - класифікаційні групи правопорушень за різними підставами, розмеж-ся між собою за ступенем суспіл шкідливості, за об’єктами посягань, за суб’єктами, за розповсюдженням, за ознаками об’єктивної і суб’єктивної сторони, а також за процедурами їх розгляду.

Правопорушення класиф-ся за: а) ступенем суспіл небезпеки – на злочини і провини; б) належністю норм П, які поруш-ся, до відповідних галузей П: кримінальні, цивіл, адмін, правопорушення у сфері труд законодавства і ін; в) колом осіб – особові і колективні; г) за характером правових приписів –нормативно-правові і дисциплінарні; д) в залежності від характеру цивільно-правового порушення – договірні і позадоговірні правопорушення; е) правопорушення у сфері суспіл життя.

Проступки – менш небезпечні для суспіл-ва діяння. Адмін правопорушеннями визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіял, яка посягає на держ або громад порядок, П і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адмін відповідальність.

Дисциплінарні проступки – це суспільно небезпечні вчинки, які заподіюють шкоду внутріш порядку діял підприємств, установ, організацій і тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність. Цивільно-правові проступки – це суспільно небезпечні порушення майнових і пов’язаних з ними особистих відносин, які регул-ся нормами цивільного, труд, сім, фінанс, аграрного П.