10. Інноваційні стратегії управління людськими ресурсами.

Інноваційні стратегії – це нові унікальні підходи до управління персоналу. Серед них виділяють стратегії компанії – «захисники», «шукачі», «імітатори», «аналітики».

Інновації - залучення молодого творчого колективу, менеджери з лідерськими якостями. Залучення й утримання висококваліфікованих людей з схильністю до інноваційних дій,

оцінка роботи на довготривалі та групові досягнення, наявність робочих місць, що розвивають досвід роботи, невисокий рівень оплати праці, забезпечення фінансовими стимулами та заохоченням за успішні інновації, можливість стати акціонером, вибір соціального пакету, можливість кар’єрного росту та навчання.

«Захисники» - стабільний колектив та строгий контроль. Залучаються досвідчені, кваліфіковані працівники, що мають сім’ю, можливість постійного кар’єрного росту, оцінка результату на довгострокову перспективу.

«Шукачі» - орієнтація на творчий колектив з новаторськими ідеями. Організація орієнтується на нові можливості, концентрується на постійний ріст і робить ставку на гнучкість. Залучаються творчі працівники, постійне навчання та вдосконалення, невисокі заробітні плати, проте постійне преміювання за новаторські ідеї, оцінка унікальності ідей, найм творчої молоді та зрощування спеціалістів, іноді можливе залучення висококваліфікованих спеціалістів.

«Аналітики» - залучаються працівники-аналітики та орієнтуються на працівників готових швидко реагувати. Дана стратегія направлена на пошук кращої відповідності попередніх стратегія до ситуації через метод аналізу ситуації в певній галузі чи сфері життя. Залучення аналітиків, досвідчених економістів, далі – залежно від обраної стратегії та ситуації на ринку.

«Імітатори» - залучення конструкторів та інженерів. Стратегія направлена на масове виробництво існуючого вже товару на ринку, тобто копія, орієнтація на конструкторів високої кваліфікації та на працівників та робітників середньої кваліфікації масового виробництва, оцінка об’єму виробництва, мотивується підвищення продуктивності.

11. Місія організації та її людські ресурси.

Місія організації – це суперзавдання, природа бізнесу, головна мета

існування та глобальна причина, що спонукає займатися саме цим видом

діяльності. У вузькому змісті – це вибір галузі, визначення номенклатури

та асортименту продукції, робіт чи послуг, вибір ринку та шляхів

товаропросування, напрямки інвестиційної діяльності, розподіл прибутку

та ін.

Місія деталізує статус організації і забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях. Формулювання місії організації повинно містити чітке визначення завдання організації з точки зору її основних послуг та виробів, ринків та основних технологій, тобто підприємницької діяльності якою займається організація і зовнішнім середовищем в якому вона функціонує.

Людські ресурси - специфічний і найважливіший з усіх видів економічних

ресурсів. Як фактор економічного розвитку людські ресурси - це

працівники, що мають певні професійні навички і знання і можуть

використовувати їх у трудовому процесі. Вивчення людських ресурсів має

велике значення для оцінки ринку праці й розробки відповідної

демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення

та його зайнятості.

Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими факторами економічного

розвитку полягає в тому, що, по-перше, люди не лише створюють, а і

споживають матеріальні та духовні цінності; по-друге, багатогранність

людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб

ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати

потреби людини як особистості; по-третє, науково-технічний прогрес і

гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань,

моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей

працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються

людиною лише за сприятливих умов.

Людські ресурси в будь-якій організації є одним з найбільших капіталовкладень. Цінність і вартість людських ресурсів найчастіше стає очевидною при продажу організації. При цьому ціна продажу може бути набагато вищою, ніж загальна вартість фізичного майна і фінансових активів. Ця різниця (часто описувана терміном “престижність організації”) частково відображає вартість людських ресурсів організації.