Підстави та умови матеріальної відповідальності

Виходячи з загальної теорії відповідальності підставою матеріальною відповідальності є дисциплінарний проступок з обов’язковими майновими наслідками. ПП ВСУ 20 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками».

Це порушення працівника:

1. Організатору процесу праці, щодо забезпечення належного порядку на виробництві, обов’язку створювати належні умови.

Матеріальні наслідки – полягають у спричиненні шкоди, тобто порушення майнових інтересів власника, підприємства, установи, організації.

Умови трудової відповідальності :

1. Заподіяння прямої дійсної шкоди:

• наслідком зіпсуття чи знищення майна підприємства;

• недобором грошових сум — неповним отриманням підприємством грошових надходжень через недбале ставлення працівників до своїх обов’язків;

• знеціненням документів унаслідок порушення строку позовної давності та неможливості у зв’язку з цим стягнення за документами, що підтверджують наявність з аборгованості;

• сплатою підприємством штрафів, пені тощо;

• оплатою вимушеного прогулу в разі незаконного звільнення, переведення, затримки заробітної плати чи трудової книжки у разі звільнення;

• витратами, пов’язаними з ушкодженням унаслідок трудового каліцтва (смерті працівника) чи профзахворювання (оплата за лікування, втрачений заробіток, додаткове харчування, придбання ліків, санаторно-курортне лікування відшкодування моральної шкоди тощо);

• відшкодуванням вартості особистих речей працівника, зіпсованих чи знищених (викрадених) унаслідок незабезпечення їх збереження роботодавцем.

2. Протиправність діяння працівника;

• Тому що особа незалежно від провини неналежно виконує або взагалі не виконує покладений на неї обов’язок законом, підзаконними актами, локальними актами, договором, контрактом;

3. Необхідний причинний зв'язок між дисциплінарним правопорушенням та шкодою що настала;

• Цей зв'язок має бути необхідним, це означає що він містить логічний зв'язок між двома явищами і наслідками що полягає у тому що наслідки виникають виключно із необхідністю саме з протиправної поведінки, вони є логічно послідовними у часі;

• Він має правовими наслідками не відбуваються жодний юридичний факт пов'язаний із завданням шкоди.

4. Вина працівника. (навмисне пошкодження майна, недбалість).

• Обсяг майна яке ми маємо відшкодовувати. (ст. 134 у разі заподіяння умисної шкоди)

Види матеріальної відповідальності:

Матеріальну відповідальність можна визначати за декількома критеріями:

• За обсягом відшкодування розміру шкоди; (ст. 132 КЗпП) повна (ст. 134), обмежена матеріальна відповідальність (полягає в тому що працівник має відшкодувати повну дійсну шкоди але не вище середнього заробітку), «підвищенна» - НЕ ІСНУЄ.

За кількістю суб’єктів:

• Індивідуальна;

• Колективна (бригадна матеріальна відповідальність де майно не можна виокремити і де є загальний доступ до майна);

За участю суб’єктів:

• Солідарною; п. 16 ПП ВСУ

• Субсидіарною (додаткова); її несуть посадові особи винні не у безпосередньому спричиненні шкоди, а у тому що з їх вини втрачено можливість відшкодування шкоди;

• Солідарно дольова. В межах шкоди, суд має визначити частину шкоди яку несе кожен окремий працівник.

Ст. 133 КЗпП містить тільки вказівку на особливих суб’єктів та спосіб у який вони завдають шкоду. Форма вини – необережне завдання шкоди (керівники структурних підрозділів).

Підстави притягнення до матеріальної відповідальності, тобто випадки у вигляді конкретних юридичних фактів із обмеженим колом осіб які займають певні посади і виконують коло осіб. Ст. 134 охоплюються всі підстави для повної індивідуальної матеріальної відповідальності (банкетна норма).

Повна індивідуальна матеріальна відповідальність: ст. 134 КЗпП випадки повної матеріальної відповідальності:

1. З працівником відповідно до законодавства укладено договір про повну матеріальну відповідальність, зазначено ст. 135-1 можливість притягнення до МВ, полягає у тому що чи у поєднанні двох юридичних елементів

• можливість укладення договору що поширюються на вичерпне коло осіб;

• фактичне укладення такого договору, тобто наявність документу засвідченого;

Якщо договір не укладено, або укладено з не відповідною особою, то правовими наслідками буде неможливість притягнення до повної матеріальної відповідальності а не взагалі відсутності її. Загальною ознакою за якими визначаються випадки є основний зміст трудової функції працівників якщо він полягає у охороні, збереженні, приймання на зберігання, відпуску їх, то можна укладати договір про повну матеріальну відповідальність. Договір про повну матеріальну відповідальність укладаються з тими посадовими особами які виконують роботу пов’язаними із матеріальними цінностями.

«Порядок укладення договорів та їх типовий зразок затверджено установою державного комітету ради міністрів СРСР» 29.12.1970 р. перелік який складається з двох розділів в одному посади в іншому види робіт. Посади: завідувачі касами, камер зберігання, касири, контролери, завідувачі зберкасами, керівники товарних відділів.

2. Отримання під звіт за разовим документом, довіреністю – особи з даною функцією не є тими що зазначені у п. 1. Довіреність видається у встановленому порядку на певний строк для певної мети, за формою. Право відношення із зберігання цінностей припиняються із закінченням строку довіреності. Юридичний факт повинен збігатися із строком довіреності. Довіреність діє як окремий юридичний факт і в межах встановленого строку. Довіреність видається тільки працівникам підприємств, установ, організацій.

Інструкція про довіреності – наказ мін. Фіну 16.05.1996 р. №99;

Довіреність не може видаватися керівникові, оскільки вона підписується головним бухгалтером йому теж не можна видавати довіреність, довіреність не видається особі яка не досягла 18-ти років, особам які у встановленому порядку за вироком суду позбавлено право розпоряджатися матеріальними цінностями, Довіреність обов’язково видається працівникові за його згодою.

П. 1 інструкції поширюються на всі підприємства установи, організації.

П.5 Довіреність підписується керівником і головним бухгалтером (перелік осіб яким може бути видана довіреність повинен бути встановленим підприємством)

П. 9 строк довіреності не більше 10-ти днів.