Трудове право України

Тема: Предмет, метод, система і функції Трудового права.

План:

1. Трудове право як самостійна галузь права;

2. Предмет Трудового права;

3. Метод правового регулювання відносин у сфері парці;

4. Система трудового права;

5. Функції трудового права;

В основі відносин що регулюються Трудовим правом, лежить праця. Праця, як суспільне явище, вивчається декількома науками (філософія, економіка, соціологія, право).

З економічного боку, праця – це процес поєднання людини як носія здібностей створення предметів, що є обєктами самостійного обігу.

З боку соціології, праця – це існування можливосте для підвищення рівня життя і для її розвитку, обов’язково носить суспільний характер, - людина вступає у певні відносини що регулюються правом, з іншими суб’єктами.

З точки зору права, праця - це процес реалізація здібностей до праці у якому виникають суспільні відносини між суб’єктами – працівником, групою працівників та роботодавцем і органами, що створюють умови для праці.

Усі, хто працює, є зайнятим населенням. Тобто, кожна працююча особа є зайнятою, але не кожна зайнята особа є працюючою.

Відповідно до ЗУ « Про зайнятість населення» до зайнятого населення відносяться особи, які:

1. Зайняті виконанням роботи, праця по найму на умовах повного або не повного робочого дня;

2. Громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою (підприємці тощо);

3. Обрані, призначені на посади в органах державної влади, громадські організації;

4. Громадяни які проходять службу в Збройних Силах України і прирівняні до неї служби;

5. Громадяни які проходять професійну підготовку, у школах, ВНЗ тощо;

6. Працюючі.

У загальноприйнятому розумінні, правом регулюється діяльність 3-х категорій осіб:

А) зайняті;

Б) незайняті;

В) Безробітні.

Ст.. 2 ЗУ «Про зайнятість населення» Правом регулюється відносини 2-ох категорій – зайнятих і безробітних.

Трудове право регулює діяльність не всіх зайнятих а тільки тих фізичних осіб, які зайняті працею що мають певні ознаки:

1. Має носити суспільних характер;

2. Відносини в яких виникають не самостійна наймана праця;

3. Носить відплатний характер, тобто оплачується регулярно, відповідно до закону;

4. Праця носить вільних характер, людина вільно вступає в працю;

5. Носить утилітарних характер, тобто праця на результат.

Трудове правом регулюється сам процес праці = вимоги щодо самого працівника.

Трудове право – самостійна галузь права, оскільки має власний предмет, метод регулювання відносин, має відповідну нормативну базу на чолі з кодексом.

НПА:

1. Закон про обмеження нічної праці працівниками які не досягли 12 р., 1785 р.

2. 1807 р. Указ о непременных работниках, - скасовував повинність селян, що закріпилися за заводом; вільно застосована наймана праця.

3. 1835 р. Положення про відносини між господарями фабрик, поселень та робітниками що працюють по найму.

4. Статут про примусову працю.

5. 1845 р. Закон про заборону праці неповнолітніх на певних роботах.

6. Статут про примусову працю 1905р. (фабрико-заводська та гірнича галузей промисловості).

7. 1918 р. – перший КЗпП – праця обов’язкова, заборона самостійного звільнення з роботи.

8. 1922 р. – Кодекс – людина може звільнюватись самостійно, зміна трудової повинності.

9. 1970 р. – прийнято основи законодавства про працю.

10. 10 грудня 1971 р. – Прийнято сучасний кодекс законів про працю.

Крім КЗпП чинне зак-во містить десятки законів про працю (про охорону праці, про відпустки)

Предмет трудового права – відносини, що регулюються нормами законодавства про працю і підзаконними НПА.

Структура предмета Трудового права – за однорідністю відносин у сфері праці.

У предметі

Значення актів КСУ і актів ВСУ у регулюванні відносин в сфері праці: не є нормативно-правовими актами, а лише є джерелом права.

Джерелами трудового права є рішення КСУ і постанови пленуму ВСУ. Питання примусової праці 1 липня 1996 р.

Рішення КСУ що мають принциповий вплив та використання у трудовому праві:

29.10.1998 р.

17.10.2002 р. «Про

Містять позицію КСУ щодо змісту окремих НПА, конкретних норм, наповнюючи їх певним змістом зокрема під законодавством КС розуміє акти за ієрархією від КУ до постанови Кабміну.

КСУ пропонує розуміти не тільки ту профспілкову організацію що уклала колективний договір а і будь-яку іншу що здійснює діяльність на підприємстві.

Для регулювання відносин у сфері праці важливе значення мають постанови:

№9 від 6.11.1992 р. «Про практику розгулів судами трудових спорів». Значення полягає у тому що наповнюються певним змістом норми чи право положення зокрема КЗОТ(у) що мають оціночний характер, наприклад п.3 ст. 40, щодо систематичного порушення трудової дисципліни, п. 23 цієї постанови. П. 4 ст. 40 (поняття прогулу) – п. 24 Постанови пленуму ВСУ 06.10.1996 р. п. 31 постанови викладене поняття (про переведення)

Від 29.12.1992 р. «Про судову практику у справах у відшкодування шкоди заподіяних підприємствами, установами, організаціями».

Від 24.12.1999 р. «Про оплату праці».

Від 01.11.1996 р. «Про застосуванні конституції при здійсненні правосуддя».