4. Факторний аналіз

Факторний аналіз - комплекс аналітичних методів, що дозволяють виявити приховані (латентні) ознаки, а також причини їх виникнення та внутрішні закономірності їх взаємозв'язку.

Факторний аналіз спрямований на перетворення вихідного набору ознак у більш просту і змістовну форму. Центральна завдання методу - перехід від сукупності безпосередньо вимірюваних ознак досліджуваного явища до комплексних узагальненим факторів, за якими стоять комбінації вихідних ознак, що виділяються на основі їх внутрішніх закономірностей, що відображають структуру досліджуваної області явищ.

Відповідно до точки зору одного з творців факторного аналізу (Л. Терстона) цей метод застосовується для конденсування тестових оцінок, зведення їх до відносно малому числу незалежних змінних і для виділення факторів, необхідних для опису індивідуальних відмінностей тестових результатів. Тому факторний аналіз являє собою не тільки метод статистичної обробки вихідних даних для їх узагальнень, а й широкий науковий метод підтвердження гіпотез щодо природи процесів, властивих самому вимірюваному властивості.

Вихідною інформацією для проведення факторного аналізу є кореляційна матриця, або матриця интеркорреляций показників тестів. У деяких моделях факторного аналізу матриця може включати й інші характеристики зв'язків та спряженості між досліджуваними ознаками (наприклад, кластерні відносини, відстані в семантичному просторі і т. д.). Виділені шляхом аналізу интеркорреляций або інших характеристик зв'язку узагальнені фактори першого порядку можуть бути представлені у вигляді нової матриці, що відображає кореляції між факторами. На основі таких матриць можуть визначатися фактори більш високого порядку.

В історії психології факторний аналіз пов'язаний з вирішенням ряду теоретичних завдань. Спочатку він сприймався як один з основних підходів до розкриття змісту психологічних властивостей. Так, Ч. Спирменом (1931) на основі аналізу кореляцій між результатами різних тестів була висунута ідея єдиного генерального фактора (фактор G), що лежить в основі успішності виконання будь-яких тестів, пов'язаних з вимірюванням інтелектуальних властивостей. Їм же в 1927 р. була розроблена математично обгрунтована методика факторного аналізу, теоретичної основою якої послужила однофакторний теорія, яка виходить із того, що в основі матриці интеркорреляций лежать один загальний і стільки поодиноких факторів, скільки було використано тестів. Л. Терстон (1931) розроблено мультифакторний аналіз оцінки багатьох корелюють між собою (обліческіх) і відносно незалежних (ортогональних) чинників, що пояснює мультифакторна концепцію інтелекту. Після робіт Л. Терстона почався період активної розробки різних математичних моделей факторного аналізу. В даний час методи факторного аналізу становлять складну спеціальну область математичної статистики. У психологічній діагностиці факторний аналіз широко використовується як для вирішення дослідницьких завдань, так і при конструюванні психодіагностичних методик (наприклад, опитувальник «Шістнадцять особистісних факторів").