Практичне заняття № 7 Тема: Морфологічний аналіз дієслова Теоретичні питання:

1. Система дієслівних форм у сучасній українській мові, їх ознаки та синтаксичні функції. Інфінітив, його властивості та синтаксичні функції.

2. Граматичні категорії дієслова:

   • категорія виду (доконаний та недоконаний)

   • категорія перехідності/неперехідності

   • категорія способу (дійсний, умовний та наказовий)

   • категорія часу (теперішній, минулий, майбутній)

   • категорія особи, числа та роду

3. Безособові дієслова.

4. Дієвідмінювання.

5. Морфологічний аналіз дієслова у початковій школі та у ВНЗ.

Основні поняття:

Дієслово, інфінітив, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на –НО,-ТО, доконаний/недоконаний вид, перехідні/ неперехідні дієслова, дійсний спосіб, умовний спосіб, наказовий спосіб, теперішній ( минулий, майбутній) час, категорія особи, дієвідмінювання.

Завдання для самопідготовки

1. Повторити теоретичний матеріал з курсу „Сучасна українська мова“.

2. Повторити зміст основних понять теми.

3. Підготувати опорні схеми до теми.

4. Вивчити алгоритм морфемного аналізу слова

5. Виконати вправи і завдання (див. матеріали практичних занять)

Морфологічний аналіз особових форм дієслова

Методичний коментар

Алгоритм морфологічного аналізу особових форм дієслова

1. Словоформа у реченні.

2. Початкова форма.

3. Питання дієслова.

4. Дієслівна форма (особова форма).

5. Перехідність.

6. Час (теперішній, минулий, майбутній (проста, складна чи скла­дена форма)).

7. Вид (доконаний чи недоконаний).

8. Спосіб (дійсний, умовний, наказовий).

9. Особа і число (якщо теперішній чи майбутній час).

10. Дієвідміна.

11. Особливості творення.

12. Особливості правопису.

13. Синтаксична роль у реченні.

Зверніть увагу

1. Якщо вжита у реченні дієслівна форма виражена аналітич­ним способом, то для аналізу необхідно виписувати всі ком­поненти: говорив би, буду читати.

2. Початкова форма дієслова − інфінітив (неозначена форма), показником якого виступає суфікс -ти (ть): складати, смі­ятися.

3. Особова форма дієслова − змінювана; до неї належать усі часові і способові форми.

4. Кожне дієслово належить до першої або до другої дієвідміни.

5. Щоб визначити належність дієслова до певної дієвідміни, його необхідно поставити у форму третьої особи множити теперіш­нього часу: закінчення уть (ють) вказує на першу дієвідміну

6. Дієслова; закінчення -ать (ять) − на другу дієвідміну.

7. Визначаючи дієслово перехідне чи неперехідне, необхідно пам'ятати, що перехідні дієслова називають дію, яка переходить, спрямована на об'єкт; перехідні дієслова завжди мають при собі прямий додаток, виражений іменником чи займенником у формі знахідного чи родового відмінка без прийменника: Василь уподобав сором'язливу Марічку; вітер розбудив мо­лоду діброву. Неперехідні дієслова вказують на дію, яка не пе­реходить на предмет; при неперехідних дієсловах немає до­датка: Росте черешня в мами на городі (В. Горчинський); до неперехідних належать усі дієслова із постфіксом -ся (-сь),

8. Особові дієслова можуть належати до однієї з часових форм: теперішній, минулий і майбутній час. У формі минулого часу можна визначити категорію роду. Форма майбутнього часу може виражатися трьома формами: проста {скажу), складна (казатиму), складена {буду казати).

9. Кожне дієслово належить до доконаного чи недоконаного виду, Дієслова утворюють пари, видова форма яких розрізняєтьсі за допомогою префікса {мовити (недоконаний) − промовиті (доконаний)) або суфікса {дослідити (доконаний) — досліджу вати (недоконаний)).

10. При визначенні способу слід пам'ятати, що форму дійсного й умовного способу мають дієслова в усіх особових форма: (ходжу, ходимо, ходиш, ходите, ходить, ходять; ходив би ходила б, ходили б); а наказовий спосіб утворюють тільки три особові форми: перша особа множини (ходимо − ходімо) друга особа однини (ходиш − ходи), друга особа множини (ходите − ходіть).

11. Визначаючи синтаксичну роль, необхідно пам'ятати, що особові дієслова можуть виступати такими членами речення:

• присудком: Сховалось равликом місто. Січе його дощ, січе. (О. Ольжич). Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік (Л. Костенко)

• підметом: Твоє «прощай» вразило в саме серце (3 усного мовлення).