47. Типи стратегії розвитку людських ресурсів.

Одним з ключових завдань, яке стоїть перед Директором з персоналу, або тією особою в компанії, яка відповідає за кадрову функцію, – це вироблення стратегії розвитку людських ресурсів.

За результатами досліджень можна виділити три основні типи економічних стратегій підприємств, залежно від яких, як правило, реалізуються стратегії розвитку людських ресурсів.

1. Стратегія, направлена на стабільну фіксацію бізнесу – ситуації, утримання ринків або їх ключових сегментів.

Як правило, на подібну стратегію розвитку ЛР орієнтовані підприємства, що існували ще в радянські часи, приватизовані таким чином, що основний пакет акцій сконцентрований у адміністрації і аффілірованних з нею сторонніх інвесторів. Також на подібну стратегію орієнтуються ті організації, які вже завоювали чималу частину ринку, для успішного розвитку необхідний певний період накопичення капіталу для наступного ривка, і основне завдання при цьому ставитися не агресивний розвиток, а утримання позицій.

Стратегія, направлена на максимізацію прибутку в короткостроковій перспективі ("стратегія ринкового спринтера").

Стратегія розвитку ЛР при цьому не носить цілісного характеру. Можна говорити про ситуативне реагування на ситуацію, що створилася, при подібній загальній стратегії розвитку основна мета компанії – швидкий і агресивний ривок вперед, максимізація прибули, високомаржінальні продажі / виробництво.

Стратегія, направлена на розвиток виробництва, – впровадження нових технологій, завоювання ринків, поліпшення бізнесу в цілому ("стратегія ринкового стаєра").

Кадрова складова такої стратегії носить характер пошуку адекватного поліпшення кадрового потенціалу підприємства, що створює умови для оптимізації чисельного і якісного складу працівників, відповідних капіталовкладень в підвищення кваліфікації і перекваліфікацію робочої сили, і забезпечення умов для її якнайповнішого використання. Кадрова політика при такій стратегії носить продуманий характер, знаходиться в повному взаємозв'язку із загальною стратегією розвитку. Персонал розглядається як ключовий ресурс, від якого в цілому залежить розвиток підприємства.

48. Мотиваційні стратегії.

З мотивами пов’язані мотиваційні стратегії діяльності людини, які можуть сприяти або протидіяти її прогресивному розвитку.

Розвитку особистості сприяють мотиваційні стратегії, які характеризуються вибором високозначущих цілей, а досягнення їх вимагає мобілізації функціональних та інтелектуальних можливостей, переборення труднощів, часто в умовах ризику. Мотиваційні стратегії, які не сприяють прогресивному розвитку особистості, характеризуються звуженням сфери діяльності. Проте слід уникати так званих неадекватних мотиваційних стратегій, які виявляються у виборі цілей, що значно переважають можливості людини, або у високій мобілізації цих можливостей на досягнення легко доступних цілей. Це означає, що рівень домагань, які спонукаються певними мотивами, має характеризуватися такою складністю і трудністю завдань, виконання яких приносить людині задоволення.

Стратегія мотивації, які психологи називають "уникнення неприємностей" або "мотивація від".

"Мотивація від" характеризується неприємними переживаннями. "Поки грім не пролунає – мужик не перехреститься" – це прислів'я чудово характеризує подібну стратегію. "Людину краще всього мотивує свічка під дупою, чим факел попереду". І це також відноситься до стратегії мотивації "уникнення неприємностей".

Ця стратегія просто вбудовується в нас з дитинства, в ході виховання. Маленьку дитину постійно оточують численні не "можна", "не лізь", "не чіпай", "не смій". Усюди обмеження, усюди погрози покарання за неслухняність.

Насправді, стратегія "мотивації від" не є поганою. Є дуже багато сфер життя, де вона є ефективнішою. Наприклад:

· Не варто торкатися голіруч до розжарених плит;

· Не слід ходити ночами по "бандитських" районах;

· Не слід розмовляти з незнайомими людьми (дітям).

Проте, після того, як дитина дорослішає, вона продовжує використовувати цю стратегію в "дорослих" сферах життя, часто навіть не замислюючись про те, що існують інші, ефективніші стратегії.

Стратегія мотивації "прагнення до приємного" або "мотивація до".

"Мотивація до" характеризується приємними переживаннями. Людина, що мотивується прагненням до приємного, уміє створювати в своїй уяві привабливі образи майбутнього. Він фокусується не на процесі виконання справ, а на кінцевому результаті, на вигодах (зовнішніх і внутрішніх), які він отримає після виконання поставлених завдань.

З погляду більшості завдань бізнесу стратегія "мотивації до" є набагато ефективнішою.