Розряди прикметників

За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники

поділяються на три групи:

якісні — називають ознаки, властиві предмету більшою або меншою мірою:

холодний — холодніший — най-холодніший, широкий — ширший — найширший,

солодкий — солодший — найсолодший, чистий — чистіший — найчистіший;

відносні — називають ознаки предмета за його відношенням до інших

предметів, дій, обставин: телефонний дзвінок, дитячі книжки, осінні вітри, весняні

дощі, завтрашній день, дерев 'яний будинок;

п р и с в і й. в J — вказують на приналежність предмета людині (рідше —

тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?: братів автомобіль, Шевченкова

поезія, батькова ферма, сестрина дача, материна вишиванка, лисяча нора, лелече гніздо.

Ступені порівняння прикметників

Якісні прикм'етники мають два ступені порівняння: вищий і найвищий. Вищий ступінь порівняння вказує, що ознака властива одній людині чи одному предмету більшою мірою ніж іншим: красивіший, молодший, більший, гостріший кращий, світліший, веселіший, мудріший, суворіший, легший добріший. Вищий ступінь утворюється від основи чи кореня прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: дов-ш-ий корот-ш-ий, дешев-ш-ий, чорн-іш-ий, темн-іш-ий, ніжн-іш-

ий При цьому в основі чи корені втрачаються суфікси -к-, -ок-. -ек- перед суфіксом -ш- (тонкий — тонший; глибокий — глибший; далекий —дальший). Перед суфіксом -іш- суфікс;: -к-, -ок-, -ек- зберігаються (чіткий—чіткіший, стрункий — стрункіший; жорстокий — жорстокіший) тощо.

Найвищий ступінь порівняння вказує на найвищу міру вияву ознаки предмета й утворюється додаванням до вищого ступеня префікса най-: найближчий, найдорожчий, найкрасивіший, найвеселіший, найцінніший. Форма найвищого ступеня може підсилюватися частками як, що, як: з прикметниками пишуться разом: якнайбільший, якнайменший, якнайкращий, щонайзручніший, щонайдорожчий. Аналітичні форми вищого ступеня прикметників утворюються за допомогою слів більш, менш (менш зручний, більш здібний), найвищого — додаванням до форми звичайного ступеня слова найбільш (найбільш приємний, найбільш веселий). Вони характерні для ділового мовлення.

Прикметники вищого і найвищого ступенів відмінюються за родами, числами і відмінками.

Уваги до відмінкових форм прикметників

Прикметники твердої і м'якої груп розрізняються кінцевим приголосним основи.

Відмінкові форми обох груп мають основні флексії у твердій групі: -ий, -є; -ого,-ому, -

им,-ому в чоловічому і середньому роді; -а, -ої, -ій, -ою,-ш — у жіночому роді; -і, -их, -им,

-йми, -их — у множиш для всіх родів.

У формах прикметників м'якої групи виступають у непрямих відмінках (крім знахідного й

орудного) ті самі флексії, але після попереднього м'якого приголосного, що на письмі

позначається м'яким знаком (порівняйте: чорн-о-го і синь-ого; чорн-ою і синь-ою). Якщо

основа прикметника закінчується на приголосний й , то м'який знак не ставиться, а

графічно цей звук основи передається разом з голосним флексії буквами я, ю, є, ї,

наприклад: без-кра-їй, безкра-я, безкра-е, безкра-ї. Перед голосною о приголосний й

записується своєю буквою: безкрай-ого, без-край-ому, безкрай-ою.

У знахідному відмінку однини прикметники чоловічого роду можуть мати залежно від

форми іменника закінчення називного або родового відмінків (вірного друга, приємне

враження).

В орудному відмінку однини чоловічого і середнього роду м'якої групи флексія -ім вказує

на м'який приголосний основи (торішнім роком, вранішнім сонцем).

У формах множини виступають флексії, спільні для всіх трьох родів.

У називному відмінку множини прикметники твердої і м'якої груп мають закінчення -і (-

ї): гарний — гарні, могутній — могутні, довговіїй — довговії.

