3.2. Типи економічної системи та її моделі

Важливим питанням є класифікація економічних систем. Економічна система - складне, багатоструктурне і поліфункціональне соціально-економічне явище. В економічній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і координації економічної діяльності тощо. Поділ економічних систем за переліченими ознаками є певною мірою умовним. Наприклад, поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил. 

Розрізняють доіндустріальне суспільство - економічну систему, в якій домінує ручна праця; індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця; постіндустріальне суспільство, що грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп'ютерною інформацією.

Однак ці системи суттєво розрізняються і механізмом господарювання, і домінуючим об'єктом власності, і різноманітністю суб'єктів економічної діяльності.

Багатокритеріальним є поділ економічних систем на ринкові та адміністративно-командні системи. Основними характерними рисами ринкової економіки є такі: різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм господарювання, матеріальне стимулювання, вільне ціноутворення, що грунтується на взаємодії попиту і пропозиції, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо [13]. В рамках ринкових систем виділяють тип економічних систем – чистого капіталізму.

Чистий капіталізм - капіталізм епохи вільної конкуренції характеризується визначеною роллю приватною й індивідуальною формою власності у виробництві товарів і послуг, що задовольняють потреби суспільства. У цій системі поводження приватних власників і приватних споживачів мотивуються їхніми особистими інтересами, де егоїстичні похилості і мети беруть верх у відносинах між учасниками виробництва. Кожна економічна одиниця в цій системі прагне максимізувати свій доход на основі індивідуального керування своїм бізнесом. Товари і послуги надаються в умовах вільної конкуренції. Економічна влада розсіяна серед власників засобів виробництва і її використання іде по лінії загальних вимог закону вартості в найбільш простих, доступних і примітивних формах: купувати ресурси дешевше, продавати товари дорожче, випередити своїх конкурентів по кількості, якості, ціні своїх товарів. У цих умовах втручання і контроль з боку держави зведені до мінімуму, оскільки захисники й учасники чистого капіталізму затверджують, що тільки система вільної конкуренції сприяє ефективному використанню ресурсів, стабільності виробництва і зайнятості, швидкому економічному росту.

Адміністративно-командна система заснована на пануванні державної власності, одержавленні народного господарства, відсутності конкуренції, директивному плануванні, неринкових господарських зв'язках, зрівняльному характері розподілу, ігноруванні законів товарно-грошового обігу, жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб'єктів господарювання, нерозвиненості або й відсутності ринкового менталітету тощо.

Останнім часом посилилися дискусії навколо понять "змішана" і "перехідна" економіка. Безперечно, це не тотожні поняття. Змішана економічна система, яка характеризує сучасні розвинені країни, еволюціонувала з економіки чистого ринку, врахувала його недоліки і відмови. Сучасні розвинені економічні системи характеризуються різноманітністю форм власності та господарювання, якісними зрушеннями у відносинах приватної власності, конкурентному механізмі, значною економічною роллю держави, прогнозуванням соціально-економічних процесів [10].

Перехідна економічна система характерна для країн, які звільняються від недоліків адміністративно-командної системи. В таких умовах трансформаційні процеси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соціально-економічними потрясіннями, кризовими явищами. Саме таке становище характерне для сучасної України, інших країн, що утворились на терені колишнього СРСР, усіх країн, що відходять від командно-адміністративної моделі.

Роль держави в цій системі обмежується захистом інституту приватної власності і встановлення належної правової структури, що забезпечує функціонування вільного ринку. Чистий капіталізм - це економіка приватних інтересів.

Повною протилежністю чистому капіталізму є командно-адміністративна економіка. Ця система у своїй основі має суспільну власність на засоби виробництва, тобто практично на всі матеріальні ресурси. Керування ж виробництвом здійснюється на основі колективних рішень, прийнятих у вищих державних структурах у формі централізованого державного економічного планування. Підприємства у своїй економічній діяльності керуються на основі державних директив. У планових директивах установлюється кількість ресурсів (матеріальних, трудових, грошових), що повинна бути виділена кожному підприємству для виконання виробничого завдання. Співвідношення засобів виробництва і засобів виробництва і засобів споживання в національному продукті установлюється також централізовано. Політика ціноутворення, доходів і стимулювання праці перебувала у віданні чиновників відповідних економічних структур держави. Усі напрямки економічної політики держави будувалися на основі довгострокових пріоритетів, що випливають з головних ідеологічних доктрин.

Зазначена економічна система являє собою щось середнє, проміжне між чистим капіталізмом і командною економікою. Прикладом такої економіки є авторитарний капіталізм фашистської Німеччини. Ця економіка була поставлена під твердий контроль уряду.

В економічних теоріях сучасних учених виділяється так називана традиційна економіка. Характернимирисами такої економіки є пристосування в господарській діяльності вимогам звичаїв, традицій. Техніка виробництва, обмін, розподіл доходів, правила відтворення висвітлюються ідеологією своїх предків, способом їх мислення. Технічний прогрес, система інновацій у виробництво різко обмежені. Релігійні і культурні цінності минулого тут відіграють чільну роль у керуванні економічною діяльністю.

Сучасні економічні системи являють собою змішані утворення. Ринок тісно взаємодіє з державою. У різних країнах склалися свої моделі змішаної економіки.

Шведська система характеризується енергійною участю держави в забезпеченні економічної стабільності і перерозподілі доходів. Серцевиною цієї системи є соціальна політика держави, підкріплена високим рівнем оподатковування.

Тут відносно невеликі розходження в доходах населення при загальному високому рівні його соціального забезпечення.

Японська модель економіки відрізняється розвинутим плануванням і координацією діяльності уряду і приватного сектора. Плани являють собою державні програми (рекомендаційного характеру), що орієнтують окремі ланки економіки на виконання загальнонаціональних задач.

В американській економіці держава відіграє важливу роль в утвердженні правил економічної гри, розвитку освіти, регулюванні бізнесу. Однак для жодної країни немає однозначних і загальновизнаних шляхів розвитку та безболісних рецептів досягнення добробуту і прогресу. В розбудові сучасної економічної системи слід всебічно використовувати надбання і досвід функціонування світової цивілізації, враховуючи при цьому власні специфічні умови, можливості та ментальність.