7. Цілі маркетингу та його завдання.

Найважливішими стратегічними завданнями маркетингу є визначення генеральної програми дій підприємства, визначення і освоєння цільових ринків, орієнтація виробництва на задоволен-ня потреб, запитів споживачів, створення комунікаційних та роз-подільних систем тощо.

Інакше кажучи, основні стратегічні завдання маркетингу по-лягають у знайденні відповідей на такі запитання:

—хто? … дійсні і потенційні споживачі, клієнти, постачаль-ники, посередники, конкуренти;

—що і скільки? … продукувати, продавати;

—коли і як? … продукувати, рекламувати, здійснювати збут;

—за скільки (за якою ціною)? … пропонувати товари;

—навіщо? … створювати чи розвивати підприємство, розши-рювати виробництво, нарощувати обсяги реалізації продуктів.

Основними тактичними завданнями маркетингу можна вва-жати такі:

—виявляння існуючих і потенційних бажань покупців, реаль-ного й можливого попиту на товари (послуги) і на цій підставі обґрунтування доцільності їх виробництва та збуту;

—організація науково-дослідних та проектно-конструкторсь-ких робіт для створення продукції, яка позитивно відрізнялася б своєю якістю, конкурентоспроможністю і зручністю для спожи-вачів від тієї, що вже є на ринку, модифікування продукції, узго-дження її споживчих якостей із запитами ринку;

—планування і координація виробничої, збутової і фінансової діяльності підприємства;

—організація і вдосконалення системи та методів збуту продукції;

—управління маркетинговою політикою цін;

—планування і реалізація заходів комплексу маркетингової комунікації;

—регулювання процесів виробництва, транспортування, па-кування продукції, сервісного обслуговування споживачів;

—контроль та аналіз маркетингової діяльності підприємства.

8. Ринкова частка фірми як основний показник ефективності її маркетингової діяльності.

Якщо на ринку представлені аналогічні товари декількох товаровиробників, то кожен з них у межах загальної місткості ринку має свою ринкову частку.

Тобто, ринкова частка фірми – це питома вага товарів фірми в загальній місткості даного ринку збуту. РЧФ визначається за формулою:

V_з.ф.

РЧФ = * 100%,

М_р

де Vз.ф. – обсяг збуту фірми;

Мр – місткість ринку.

Відносна ринкова частка фірми – це відношення РЧФ до ринкової частки найсильнішого ринкового конкурента. Визначається за формулою:

ВРЧФ=РЧФ/РЧК

Якщо ВРЧФ >1, то фірма є ринковим лідером і займає сильні ринкові позиції.

Якщо ВРЧФ = 1, то ринкове становище фірми рівносильне з її ринковим конкурентом.

Якщо ВРЧФ<1, то фірма займає слабкі ринкові позиції.

9. Керовані і некеровані фактори навколишнього бізнес-середовища маркетингу.

Навколишнє бізнес-середовище — це сукупність чинників, cуб’єктів, сил та умов, які впливають на визначення предмета та об’єкта маркетингу, створення системи його за-

собів, формування їхньої структури, тобто це сфера, що в ній відбувається маркетингова діяльність суб’єкта господарювання. Навколишнє бізнес-середовище підприємства складається з кількох частин. По-перше, це зовнішні умови та сили. Ця частина не може бути керованою підприємством, а тому мета дослідження полягає у вивченні та врахуванні підприємством її дії з метою можливого запобігання негативним впливам чи посилення позитивних впливів на ділову активність та результативність його

діяльності.

До таких зовнішніх умов і сил, які визначають маркетингову діяльність підприємства, належать:

міжнародні: система міжнародних договорів, угод; правила і норми зовнішньої торгівлі; закони інших країн щодо здійснення торговельних операцій;

—регулювальні: політика уряду; система державного регулю-вання підприємницької діяльності, ціноутворення, рекламування, конкуренції, чинне законодавство;

—економічні: стан країни (рівень, динаміка та обсяги вироб-ництва і попиту на товари чи послуги); рівень доходів населення, темпи інфляції, податки);

—технологічні: рівень використання сучасних технологій; за-провадження досягнень науково-технічного прогресу;

—політичні: політична структура; політична організація суспільства;

—екологічні: вимоги до охорони довкілля;

—конкурентні: інтенсивність, форми і види конкуренції, її динаміка;

—соціальні: культурні, демографічні.

Друга частина навколишнього бізнес-середовища — це су-б’єкти, з якими контактує підприємство і на котрих певною мі-рою може впливати.

З-поміж суб’єктів, які належать до зовнішнього бізнес-сере-довища, головним об’єктом дослідження є безумовно споживачі. Їхня поведінка — мотиви купівлі, звички, спосіб і стиль життя, купівельна спроможність, потреби, цінності, побажання, попит, процеси прийняття рішень про купівлю — найважливіші чинни-ки, які визначають зміст, напрямки й особливості маркетингової діяльності підприємства.

Крім цього, у ході досліджень навколишнього бізнес-середо-вища вивчаються такі суб’єкти:

—державні органи управління: формують систему норм і пра¬вил поведінки; регулюють бізнесову діяльність;

—акціонери (власники): створюють і фінансують підприємст-во, розпоряджаються власністю, виходячи зі своїх інтересів;

—постачальники: забезпечують підприємство необхідними матеріально-технічними ресурсами;

—оптова і роздрібна торгівля: пропонує систему, організацію і практику торговельних стосунків з покупцями на засадах посе-редництва;

—засоби масової інформації: забезпечують підприємство ко-мунікаційними зв’язками з ринком;

—конкуренти: підприємства-суперники, які оперують на тому самому ринку, використовують схожі стратегії;

—контактні аудиторії: партії, профспілки, релігійні організа-ції, товариства захисту прав споживачів та інші угруповання, які цікавляться діяльністю підприємства, впливають на його співро-бітників;

—банківські, страхові, науково-дослідні, охоронні, транспор-тні організації.