Практичне заняття 5 Тема: Морфологічний аналіз прикметника Теоретичні питання:

1. Значення, граматичні ознаки та синтаксична роль прикметника.

2. Семантичні розряди прикметника, їх загальна характеристика:

   • якісні прикметники;

   • відносні та відносно-якісні прикметники;

   • присвійні, присвійно-відносні та присвійно-якісні прикметники.

3. Ступені порівняння якісних прикметників.

4. Повні та короткі форми прикметників.

5. Відмінювання прикметників. Тверда й м'яка групи прикметників.

6. Морфологічний розбір прикметників

Основні поняття:

Прикметник, якісні прикметники, відносні прикметники, відносно-якісні прикметники, присвійні прикметники, присвійно-якісні прикметники, присвійно-відносні прикметники, ступені порівняння, повна форма прикметника, коротка форма прикметника

Завдання для самопідготовки:

1. Повторити теоретичний матеріал з курсу „Сучасна українська мова“.

2. Повторити зміст основних понять теми.

3. Підготувати опорні схеми до теми.

4. Вивчити алгоритм морфологічного аналізу прикметника

5. Виконати вправи і завдання (див. матеріали практичних занять)

Алгоритм морфологічного аналізу прикметника

1. Словоформа у реченні.

2. Питання прикметника.

3. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).

4. Розряд за значенням (якісний, відносний чи присвійний).

5. Ступінь порівняння (для якісних прикметників).

6. Форма прикметника (повна чи коротка).

7. Тип відмінювання (тверда чи м'яка група).

8. Граматичні ознаки (рід, число, відмінок: визначається за гра­матичними ознаками того іменника, який пояснюють).

9. Спосіб творення (для похідних слів).

10. Особливості правопису.

11. Синтаксична роль у реченні.

Зверніть увагу

1. Початкова форма прикметника − це форма чоловічого роду у називному відмінку.

2. При виділенні прикметника у тексті необхідно враховувати аналітичність форм ступенів порівняння: слова більш (менш) чи найбільш (найменш) слід виписувати разом із прикметни­ком, оскільки пропуск цих слів спричиняє втрату граматич­ного значення вищого і найвищого ступенів порівняння якіс­них прикметників.

3. Категорії роду, числа і відмінка прикметника синтаксично за­лежні від форми означуваного іменника. Ці категорії є само­стійними тільки у тих випадках, коли прикметники поєдну­ються із незмінюваними іменниками, тоді саме прикметник вказує на форму роду, числа і відмінка іменника: славнозвіс­ний конферансьє, найближче ательє.

4. Слід пам'ятати, що короткі форми прикметників мають сталу форму чоловічого роду називного відмінка однини: ясен мі­сяць, зелен сад. 4-При виділенні присвійних прикметників слід пам'ятати, що такі прикметники можуть мати тільки суфікси -ин-, -ін- (-їн-), -ів-, -ов-, -ев-, -яч-: материн. Марин, братів, студентов учителеве, лисячий. Якщо у слові є ще якийсь суфікс, це свідчить про те, що такий прикметник не належить до роз­ряду присвійних; порівняйте: батьків (присвійний) і бать­ківський (відносний). 5. При визначенні синтаксичної ролі необхідно пам'ятати, що прикметник у реченні може виступати у ролі таких членів ре­чення:

• узгодженим означенням:

Мріють крилами з туману лебеді рожеві. Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима(В. Симоненко)

• частиною складеного іменного присудка:

Усмішка твоя − єдина. Мука твоя − єдина. Очі твої − одні (В. Симоненко)