2. Принцип особистої відповідальності

Якщо психолог привертає до певних робіт з виконання психодіагностичного обстеження якихось виконавців, які не є атестованими фахівцями в області психодіагностики (зокрема, педагогів-предметників), то вся повнота відповідальності за правильність проведення методики і коректність інтерпретації та використання її результатів цілком лежить саме на психолога. При проведенні групового тестування з розгалуженою психодіагностичної програмі (незалежними виконавцями в різних приміщеннях в різний час) психолог повинен особисто завізувати розроблену ним програму обстеження і особисто підписати звіт, що містить проінтерпретовані їм результати.

3. Принцип обмеженого поширення психодіагностичних методик (принцип професійної таємниці)

У короткому викладі цей принцип говорить, що сертифіковані психологічним товариством професійні психодіагностичні методики можуть поширюватися тільки серед атестованих фахівців.

Цей принцип тісно пов'язаний з попереднім і має двояку мету: нерозголошення змісту методик і попередження їх неправильного застосування.

Доступ до таких методик повинен бути обмежений тими людьми, хто має професійну зацікавленість і гарантує їх правильне використання, тобто вони повинні бути доступні тільки тим фахівцям, які будуть проводити психологічну діагностику і відповідати за достовірність її результатів.

Спеціально підкреслимо тут, що збереження професійної таємниці має значення не стільки для підтримання авторитету і соціального статусу психологів, скільки для забезпечення коректної і точної психодіагностики. Професійні психодіагностичні методики не повинні надходити у відкритий продаж. Вільний доступ до методик може призвести, наприклад, до того, що батьки будуть натаскувати своїх дітей на виконання завдань, що входять в ці методики, в результаті чого їх діагностичне застосування стане абсолютно безглуздим, вони втратять діагностичну цінність, що призведе до серйозних помилок і при перекладі у спеціальні школи дітей з вадами розвитку (профіль школи буде не відповідати характеру дефекту розвитку) і при визначенні напрямку подальшого професійного навчання тощо

Проілюструємо це одним вже історичним прикладом. У середині 1950-х рр.. в Росії почали створюватися перші дитячі садки для розумово відсталих. Почалася розробка змісту занять в цих садах, при цьому, природно, в такі заняття стали вводитися різні дії, які опановує нормально розвивається дитина в преддошкольном і дошкільному віці, наприклад складання пірамідки з кольорових кілець, побудова будиночків з кубиків, складання розрізних картинок, вкладання предметів в коробку форм та ін Ці ж дії традиційно використовувалися при діагностиці дітей на медико-педагогічних комісіях, які здійснюють відбір у спеціальні школи, з метою виявлення відставання в розумовому розвитку. Вони дійсно представляють певні труднощі для розумово відсталих дітей, які не пройшли дошкільної підготовки. Не дивно тому, що перша поява випускників спеціальних дитячих садів для розумово відсталих на медико-педагогічних комісіях викликало деяке замішання у працювали там фахівців: завідомо розумово відсталі діти досить успішно справлялися з багатьма завданнями, які мали для фахівців критичне діагностичне значення.

Незабаром після створення нової методики її поширюють тільки для дослідницьких цілей. Ця умова має бути ясно зазначено в керівництві, і, відповідно, застосування цієї методики має бути обмежена тільки колом осіб, які беруть участь у накопиченні банку даних за цією методикою і не використовують її для винесення окремих висновків без паралельного використання інших надійних методик.

Обов'язком автора і видавця діагностичних методів є їх перевірка і повторна стандартизація, що проводяться так часто, як це потрібно, щоб запобігти їх старіння. Швидкість, з якою методика застаріває, дуже різна і залежить від її змісту. Сертифіковані психодіагностичні методики та їх основні частини не можна друкувати в газеті, журналі чи популярній брошурі ні в цілях опису, ні для використання їх при самооцінці. Виняток складають застарілі тести досягнень, завдання цих тестів можна публікувати в спеціальних брошурах для тренування учнів у виконанні подібних тестів.

Винятки, що стосуються тестів досягнень і методів експертної оцінки, формулюються так.

1. Сертифіковані тести досягнень, розроблені в центрах, акредитованих органами народної освіти, можуть використовуватися педагогами як для оперативного, так і для атестаційного контролю рівня знань. Будь-який педагог може самостійно розробити тест досягнень, але використовувати його він може тільки для оперативного контролю за рівнем знань своїх учнів.

2. Методи експертної оцінки особистісних якостей учнів можуть використовуватися будь-яким педагогом, але їх результати можуть мати застосування тільки в оперативній педагогічної роботи з даними учнями і не можуть мати атестаційного значення, тобто передаватися іншим особам та організаціям.