Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківська обласна державна адміністрація

Головне управління освіти і науки

Харківської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Кафедра теорії та методики дошкільної освіти

Педагогічні умови формування у дітей екологічної культури

Курсова робота

Студентки 311 д групи

Факультету дошкільної освіти

та музичного виховання

Горенко Людмили Геннадіївни

Науковий керівник

Таран І. В.

2012 р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….............3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ………...............................…5

1.1. Аналіз з проблеми «екологічна культура» у дітей дошкільного віку...............5

1.2. Сучасні погляди з питання екологічного виховання дошкільників….............9

РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА РЕАЛІЗАЦІЇ РОЗРОБЛЕНОЇ МЕТОДИКИ ТА ЇЇ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ…………………………….....................................................................14

2.1. Виявлення рівня екологічного розвитку дітей дошкільного віку (констанстуючий етап)..............................................................................................15

2.2. Експериментальна методика виховання екологічної культури у дітей дошкільного віку (формувальний етап) ……………......................................……17

2.3. Порівняльний аналіз результатів експериментальної роботи в експериментальній та контрольній групах …………………………….................20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………......................29

Список використаних джерел

Додатки

3

ВСТУП

Сучасний масштаб екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення атмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня.

«Гадаємо, - писав В. Сухомлинський, - що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо».

Екологічні проблеми, що особливо загострились в останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу людей на Землі. З 1992 р. територія України оголошена зоною екологічної небезпеки. Але ми мусимо подолати цю екологічну кризу.

Серед екологів – педагогів України утвердилася цілком справедлива думка: екологічна освіта і виховання – єдиний послідовний процес, що має здійснюватися протягом усього життя людини на комплексній основі.

В Державних документах:

«Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття)[13, 2].

«Базовий компонент дошкільної освіти в Україні» [13, 3]

Закон України «Про дошкільну освіту» Україна. Закон «Про дошкільну освіту: Закон від 11 липня 2001 р. №2628 приділяється велика роль екологічному вихваленню дошкільників, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля.

Зокрема, в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні сфера «Природа» зазначається, що метою є формування елементів екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвиток у дитини позитивного, емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля, формування реалістичних уявлень про явище природи, практичних умінь, дбайливого ставлення до її компонентів.

Природа – могутнє джерело пізнання , яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу. Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від

4

самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці.

Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічного світогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям.

Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення еколого – розвивального предметного середовища, яке сприяє формуванню в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

Вивченням даної проблеми займалися видатні педагоги минулого: О. Духнович, К. Ушинський, В.Сухомлинський. І в наш час багато науковців та педагогів – практиків присвятили свої дослідження проблемі екологічного виховання, серед них: Н.В.Лисенко, Н.Ф.Яришева, Н.Глухова, В.Скребець, В.Фокіна, С.Ніколаєва, З.Плохій, Н.Кондратьєва та ін.

Об’єктом нашого дослідження є: процес формування екологічної культури у дітей дошкільного віку в системі всебічного та гармонійного розвитку особистості дитини.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування екологічної свідомості та екологічної культури у дітей дошкільного віку.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити реалізацію розробленої методики і визначити її вплив на формування екологічної культуру дітей дошкільного віку.

Завдання:

• на основі аналізу наукової літератури розкрити суть поняття

«екологічна культура»;

• З’ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та освітній практиці.

• Визначити педагогічні умови та особливості формування екологічної

5

• культури у дітей дошкільного віку

• На основі аналізу психолого-педагогічних та науково методичних досліджень розробити методику формування екологічної культури та експериментально перевірити її вплив на формування екологічної культури у дітей дошкільного віку.

Гіпотеза: формування екологічної культури у дітей дошкільного віку можливе за умов втілення у навчально-виховний процес експериментально розробленої методики.

Методи дослідження:

• Теоретичні – аналіз довідкової літератури, психолого-педагогічної літератури

• Експеримент

• Кількісна і якісна обробка результатів

Структура та обсяг роботи: вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел, додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ.

1. Суть поняття «екологічна культура» у науково-педагогічній літературі.

Сучасний розвиток педагогічної науки передбачає обґрунтування і реалізацію нових методологічних засад виховання. Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», державними національними програмами

«Освіта» та «Діти України» визначено, що центром виховного впливу має стати дитина, а метою – формування соціально-активної, творчої, гуманістично спрямованої особистості. При цьому особливої ваги набуває єдність виховних

впливів упродовж всього періоду становлення особистості, починаючи з раннього дитинства.

У Концепції екологічної освіти України серед завдань дошкільного виховання визначено формування основ екологічної культури, морально-

ціннісної орієнтації особистості. Відомо. Що цінності є необхідною

6

передумовою розуміння сутності природи, переосмислення власної поведінки в межах гуманістично спрямованих орієнтирів щодо природи. Тому, основним предметом екологічного виховання дошкільників має стати формування суб'єктивного відображення універсальної цінності природи. Для сучасних досліджень проблем екологічного виховання характерний гуманістичний підхід, згідно якого екологічні проблеми розглядаються як такі, що стосуються внутрішньго світу особистості.

