6. Функції політ економії. *

Політекономія вивчає відносини між людьми в вирішальній сфері їх життєдіяльності: у виробничо-господарській ек-чній діяльності. Значення політекономії в житті суспільства може бути охарактеризоване її функціями.

Політекономія як одна з галузей наукового знання, виконує:

1)пізнавальну функцію – нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий кругозір людей, озброює їх знаннями об’єктивних законів економічного розвитку суспільства

2) методологічну. Політекономія є методологічною основою всіх економічних наук. Це свого роду економічна філософія.

3) практичну. політекономія – теоретична основа економічної політики держави, підприємств, фірм. На основі її законів та теоретичних висновків органи держуправління, фірми визначають свої програмні цілі, економічну стратегію і практику.

4) прогностична – п ек спроможна дати приблизний ек прогноз розвитку країни чи підприемства на певний період

5) ідеологічну. Політекономія формує погляди, суспільні ідеї, суспільну свідомість. Є вихідною основою формування економічного і політичного мислення.

7. Політ економія та обгрунтування економічної політики.*

Економічна політика – концентрований, науково обгрунтований комплекс ек заходів на макро і мікро рівнях щодо ефктивного та раціонального функціонування ек поцесів (система заходів, щодо рац функціонування ек-ки)

Теореичною базою ек політики є політична економія.Двому сторонами ек політики є Ек стратегія та ек тактика.

Ек стратегія – розробка довгострокових завдань виділення приорітетів розвитку.

Ек тактика – засоби, форми, методи, за допомогою яких злійснюється ек стратегія.

8.Виробництво. Фактори в-ва

В-во та потреби нерозривно звязані між собою, протезакони розвитку потреб не збігаються з законами в-ва. Основ закон в-ва: Закон обмеженості ресурсів. Основний закон сфери особистого споживання: Закон неухильного зростання потреб суспільства, які в-во має задовольнити.

Сусп в-во – сукупна організована дільнісять людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і не натеріальних благ, якіб задолольнялиб різноманітні потреби сусп.

У будь якому сусп системі перед в-вом стоять 4 питання: що і в якій кількості виробляти, Як виробляти, для кого виробляти, в яких соц ек умовах. Будь якому в-ву властиві риси: 1)має безперервний характер розвитку, постійно відтворюється. 2) Завжди є суспільним. 3) є важливою складовою соц ек системи. 4) виникнення ек відносин між людьми – виробничих.

Основні фактори в-ва: 1)робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людин, її здатність до праці. Праця – фіз та інтеректуальна діяльність людини, спрямована на виготовлення благ і надання послуг.2) Засоби в-ва, що поділяються: А) Засоби праці – річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці ( споруди станки машини ) Б) предмети праці – матеріали, які обробляються у процесі виробництва: І ) речовина впереше відокремлена людиною від природи( вугілля глина пісок), ІІ ) Предмети праці що пройшли певну обробку ( борошно пряжа ) 3) Земля – як фактор в-ва включає землю (СГ, ЛР, ВР, Корисні копалини) 4) В ринковій ек виникає новий фактор в-ва – підприємницькі здібності.

НТП сприяє постійному зародженню нових складових процесу в-ва, які набувають такого великого значення, що перетворюються на самостійні фактори, на сучасному етапу до факторів в-ва можна віднести науку інформацію екологію. Потреби мають діалектичний звязок з в-вом. В-во не тільтки задовольняє, а й створює умови для нових потреб. Взаємодія в-ва і потреб підкоряється закону зростання потреб і закону розвитку факторів в-ва. Суспільне в-во поділяється на 2 сфери : Матеріальне( сукупність галузей та сфер, що виробляють матеріальні блага і надають матеріальні послуги:промисловіть, СГ, будівництво, комунальне госп., транспорт звявок торгівлі.), Не матеріальні (задовольняють соціальні і духовні потребиохорона здоровя, освіта, спорт). Сьогодні більшого значення набуває не матеріальне в-во