16.Характеристика стадій процесу застосування п.

Стадії процесу застосування юр норм

1.це встановлення та аналіз фактичних обставин справи або ситуації, що потребує врегулювання або вирішення.

2.зводиться до вибору та встановлення аутентичності тексту норми П (юр кваліфікація). На цій стадії встановл-ся, на основі змісту якої норми П повинна розглядатися дана конкретна ситуація

3.це прийняття рішення по справі; пов’язана із застосуванням норм П, на яких оформл-ся результати всієї правозастосовчої діял. Прийняте рішення знаходить свій вираз в акті застосування П

4.застосування норм П – заключна, на якій здійсн-ся фактичні дії, завдяки чому норма П, її настанови впровадж-ся в життя (студент, зарахований до ВУЗу, починає навчання у навчальному закладі).

17.Тлумачення прав норм: поняття, види та способи.

Тлумачення правових норм — діял щодо з’ясування та ∕ або роз’яснення змісту норми з метою правил-го її застосування і реалізації.

Поняття тлумачення П охоплює єдність двох процесів:

1) усвідомлення (з'ясування)

2) роз'яснення змісту прав норми.

Усвідомлення — це внутрішній інтелектуал процес суб'єкта зі встановлення змісту прав норми, що не виходить поза межі його свідомості, тобто тлумачення, з'ясування змісту норми для себе.

Роз'яснення — це інтерпретація змісту прав норми для ін осіб, тобто тлумачення, виражене назовні вербально або документально (письмово) —доступно для ін осіб.

Існують два види нормативного тлумачення:

1. аутентичне (здійснене тим самим органом, що встановив дану норму);

2. легальне, або делеговане (тлумач органу, який не приймав дану норму, але спеціально уповноважений законом давати її загальнообов'язкове роз'яснення (постанови Пленуму Верховного Суду У).

Способи тлумачення – це система прийомів мислення та діял, що викор-ся для визначення змісту прав норми.

Граматичний – уяснення змісту норми шляхом аналізу її словесного формулювання. Систематичний, що являє собою пояснення змісту норми шляхом встановлення її зв’язку з ін нормами в системі П.

Логічний – надає можливість визначити зміст норми як логічно завершеного явища за допомогою таких прийомів як абстрагування, аналогія.

Історичний – визначає зміст норми через характеристику конкретних історич умов її прийняття.

Спеціально-юридичний – надає можливість визначити зміст спеціальних юридич термінів та правової техніки.

Функціональний – визначає зміст припису через аналіз факторів та умов, в яких функціонує норма, а також факторів, що впливають на її зміст.

За обсягом-буквальне, поширювальне, обмежувальне.

За суб’єктами – офіційне (аутентичне, легальне, казуальне)

Неофіційне-доктринальне, повсякденне.

18.Поняття і структура правовідносин.

Правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами П. Структура: суб'єкти;

об'єкти;

зміст;

юридичні факти.

Суб'єктами правовідносин вважають їх учасників, що є носіями взаємних суб'єктивних прав та юр обов'язків.

Розрізняють такі суб'єкти правовідносин:

фізичні та юр особи;

держ та громадські організації (органи Д, профспілки, партії, фонди, земляцтва, ветеранські, молодіжні організації);

різні спільноти (труд колектив, нація, народ, насел відповідного регіону). Об'єкти правовідносин — це ті реальні соціальні блага, які задовольняють інтереси і потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змін-ся чи припин-ся суб'єктивні П та юр обов'язки; їх поділ на матеріальні й духовні блага, дії суб'єктів, правовідносини, результати їх діял, у тому числі й духовні.

Зміст правовідносин складають П та обов'язки його учасників та рівень їх здійснення на практиці. Юр фактами є конкретні життєві обставини, з якими норми П пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Юр зміст правовідносин – це зафіксовані у нормах П суб’єктивні П та юр обов’язки їх учасників.

Фактичний зміст правовідносин – це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав та юр обов’язків.

За функціонал спрямованістю норм права регулятивні, в яких поведінка суб’єкта повністю відповідає приписам норм П, тобто є правомірною; охоронні – виникають з факту неправомірної поведінки суб’єктів як реакція Д на таку поведінку.

За рівнем індивідуалізації суб’єктів відносні – в яких точно визначені П і обов’язки всіх учасників як уповноважених, так і зобов’язаних (покупець і продавець абсолютні – в яких визначена лише одна сторона – носій суб’єктивного права, а всі інші визн-ся зобов’язаними не заважати здійсненню ним своїх прав).

За галузями норм права.

За кількістю суб’єктів: прості складні.

За розподілом прав і обов’язків між суб’єктами: односторонні, в яких кожна сторона має або лише П, або лише обов’язки; двосторонні.

За характером дій зобов’язаного суб’єкта: активні, в яких зобов’язаний суб’єкт мусить вчинити певні дії та пасивні – мусить утриматись.