4

Тема 10. Кошторисно-бюджетний режим фінансування

Текст лекції

План.

10.1. Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування.

10.2. Правові засади фінансування за програмно-цільовим методом

10.3. Дотримання фінансової дисципліни у галузі бюджетних відносин

10.4. Основні напрями кошторисно-бюджетного фінансування.

10.1. Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування

Бюджетні установи відносяться до невиробничої сфери. Вони не проводять матеріальних цінностей, але праця працівників невиробничої сфери необхідна кожній державі (вчителі, судді, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, медики), тому всі їх видатки фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань. Кошти з бюджетів на функціонування бюджетних установ відпускаються на підставі планових актів - кошторисів, а фінансування їх називається кошторисно-бюджетним.

Кошторис (російською мовою: «смета») — основний фінансово-плановий акт, у якому встановлюється об’єм бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіл.

П. 30 ст. 2 Бюджетного кодексу вказує, що «кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень»

Кошторисно-бюджетне фінансування безповоротний і безвідплатний відпуск грошових коштів із бюджетів різних рівнів на повне утримання органів, установ та організацій, визначених Конституцією України, а також установ і організацій, створених в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування.

За допомогою цього методу фінансується практично вся невиробнича сфера, яка ґрунтується на державній або комунальній формі власності.

Кошторис витрат — це основний плановий документ, що визначає загальний об’єм, цільову спрямованість та поквартальний розподіл коштів, які відпускаються з бюджету на утримання бюджетної установи (державного органу або органу місцевого самоврядування) або на здійснення централізованих заходів соціального, господарського, екологічного і культурного характеру.

Кошторис складається із статей, кожна з яких містить однорідну групу видатків, які мають суворо обов’язковий характер, що не підлягає зміні, оскільки відповідно до них розподіляються бюджетні призначення, затверджені законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет.

Обсяги бюджетних асигнувань у кошторисі ґрунтуються на:

а) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності установи (оперативно-мережні показники);

б) нормативах витрат з розрахунку на певний кількісний показник.

За юридичними властивостями норми видатків розподіляються на:

1) Обов’язкові, що не підлягають зміні при застосуванні. Вони, як правило, встановлюються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України (штати, ставки зарплати, видатки на відрядження);