3. Опитувальник «Шістнадцять особистісних факторів"

Опитувальник «Шістнадцять особистісних факторів" (SixteenPersonalityFactorQuestionnaire, 16 PF) - особистісний опитувальник. Вперше опубліковано Р. Кеттелл в 1950 р., останнє перероблене керівництво опитувальника «Шістнадцять особистісних факторів" вийшло в 1970 р. (Р. Кеттелл з співавторами). Призначений для вимірювання 16 факторів особистості і є реалізацією підходу до її дослідження на основі рис.

Розроблено дві основні еквівалентні форми опитувальника (А і В, причому А вважається стандартною формою) по 187 питань у кожній (для обстеження дорослих людей з освітою не нижче ніж 8-9 класів). В обох формах ШЛФ по 3 буферних питання і від 20 до 26 питань, що відносяться до кожного з вимірюваних факторів. Обстежуваному пропонують занести в реєстраційний бланк один з варіантів відповіді на питання: «Так», «Ні», «Не знаю» (або «а», «в», «с»), при цьому його попереджають про те, щоб відповідей « Не знаю »було якомога менше. Отримані результати виражаються в шкалі Стеном з мінімальним значенням в 0 балів, максимальним - 10 і середнім 5,5 балу (див. оцінки шкальні). Будується профіль особистості, при інтерпретації якого керуються ступенем вираженості кожного фактора, особливостями їх взаємодії, а також нормативними даними.

У розробці ШЛФ Р. Кеттелл спочатку виходив з так званий L-даних (life record data), тобто даних, отриманих шляхом реєстрації реальної поведінки людини в повсякденному житті. Виділені Г. Олпортом і X. Олдберг 4500 слів, ясно позначають риси особистості та особливості поведінки (на базі словника з 18 000 слів), Р. Кеттелл розбив на синонімічні групи і відібрав у кожній з них по одному слову, виражає основне смислове утримання відповідної групи. Це дозволило скоротити список особистісних рис до 171. Потім кожна з цих характеристик особистості оцінювалася експертами з метою вибору найбільш значущих. Взаємна кореляція експертних оцінок дозволила виділити 36 кореляційних плеяд, усередині яких розташувалися висококоррелірующіе характеристики. Всі плеяди містили пари членів, які мають значимі негативні кореляції, наприклад веселий - сумний, говіркий - мовчазний і т. д. Так був отриманий набір з 36 біполярних назв, який був розширений до 46 за рахунок включення спеціальних термінів, знайдених в роботах інших дослідників. Для всіх біполярних пар були складені робочі визначення. Наприклад: емоційний (завжди афектований, збуджений, багато сміється, часто буває сердитий, прояви емоцій відрізняються надмірною виразністю) - стабільний (емоційна виразність відсутня, діапазон емоційних проявів малий, зберігає спокій навіть у емоціогенних ситуаціях).

В результаті факторизації L-даних (див. факторний аналіз) було отримано від 12 до 15 факторів. Надалі Р. Кеттелл здійснив перехід (обумовлений труднощами експертного оцінювання) до Q-даних (questionnaire data), тобто даними, отриманим за допомогою опитувальників. При цьому збір Q-даних координувався з наявними L-даними. Р. Кеттелла створені різні модифікації факторних моделей з різним числом вхідних в них факторів, однак найбільш відомою є 16-факторна, співвіднесення з опитувальником «Шістнадцять особистісних чинників». Фактори особистості, діагностуються опитувальником «Шістнадцять особистісних факторів", позначаються буквами латинського алфавіту, причому буква «Q» використовується тільки для тих факторів, які виділені на основі Q-даних. Фактори мають побутові та технічні назви. Перші є загальнодоступні визначення, орієнтовані на непрофесіоналів. Наприклад, фактор А - «сердечність, доброта - відособленість, відчуженість». Технічні назви призначені для фахівців і тісно пов'язані з науково встановленим значенням фактора. При цьому часто використовуються штучно створені назви, наприклад той же фактор А буде визначатися як «аффектотімія - сізотімія». Як побутові, так і технічні назви факторів даються в біполярної формі, чим усувається двозначність у визначенні їх змісту. Слід мати на увазі, що визначення решт осі чинника як позитивних (+), так і негативних (-) умовно і не має ні етичного, ні психологічного сенсу. Зазвичай опис кожного фактора у Р. Кеттелла складається з розділів:

1) літерного індексу фактора; розроблена також система універсальної індексації, що включає відомості про принцип виділення того чи іншого фактора і його порядковий номер;

2) технічного та побутового назви;

3) списку найбільш значущих характеристик в L-даних;

4) інтерпретації фактора. Наприклад, фактор С, виділений на основі L-і Q-даних (за В. М. Мельникову і Л. Т. Ямпільському , 1985, зі скороченнями), (табл. 4).

Таблиця 4