51.Збитки: поняття та їх структура.

Збитки  — суми втрачених активів, наприклад, через втрати, крадіжки або зобов'язання, які виникли, скажемо, у результаті судового процесу.

Шкода (збитки) як умова цив-правової відповідальності. Коли результатом протиправної поведінки є заподіяння потерпілому збитків, наявність їх - необхідна умова покладання цив-правової відповідальності.

Під шкодою в цив П розуміють всяке применшення особистого чи майнового блага. Розрізняють шкоду матеріальну і моральну. Матеріальна шкода завжди пов'язана з майновими втратами для потерпілого. Моральна шкода може як спричинити за собою матеріальні втрати, так і не спричинити таких. Моральна шкода, як і матеріал, може бути відшкодована у грош формі, хоча в ряді випадків таке "відшкодування" може носити лише приблизний або навіть символічний характер (ст. 131 Основ цивіл законодавства).

Способи відшкодування шкоди: у натурі (відновлення речі, надання їй такого ж роду і якості) або шляхом відшкодування завданих збитків. Під збитками розум-ся майнові втрати, виражені в грош формі. Необхідно розрізняти збитки в економічному і юридич значенні. Збитки можуть бути викликані недбалим ставленням потерпілого до свого майна, порушенням виробничої дисципліни або технології, професійним ризиком,невмілим господарюванням, а також протиправною поведінкою третіх осіб. Під збитками в юр сенсі розум-ся ті невигідні майнові наслідки, які наступають для потерпілого внаслідок протиправного порушення зобов'язання або заподіяння шкоди його особистості або майну, виражені в грош формі.

Згідно з п2 ст6 Основ цив законодавства, до складу збитків входять витрати (на ринку), понесені потерпілим, втрата або пошкодження його майна (втрачений багаж), а також неодержані доходи (зарплата), які він міг би отримати при відсутності правопорушення.

52.Види цивільно-правової відповідальності:

- договірна та позадоговірна – залежно від підстав виникнення;

- часткова і солідарна, основна і субсидіарна(додаткова) – від числа суб’єктів;

- повна та обмежена, підвищена – за обсягом.

53. Поняття, предмет та метод трудового права України.

Трудове право – с-ма правових норм, які встан-ся та охорон-ся Д, регулюють труд відносини між працівником та роботодавцем, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діял і галузевої приналежності, закріплюють суспільну організацію праці.

Предметом є сус відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей у виконанні певної роботи, а також відносини, що тісно пов'язані з трудовими.

Метод трудового права показує, як і якими правовими способами здійснюється регулювання суспільних трудових відносин.

Особливості методу:

 1)договірний характер виникнення, зміни і припинення правовід­носин;

2)юр рівність суб’єктів;

3) характер встановлення прав і обов'язків;

4) засобами, що забезпечують виконання обов'язків (санк­ціями), наявність специфічних способів захисту труд прав.

54.Поняття, умови та види труд договору.

Труд договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фіз особою, за якою працівник зобо­в’яз-ся виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутріш-му труд розпорядку, а власник підпри­ємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізич особа зобов’яз-ся виплачувати працівникові зар плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Умови труд договору класифікуються так:

- обов'язкові (необхідні), без домовленості про які т договір вваж-ся недійсним;

- факультативні (додаткові).

До обов'язкових належать такі умови:

а) про труд функцію (ким буде працівник );

б) про місце роботи;

в) про строк дії труд договору (на невизначений чи на певний строк);

г) про час початку виконання труд функції (через день… чи тиждень );

ґ) про розмір винагороди за виконану роботу.

Дещо ін аспекти факультативних умов труд договору. Вони не є обов'язковими, але якщо сторони домовл-ся про них, то стають такими й можуть впливати на долю труд договору. Умовно їх можна класифікувати за двома видами:

• що безпосередньо зазначені в законодавстві про працю:

а) про встановлення випробування (ст. 26 КЗпП України);

б) про встановлення неповного роб дня або тижня (ст. 56 КЗпП України);

в) про роботу в одну зміну при багатозмінному режимі праці;

• що визнач-ся самими сторонами під час укладення труд договору на підставі їх дозволеності законом:

а) забезпечення житлом;

б) надання для дитини працівника місця в дошкіл дит закладах.

Види трудового договору. Ст.23 КЗпП:

залежно від строку укладення такі види труд договору:

1) труд д на невизначений строк (безстроковий);

2) труд д на певний строк, встановлений за погодженням сторін;

3) труд д, що уклад-ся на час виконання певної роботи. В законодавстві Розрізн-ся також і такі види труд договорів:

про тимчасову роботу;

про сезонну роботу;

про сумісництво;

про суміщення професій і посад;

з державним службовцем;

з молодим спеціалістом;

з роботодавцем – фіз особою тощо.