В інших непрямих відмінках множини прикметники твердої групи мають флексії, що

починаються з голосного -и (гарн-их, гарн-им, гарн-і (-их), гарн-ими, на гарн-их), а

прикметники м'якої групи — флексії, що починаються з голосного -і (-Ї) (могутн-іх,

могутн-ім, могутні (-їх), могутн-іми, на могутн-іх; довгові-їх, довгові-їм, довгові-ї (їх),

довговіїми, на довговіїх).

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ

Займенник — це самостійна частина мови, яка -ує на предмети, ознаки, кількість,

але не називає їх. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті,

коли його співвідносять з певними частинами мови.

Так, особові, питально-відносні, заперечні, неозначені

займенники можуть заступати іменник і в реченні відігравати роль підмета чи додатка.

Наприклад: я, ти, ніхто, ніщо тощо.

Присвійні, означальні й вказівні зай-енники частіше заступають

прикметники й у реченні вико-.тоть роль означення. Наприклад: наш, кожний, інший,

такий, весь та ін. За українською мовною традицією дійова особа з реченні, виражена

займенником, стоїть переважно у називному відмінку, а не в орудному, як у російській

мові.

Вибір прийменника у діловому тексті

Вибір прийменника у діловому тексті. Можливість вибору прийменника, як ми вже бачили, є не в усіх синтаксичних конструкціях.

Використовується ця можливість звичайно для підкреслення певного відтінку думки. Наприклад, напрям усередину чогось, перебування всередині чогось—при називанні транспортних засобів — позначається прийменником в (у): їхати у вагоні, зайти в каюту; вид транспортного засобу — без прийменника: поїздом, літаком, пароплавом або з прийменником на: на літаку та ін.

Деякі з паралельних конструкцій набувають специфічного значення саме в ділових текстах, наприклад: за звітний період — за увесь час, взятий разом, як одно нерозчленоване ціле; у звітний період — протягом певного часу, за який звітуються. Крім того, що такі прийменники створюють відтінки у значенні, вони ще й надають тексту певного стилістичного забарвлення. Наприклад, прийменники по лінії, збоку, в напрямку, з метою широко використовуються в діловому стилі і мають «канцелярське», тобто офіційне, беземоційне забарвлення. У переважній більшості випадків вибір прийменника визначається мовною традицією; він зумовлений також і конкретним текстом (лексико-граматичними зв'язками окремих слів, які сполучаються). Так, наприклад, конструкції з на (типу на місцеві потреби — і для місцевих потреб) різняться відтінками думки: на — вказує сферу вживання, для — мету. Серед трьох варіантів: протягом, на протязі, в протягу, коли мова йде про час, то традиційно віддається перевага,- першому. Також традиційно закріпилося вживання прийменника проти в діловому мовленні із значенням «порівнюючи з чимось»: Збільшити обсяг виробництва у два рази проти 1963 року. Якщо ж у реченні один з порівнюваних компонентів стоїть у вищому ступені, тоді прийменник проти не вживається (неправильно: Ярових по­сіяно на 20 га більше проти озимих; треба озимих, чим озимих). Прийменник завдяки (він вживається з давальним відмінком: завдяки зусиллям колективу) має відтінок значення дякуючи; тому коли йдеться про причини, що заважають чомусь, він замінюється прийменником через. Прийменники в — на розрізняються не лише за змістовими відтінками (про що вже згадувалося), а й за традицією вживання, наприклад: вчитися в школі, технікумі, інституті, університеті та ін., але вчитися на курсах, на вечірньому відділенні інституту, на заочному відділенні університету та ін.; пр а цю в а ти в науково-дослідній установі, в школі, в колгоспі та ін.; але працювати на заводі, на підприємстві, на складі та ін. Прийменник всупереч вживається лише з давальним відмінком (вживання з родовим відмінком — прояв незнання норм). Серед поширених помилок можна назвати ще такі:

Відсутність прийменника, що створює двозначність (лист організації—від організації? до організації?).

