Епігенетична теорія еволюції

Епігенетична теорія еволюції розглядає фенотип як субстрат природного добору, при чому відбір не тільки фіксує корисні зміни, а й бере участь у їх створенні. Основний вплив на спадковість має не геном, а епігенетична система — сукупність факторів, що діють на онтогенез. При морфозі, який є одним з типів модифікаційної мінливості, у особини формується стійка траєкторія розвитку (креод) — епігенетична система, яка адаптується до морфозів. Ця система розвитку основана на генетичній асиміляції організмів, яка полягає у відповідності модифікації певній мутації — модифікаційному генокопіюванні, яке обумовлене епігенетичною зміною структури хроматину. Це означає, що зміна активності гену може бути результатом як мутацій, так і чинників навколишнього середовища. Тобто на основі певної модифікації при інтенсивній дії навколишнього середовища відбувається відбір мутацій, які адаптують організм до нових змін. Таким чином формується новий генотип, який формує новий фенотип. Природний відбір, згідно з ЕТЕ, складається з таких стадій:

1) Екстремальні фактори навколишнього середовища призводять до морфозів;

2) Морфози призводять до дестабілізації онтогенезу;

3) Дестабілізація онтогенезу призводить до появи аномального фенотипу, який найбільше відповідає морфозам;

4) При вдалій відповідності нового фенотипу відбувається генокопіювання модифікацій, яке призводить до стабілізації — утворюється нова норма реакції;

5) Далі, при закріпленні нових властивостей генокопіюванням модифікацій формуються нові шляхи розвитку.

Порівняльна характеристика спадкової та неспадкової мінливості

Порівняльна характеристика форм мінливості
Властивість	Неспадкова (модифікаційна)	Спадкова
Об'єкт змін	Фенотип у межах норми реакції	Генотип
Фактор виникнення	Зміни умов навколишнього середовища	Рекомбінація генів внаслідок злиття гамет, кросинговеру та мутацій
Успадковування ознак	Ознаки не успадковуються (успадковується лише норма реакції)	Успадковується
Значення для особини	Адаптація до умов навколишнього середовища, підвищення життєздатності	Корисні зміни призводять до виживання, шкідливі — до загибелі
Значення для виду	Сприяє виживанню	Призводить до появи нових популяцій, видів в результаті дивергенції
Роль в еволюції	Адаптація організмів	Матеріал до природного відбору
Форма мінливості	Групова	Індивідуальна, комбінована
Закономірність	Статистична (варіаційний ряд)	Закон гомологічних рядів спадкової мінливості

Модифікаційна мінливість у житті людини

Людина, загалом, здавна використовувала знання модифікаційної мінливості, наприклад, у господарстві. При знанні певних індивідуальних особливостей кожної рослини (наприклад, потреба у світлі, воді, температурні умови) можна спланувати максимальний рівень використання (у межах норми реакції) цієї рослини — досягнути найвищої плодоносності. Тому різні види рослин люди розміщують для їх формування у різних умовах — у різних сезонах тощо. Схожа ситуація і з тваринами — знання про потреби, наприклад, корів зумовлює посилене створення молока і, як наслідок, підвищення удою.

Оскільки у людини функціональна асиметрія півкуль головного мозку формується з досягненням певного віку і у неграмотних неосвічених людей вона менша, можна допустити, що асиметрія є наслідком модифікаційної мінливості. Тому на етапах навчання дуже доцільно виявити здібності дитини, щоб найповніше реалізувати її фенотип.