17. Контрольні шкали

Контрольні шкали - допоміжні діагностичні засоби, що дозволяють оцінити достовірність інформації, що отримується за допомогою тих чи інших психодіагностичних методик. Найбільш широко контрольні шкали застосовуються в особистісних анкетах.

Недостовірність діагностичних даних, отриманих в результаті обстеження, можна виявити, спираючись на аналіз різного роду спеціальних показників. Як приклад можна привести комплекс контрольних шкал Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника, що включає чотири спеціалізовані шкали.

1. Шкала «?» Враховує кількість пунктів опитування, надісланих випробуваним без відповіді. Перевищення певного критичного числа таких незаповнених пунктів є підставою для судження про недостатню мотивованості випробуваного на обстеження, можливому низькому культурному рівні і недостатньому розумінні змісту формулювань пунктів опитувальника. З урахуванням даних шкали «?» Оцінюються вірогідність і діагностична цінність результату обстеження.

2. Шкала «L» - один з найбільш поширених типів контрольних шкал. Спрямована на оцінку тенденції випробуваного до соціально-позитивним відповідей. У утримання пунктів шкали включені питання, які передбачають однозначну відповідь у ситуації, що відбиває житейськи реальну поведінку, яке зовні може здатися засуджуваним суворої мораллю. Випробуваний, що бажає показати себе в максимально вигідному світлі, може відповідати на питання не відповідно до істинними поведінковими проявами або якостями, а відображати своє уявлення про потрібні (з точки зору моральних норм або зразків здорової або високоценімой оточуючими особистості) реакціях, якостях характеру, вимоги культури поведінки, установках і т. д.

У тому випадку, якщо значення оцінок за шкалою «L» перевищують критичні, вважається, що випробуваний відрізняється установкою на питання: «Не так, як є», а «Як має сподобатися» або «Як буде правильно».

Шкали, подібні «L», поряд з методикою MMPI використовуються в анкетах EPI, MAS (див. особистісні опитувальники Айзенка, шкала «Прояви тривожності») і ряду інших.

3. Шкала валідності («F») спрямована на аналіз тенденції до навмисного чи неусвідомленому погіршення результату обстеження (симуляція, аггравация). До складу пунктів шкали включені твердження стосовно проявів психічної та фізичної сфери, які дуже рідко зустрічаються в клінічній практиці, проте зовні відповідають життєвим уявленням про явища, які можуть виникнути при психічних розладах, стресі і т. д. У тому випадку, якщо випробуваний відзначає у себе велику кількість таких симптомів, є підстави припускати згадану вище тенденцію або наявність вираженої помисливості, сугестивності, ипохондричности, схильності до оцінки свого стану в похмурих тонах. Оцінки за шкалою «F» значно вище критичних можуть виникнути і при випадкових (навмання) відповідях, неуважною або поверхневої роботі випробуваного, тенденції давати ексцентричні відповіді.

4. Шкала корекції («К») спрямована на вивчення протилежної попередньої установки випробуваного до навмисного чи неусвідомленому поліпшення результату обстеження (диссимуляция). У шкалу включені твердження, що стосуються часто зустрічаються в житті проявів, які можуть сприйматися піддослідним як ознаки хвороби, будь-якого особистісного недоліку. Суб'єкт, який бажає здатися максимально здоровим або благополучним в особистісному або життєвому плані, може часто заперечувати наявність у себе таких симптомів, звичок, реакцій на навколишні обставини. При підвищених К-показниках можна очікувати, що і на питання інших шкал випробуваний буде прагнути відповісти на більш пригладжене, ніж у реальності, вигляді. Залежно від ступеня вираженості досліджуваної тенденції робиться поправка до результату ряду основних клінічних шкал методики MMPI.

Високий К-показник може означати захисну реакцію на ситуацію тестування або спробу здаватися хорошим. Низький К-показник може вказувати на надмірну чесність або самокритичність або на навмисну ​​спробу здатися поганим.

Різні варіанти показників контрольних шкал методики ММРІ можуть інтерпретуватися комплексно, даючи інформацію про можливе характер конкретних даних.

Існуючий комплекс контрольних шкал є цінним психодиагностическим інструментом. Контрольні шкали можуть використовуватися окремо від основної методики в поєднанні з будь-яким іншим прийомом діагностики особистості з метою контролю достовірності повідомляються випробуваним даних, аналізу установок, що спотворюють інформацію, отриману на основі самооцінки.