Повторювані прийменники можуть пропускатися при однорідних іменниках, якщо останні мають однакову форму, близькі за змістом і не поширені означеннями. Проте повторення прийменника обов'язкове, якщо однорідні слова пов'язуються повторюваними або парними сполучниками, якщо прийменники при однорідних іменниках неоднакові, якщо однорідні слова з'єднуються протиставними сполучниками, якщо однорідні члени поширені залежними словами. Прийменники повинні повторюватися перед кожним однорідним членом, якщо в потреба логічно виділити кожне слово з тих, що перераховуються.

Не завжди чітко розрізняються такі конструкції: заготовлено кормів на кожну корову і надоєно молока від кожної корови (в останньому випадку часто неправильно вживають на; такі помилки проникають і в газетні тексти), В усному мовленні є тенденція скорочувати деякі прийменникові словосполучення: замість на засіданні бюро, на збиранні буряків, на зборах правління та ін. звичайно говорять на бюро, на буряках, на правлінні та ін. Використання таких зворотів у мові документів небажане і недоречне.

5. Багато помилок виникає при т. зв. «вільному» (тобто не перевіреному за словником) перекладі усталених прийменникових конструкцій ділового стилю з російської мови' на українську. А відмінності тут часом значні. 6. Важкими для перекладу є, зокрема, російські конструкції з прийменником по, які в українській мові перекладаються цілим рядом прийменникових і безприйменникових конструкцій, наприклад: конструкціями з прийменником по: кампанія по виборах, черговий по вокзалу, наказ по школі, різьба по дереву, по всьому Радянському Союзу, товариші по інституту, по можливості, спеціаліст по проектуванню шляхів та їн.; конструкціями з прийменником за: за дорученням, за пропозицією, за свідченням, за власним бажанням, за своїми масштабами, за способом, економіст за освітою та ін.;

конструкціями зприйменником з: з нагоди чого, з багатьох причин, дослідження з фізики,

курс лекцій з аграрного питання, матеріали з питань економіки, з ініціативи, з примусу та ін.;

конструкціями з прийменником на: називати на ім 'я та по батькові, схожий на смак, знати на вигляд, на мою адресу, на його баоїсання, на замовлення, на пропозицію, на'вимогута ін.;

конструкціями з прийменником у(в): викликати у службових справах, в усіх напрямках, комітету „ справах роззброєння, у вихідні дні, а також у свята та ін.; конструкціями з прийменником для: комісія для складання резолюції, гурток для вивчення та ін.;

конструкціями з прийменником через: через помилку, через неуважність, через непорозуміння та ін.;

конструкції з прийменником після: після повернення, після закінчення строку повноважень, після одержання документів, після розгляду чогось, після прибуття та ін.;

конструкції без прийменника (з оруд-, ним відмінком іменника): повідомити телефоном, поштою; старший віком., величезний своїми масштабами; культура національна формою, соціалістична змістом, та ін. (Див.: Українсько-російський словник у 6-ти т.).

Наводячи цей довгий перелік відповідників, ми мали на меті не лише дати змогу читачеві перевірити свої знання, а й застерегти від «копіювання» російських зво­ротів (найкраще у таких випадках — звернутися до словника або хоч до щойно наведеного переліку).

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по , особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську ■ Лдже російські конструкції з прийменником по в українській перекладаються рядом прийменників і безприйменникових, конструкцій. Наприклад:

—конструкціями з прийменником за: за свідченням; за власним ба­жанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за про­фесією іт.д.;

—конструкціями з прийменником з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс ле-щій з української мови; з багатьохпричин; з певнихобставин; з нагоди (чогось)іт.д.;

—конструкціями з прийменником на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу,

—конструкціями з прийменником для: курси для вивчення; комісія для складання актів;

—Конструкціями з прийменником після: після одержання посвід­чення; після повернення; після від'їзду; після розгляду (чогось) і т.д.;

—конструкціями з прийменниками у (в): викликати у службових, справах; у вихідні; в усіх напрямках;

—конструкціями з прийменником по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості і т.д.;

—безприйменниковою конструкцією (з орудним відмінком іменни­ка): демократична змістом; повідомити телефоном; молодший віком; великий обсягом; переказати телеграфом і т.д.