31. Формулювання стратегії улр

В ідеалі формування стратегії УЛР починається як процес, який тісно пов'язаний з формуванням ділової стратегії організації. Існують наступні підходи до розробки стратегій УЛР: універсалістський або підхід «найкращої практики»; ситуаційний, або підхід «найкращої відповідності»; конфігураційний, або «зв’язування». Метод найкращої практики базується на: гарантія зайнятості, вибірковий найм, самоуправління команди, високий рівень оплати по результатам праці, навчання, скорочення розриву в статусах, обмін інформацією. Для методу «найкращої відповідності» відправною точкою повинен бути аналіз потреб організації в рамках її культури, технології, процесів, структури. Метод «зв’язування» базується на запроваджені вертикальної горизонтальної відповідності. Виділяють наступні методи розробки стратегій УЛР:

1)досягнення вертикальної інтеграції і відповідності: інтеграція в області культури, інтеграція ділової стратегії зі стратегіями УЧР;

2)досягнення горизонтальної відповідності і цілісності: управління ефективністю як інтеграційна сила, метод на основі компетентності як інтеграційної як інтеграційної сили;

3)досягнення цілісності;

4)досягнення гнучкості.

Процес розробки стратегії УЛР включає розгляд декількох варіантів в області стратегічного УЛР з наступним вибором підходящого варіанта. Цей вибір повинен по можливості відповідати існуючій чи бажаній культурі організації, задовольняти поточні і передбачати майбутні потреби організації, гарантувати організації наявність ресурсів, необхідних для реалізації стратегій. Загалом послідовність формування стратегії можна представити наступним чином: аналіз - висновки і рекомендації-планування дій-планування ресурсів - висновки.

32. Реалізація стратегії улр

Впровадити в життя стратегію УЛР не так вже і просто. Необхідно розуміти, що стратегії УЛР – це не тільки програма, політика чи плани в області ЛР, важливість яких визначається працівниками кадрового відділу, так як одноразові ініціативи не складають стратегію.

Проблема реалізації стратегій УЛР полягає у тому, що дуже часто ми бачимо невідповідність між термінологією і теорією стратегій та реаліями повсякденного життя. Ця невідповідність найчастіше виникає із-за:

- тенденція у працівників в різних організаціях сприймати тільки ті ініціативи, які вони сприймають як підходящі для себе;

- тенденція у давно працюючих працівників підтримувати свій статус та позицію;

- складні та неоднозначні ініціативи, які можуть бути важкими для розуміння працівниками чи по-різному інтерпретуються, особливо в великих організаціях;

- труднощі при запроваджені незвичайних ініціатив;

- вороже ставлення до ініціатив працівника;

- ініціатива сприймається як загроза;

- невідповідність між корпоративною стратегією і організаційними цінностями;

- рівень довіри до вищого керівництва;

- сприйняття справедливості ініціативи;

- бюрократична культура, яка веде до інерції.

33. Бар’єри на шляху реалізації стратегії улр

При реалізації стратегічних ініціатив та стратегії в області ЛР можуть зустрічатись такі крупні бар’єри:

• нерозуміння стратегічних потреб бізнеса, що веде до сприйняття стратегіїй УЛР як не6потрібних та навіть контр продуктивних;

• неадекватна оцінка факторів зовнішнього оточення і культурних факторів, що впливають на зміст стратегій

• розробка погано продуманих і неумістних ініціатив, можливо, під впливом модних тенденцій чи в результаті погано проведеного аналізу «найкращої практики», яка не відповідає вимогам конкретної організації;

• вибір ініціативи без розгляду її впливу на інші області практики ЛР чи без спроб реалізації цілісного підходу;

• недооцінка практичних труднощів сприйняття ініціатив всіма зацікавленими особами і запровадження їх повсякденну організаційну практику;

• неможливість впевнити вище керівництво активно підтримувати ініціативу

• невизнання того, що ініціатива потребує нових зусиль в області прилеглості чи навиків зі сторони лінійних менеджерів, які, можливо, будуть грати вирішальну роль в її реалізації

• незабезпечення ресурсами, які необхідні для реалізації стратегії;

• невдачі в оцінці та моніторингу реалізації стратегії та в забезпечені швидких коригуючи дій, якщо ситуація розвивається не по плану.

Щоб подолати такі бар’єри, необхідно виконати наступні пошагові дії: провести аналіз потреб і корпоративної культури організації, зовнішніх і внутрішніх факторів; сформулювати стратегію, визначити цілі, затрати та вигоди; заручитися підтримкою, тобто роз’яснити та обґрунтувати наміри; оцінити бар’єри, особливо тих, що стосуються супротиву до змін, нестачі ресурсів, байдужого відношення; підготувати план дій, в якому повинні бути прописані необхідні кроки, відповідальні за виконання та строки; організувати управління проектами; провести наступні заходи і оцінку.