4. Принцип забезпечення суверенних прав особистості

Питання, що виникає особливо у зв'язку з використанням особистісних тестів, стосується посягання на таємницю особистості. Це складне питання, оскільки про сутність деяких тестів, які розкривають емоційні та мотиваційні особливості, а також установки особистості, людині не повідомляється і він може виявити такі риси в ході тестування, які для нього самого небажані, не усвідомлюючи, що він це робить.

Основний етичний принцип у даному випадку говорить, що людина не повинна піддаватися якомусь обстеженню обманним шляхом. Це означає, що людина перед обстеженням повинен бути попереджений про те, хто буде мати доступ до результатів обстеження і які рішення можуть бути ним прийняті. У тому випадку, якщо обстеження піддаються неповнолітні діти, таке попередження повинні цілком офіційно одержати батьки.

Пояснимо тут, що поінформований про цілі і загальному сенсі обстеження (але, звісно, ​​не про зміст тестових завдань) випробуваний одержує наступні можливості:

1) психологічно мобілізуватися для його найкращого виконання;

2) відмовитися від обстеження, усвідомлюючи при цьому, від яких можливостей він відмовляється у разі позитивних результатів обстеження;

3) не формулювати своєї відмови в явній формі, але застосувати власну тактику виконання методики, яка, з його точки зору, дозволяє йому приховати справжню інформацію про себе.

Даний етичний принцип, який охороняє право індивіда відмовлятися від участі в обстеженні і, отже, захищає таємницю його особистості, ускладнює роботу психолога і підвищує вимоги до його кваліфікації. При правильних взаєминах і взаємній повазі психолога і обстежуваного число відмов від участі в діагностуванні може бути зведене до незначного числа.

5. Принцип об'єктивності

Обстеження має бути абсолютно неупередженим. На його виконавця не повинні впливати загальні враження про особу обстежуваного: симпатії або, навпаки, антипатії, так само як і власний стан або настрій.

На жаль, цей принцип дуже часто порушується особами, які не мають спеціальної підготовки для проведення психодіагностичних обстежень і не володіють необхідними елементами самоповаги у своєму професійному самосвідомості та практичними навичками коректного, доброзичливо-нейтрального спілкування з випробуваним. Наприклад, доброзичливе ставлення до випробуваному ні в якому разі не може виразитися в появі підказок і інших форм прямої допомоги, спотворює результати. Крім того, будь-які помилки випробуваного, які говорять про те, що випробуваний просто не зрозумів інструкції до тесту, повинні бути тут же скориговані.

6. Принцип конфіденційності

Вся інформація, що отримується в процесі обстеження, повинна бути строго конфіденційною: вона повинна бути доступна тільки для тих, для кого вона призначена.

На відміну від попередньої проблеми в даному випадку питання полягає у тому, кому і в якій формі психолог може повідомляти інформацію за результатами обстеження. Один з відповідей на це питання випливає з принципу 5: можна повідомляти інформацію тим особам, про яких був попереджений випробуваний. Ну, а що ж це все-таки за люди? Чи має право сам випробовуваний отримувати ці відомості? Або це мають робити батьки обстеженого дитини? Якщо повідомляти батькам учня результати тестування, то як це робити?

Психолог повинен забезпечити таке підношення інформації, щоб батьки усвідомлювали свою особисту відповідальність за можливі невисокі результати їхньої дитини за тестами, а не бачили в цьому лише провину дитини, яку за це можна і потрібно карати. Але якщо дитина не був попереджений про те, що результати по тесту дізнаються вчителі і батьки, то психолог взагалі не має права повідомляти їх ні тим ні іншим.

Особливі ситуації виникають, коли діагностичні результати запитуються новими людьми, як, наприклад, у тих випадках, коли майбутній наймач або коледж просять представити їм дані тестового обстеження індивіда, проведеного в школі. У таких випадках потрібно отримати згоду індивіда на передачу даних. Це ж відноситься і до обстеження в клініці чи консультації, а також до тестування, здійсненому з дослідницькими цілями.

Інша проблема ставиться до збереження діагностичних даних в установах. У випадках, коли дані отримані або для тривалого використання в інтересах індивіда, або для наукових цілей, для запобігання неправильного їх застосування від психолога категорично потрібно забезпечити суворий контроль за доступом будь-яких осіб до цих даних, в тому числі вчителів і шкільної адміністрації. Психолог зобов'язаний повідомляти інформацію з цих тестів за спеціальним запитом, відповідаючи на ті питання, які йому задає при цьому педагог чи директор школи. Вимога конфіденційності психологічної інформації може порушуватися лише в тих випадках, коли нерозкриття діагностичних даних становить небезпеку для обстежуваного індивіда чи для суспільства.

Стосовно до обстеження дітей на психолого-педагогічних консультаціях (комісіях) з метою виявлення вад розвитку слід відзначити, що школа отримує загальний висновок про підсумки дослідження, але офіційні дані про результати виконання застосованих тестів можуть бути передані тільки за згодою самого обстеженого, його батьків або представляють його осіб (наприклад, опікунів). Положення про конфіденційність діагностичної інформації введено, зокрема, до проекту Закону Російської Федерації «Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров'я».