65.Заохочення як метод забезпечення труд дисципліни.

Заохочення - це своєрідна форма позитивної оцінки результатів праці працівника у процесі виконання ним своєї труд функції; один із засобів забезпечення належної труд дисципліни.

Ст. 143 КЗпП передбачає, що до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що міст-ся в затверджених труд колективами правилах внутріш труд розпорядку. На практиці можуть застосовуватись матеріальні чи моральні (за формою); індивідуальні чи колективні (за суб'єктом) заохочення. Природно, що для особи пріоритетне значення мають саме матеріальні заохочення.

Стаття 144. Порядок застосування заохочень

Заохочення застосов-ся власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з профспілковим ко­мітетом підприємства, установи, організації.

Заохочення оголош-ся наказом (розпорядженням) в уро­чистій обстановці і заносяться до труд книжок працівників відповідно до правил їх ведення.

Стаття 146. Заохочення за особливi труд заслуги За особливi трудовi заслуги працiвники представл-ся у вищi органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками i до присвоєння почесних звань i звання кращого працiвника за даною професiєю. 

66.Поняття, умови та види матеріал відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Матеріал відповідальність – це встановлений законом обов'язок однієї зі сторін труд договору відшкодувати збитки іншій стороні, спричинені їй протиправними, винними діями.

Підставою для несення матеріал відповідальності є нанесення матеріал шкоди підпр, установі чи організації.

Види матеріал відповідальності:

- обмежена( полягає в обов'язку працівника, з вини

якого було заподіяно шкоду, відшкодувати власнику пряму дійсну шкоду, але не більше його середнього місячного заробітку).

-повна ; настає в таких випадках:

- зa нaявнocтi пиc дoгoвopy пpo те, що працівник бере на себе повну відпровідальність;

- кoли мaйнo бyло oдepжaно пpaцiвникoм пiд звiт зa paзoвoю дoвipeнicтю aбo зa iн paзoвими дoкyмeнтaми;

- якщo працівник завдав шкоди злочинними діями;

- якшo працівник завдав шкоди y нeтвepeзoмy cтaнi;

- кoли шкoду зaвдaнo умисно;

- якщo нa пpaцiвникa зaкoнoдaвcтвoм пoклaдeнo пoвнy матеріал вiдпoв;

- якшo працівник завдав шкоди y не робоч час;

- якщo cлyжбoвa ocoбa є виннoю в нeзaкoннoмy звiльнeннi aбo пepeвeдeннi пpaцiвникa нa iн poбoтy.

Умови виникнення матеріал відповідальності:

-протиправна дія чи бездіял сторони труд договору;

-наявність причинного зв'язку між прямою дійсною шкодою і протиправними діям (чи бездіяльністю) сторони труд договору;

-наявність вини сторони труд договору у виникненні чи спричиненні збитків, які підлягають відшкодуваню;

-пряма дійсна шкода.

67.Поняття труд спорів, види та порядок їх вирішення.

Труд спори - це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником і роботодавцем з приводу застосування норм труд законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.

За характером індивідуальні труд спори поділ-ся на спори про застосування норм труд законодавства, а також спори про встановлення нових або зміну існуючих умов праці.

Порядок вирішення індивідуальних труд спорів Труд спори розглядають: комісії по труд спорам; районними народ судами.

Працівник може звернутися до комісії по труд спорах у 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого П.

Комісія по труд спорах зобов'язана розглянути труд спір у 10-денний строк з дня подання заяви.

У районних (міських) народних судах розгляд-ся труд спори за заявами:

- працівника чи власника, коли вони не погоджуються з рішенням комісії по труд спорах;

- прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по труд спорах суперечить чинному законодавству.

У районних (міських) судах розгляд-ся труд спори за заявами:

- працівників підприємств, де комісії по труд спорах не обираються;

- працівників для поновлення на роботі;

- керівника підприємства, про відшкодування працівником матеріал шкоди, заподіяної організації;

- про відмову в прийнятті на роботу працівників, які мають П поворотного прийняття на роботу або з якими власник зобов'язаний укласти труд договір відповідно до чинного законодавства.

Колективні труд спори та порядок їх вирішення Колективні спори – це спори між найманими працівниками, труд колективом і власником із питань:

- установлення нових або змін чинних соц-економічних умов праці;

- виконання колектив договору;

- укладення або зміни колектив договору;

- невиконання вимог законодавства про працю.

Колективні спори виріш-ся веденням переговорів із використанням спеціал процедур і засобів. Форм-ся

спеціальна комісія, яка має назву примирювальної. Залежно від рівня спору (виробничий, територіал, націонал) комісія розглядає спір протягом, відповідно, 5, 10 або 15 днів.

У разі несхвалення комісією рішення зі спору, яке задово-льнило б сторони конфлікту, створ-ся труд арбітраж, який ухвалює рішення протягом 10 днів від дня його утворення.

Для вирішення колектив спору, одержання підтримки своїх вимог труд колектив має П організовувати і проводити страйк, збори, мітинги, пікетування, демонстрації в порядку і формах, передбачених чинним законодавством.