Модифікаційна мінливість та теорії еволюції Природний добір та його вплив на модифікаційну мінливість

Природний добір — це виживання найпристосованіших особин і поява нащадків із закріпленими вдалими змінами. Чотири типи природного добору:

Стабілізуючий добір. Ця форма добору зумовлює: а) знешкодження мутацій шляхом добору, що нейтралізує їхню протилежно спрямовану дію, б) удосконалення генотипу та процесу індивідуального розвитку при сталому фенотипі та в) утворення резерву знешкоджених мутацій. Як результат цього добору організми із середньою нормою реакції домінують у малозмінних умовах існування.

Рушійний добір. Ця форма добору зумовлює: а) розкривання мобілізаційних резервів, що складаються зі знешкоджених мутацій, б) здійснення добору знешкоджених мутацій та їхніх сполук та в) формування нових фенотипу та генотипу. Як результат цього добору домінують організми з новою середньою нормою реакції, що більше відповідає змінним умовам навколишнього середовища, у яких вони живуть.

Дизруптивний добір. Ця форма добору зумовлює ті самі процеси, що й під час рушійного добору, але вона спрямована не на формування нової середньої норми реакції, а на виживання організмів з крайніми нормами реакції.

Статевий добір. Ця форма добору зумовлює полегшення зустрічі між статями, обмежуючи участь у репродукції виду особин з менш розвиненими статевими ознаками.

Загалом, більшість науковців вважає за субстрат природного добору, укупі з іншими сталими чинниками (дрейф генів, боротьба за існування), спадкову мінливість. Ці погляди реалізувались у консервативному дарвінізмі та у неодарвінізмі (синтетична теорія еволюції). Проте останнім часом частина науковців почала дотримуватись іншого погляду, згідно з яким субстратом до природного добору є морфоз — окремий тип модифікаційної мінливості. Цей погляд сформувався у епігенетичну теорію еволюції.

Дарвінізм та неодарвінізм

З точки зору дарвінізму, одним із основних факторів природного добору, який визначає пристосованість організмів, є спадкова мінливість. Це призводить до домінування осіб із вдалими мутаціями, як наслідок цього — до природного відбору, і, якщо зміни дуже виражені, до видоутворення. Модифікаційна мінливість залежить від генотипу. Такого же погляду щодо модифікаційної мінливості дотримується синтетична теорія еволюції, яка була створена у XX ст. М. Воронцовим. Як можна побачити з вищенаведеного тексту, основою до природного добору ці дві теорії вважають саме генотип, який змінюється під дією мутацій, які є однією з форм спадкової мінливості. Зміни генотипу зумовлюють змінення норми реакції, оскільки саме генотип зумовлює її. Норма реакції зумовлює зміну фенотипу, і таким чином мутації проявляються у фенотипі, що зумовлює більшу його відповідність умовам навколишнього середовища у випадку доцільності мутацій. Етапи природного добору згідно з дарвінізмом та неодарвінізмом складаються із таких стадій:

1) Спочатку з'являється особина з новими властивостями (що обумовлені мутаціями);

2) Потім вона виявляється здатною або нездатною залишити нащадків;

3) Якщо особина залишає нащадків, то зміни її генотипу закріплюються у поколіннях, і це, зрештою, зумовлює природний добір.