Історичний аналіз проблеми екологічного виховання дітей дошкільного віку засвідчив, що методологічні засади її розв’язання закладено у працях Я.Коменського, Й. Песталоцці, К. Ушинського.

Великий внесок в розвиток виховання дітей на лоні природи, вніс видатний педагог Ян Амос Коменський (1592-1670рр). Він довів що людина, як частина природи підкоряється її найголовнішим законам, які діють як у світі рослин тварин, так і у відносинах з людиною, вказує, що

«... чіткий порядок школи треба запозичити у природи» [1, 124].

Одним із перших документів та наукових орієнтирів у позакласній натуралістичній роботі є написане Песталоцці у 1776 році «Прохання до людства про підтримку закладу, який має завдання дати дітям виховання в сільській місцевості». Цей натуралістичний заклад в Нейгофе був притулком для молоді. Вчений зазначав: «Я обіцяю дати всім хлопчикам знання і вміння, необхідні у сільському господарстві. Я берусь дати навички по посадці й обробітку плодових дерев...» [2, 9].

Не стояв осторонь питань необхідності природничої освіченості Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1870). Він закликав розширити спілкування дитини з природою і дивувався тому, що "... виховний вплив природи ... так мало оцінений в педагогіці" [3, 145]. Видатний педагог

вважав, що природний ландшафт має таке велике виховне значення і вплив на розвиток молодої душі, з яким важко сперечатися навіть таланту хорошого педагога.

7

Вони визначили багатогранність впливу природи на особистість дитини, що фактично відповідає системному підходу до розуміння сутності та значення природи.

На думку В.Сухомлинського, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів та творчості. Видатний педагог вважав, що формувати в дитини ставлення до рідного краю як частки природи слід починати з раннього віку.

Школу, яка була чудовою лабораторією, де велась велика практична робота організував у Павлині у 1948 році В. Сухомлинський. Велику увагу приділяв педагог в своїй шкільній системі виховання дітей на лоні природи (школа під голубим небом). Вчений вважав, що «... дуже важливо не допустити, щоб шкільні двері закрили від свідомості дитини оточуючий світ» [4, 133]. Два рази на тиждень «... ми йшли в природу – вчилися думати» - зазначає у своїй роботі «Серце віддано дітям» В. Сухомлинський. «Гадаємо, - писав В. О. Сухомлинський, - що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо» [4, 303].

Теоретичні надбання педагогічної науки розвивалися вченими у подальші роки. Протягом ХІХ – початку ХХ століття Є. Водовозова, Є. Тихєєва, О. Симонович, С. Русова та інші активно розробляли теорію й практику дошкільного виховання, «систематично звертались до природи як засобу гармонізації внутрішнього світу дитини, її відносини із довкіллям» [3, 26]. Досліджувана проблема відображена у працях Л. Артемової, А. Богуш, О. Кононко, В. Котирло, З. Плохій, Н. Яришевої, Л. Виготського, О. Запорожця, О. Лєонтьєва [5, 28]. Дошкільний вік сприятливий для екологічного виховання, адже саме у цей період закладаються основи культури спілкування і поведінки

дітей у природі. Емоційна чутливість, сприятлива для розвитку моральних почуттів (О. Запожець), новоутворення у вигляді усвідомлюваних мотивів, здатних підкоряти безпосередні потяги (О. Лєонтьєв), поява етичних інстанцій

8

(Л. Виготський, Д. Ельконін) роблять дошкільний вік сенситивним для розвитку основ особистості. Ставлення до природи – своєрідна проекція тих ціннісних підходів, що виробляються людством у процесі культурного розвитку. Процес становлення та розвитку людських потреб і ставлень обумовлений емоційними переживанням, що базуються на наявному фонді потреб, мотивів і ціннісного ставлення. Досвід емоційно – ціннісного ставлення включає емоційні переживання, що відповідають потребам і системності цінностей певного суспільства, і відрізняються якісними характеристиками, динамічністю й об’єктами, на які спрямовані [6, 73].

Отже, екологічне виховання – це цілеспрямоване формування у дітей екологічного мислення, екологічних, моральних, правових поглядів на природу і місце в ній людини. Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, виховання любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею.

Мета екологічного виховання дошкільників – формування системи знань, поглядів, переконань, які є основою відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища. Тобто, формування екологічної культури дошкільника.

Екологічна культура дошкільника – засвоєння норм і правил поведінки стосовно об’єктів навколишнього середовища, вироблення умінь для включення

в природоохоронну роботу.

Це – рівень сформованості природоохоронної свідомості у дитини, її ставлення до природи, що ґрунтується на бережному ставленні до неї.

Носієм екологічної культури є людина. Екологічна культура формується у

9

дошкільному віці, коли діти ознайомлюються з особливостями навколишнього середовища. Основу екологічної культури становлять елементарні знання про природу:

• Орієнтування у найближчому природному середовищі;

• Усвідомлення життєво необхідних потреб живих істот в умовах існування;

• Ознайомлення з елементарними відомостями про взаємозв’язки живої природи, значення її в житті людини;

На сучасному етапі екологічне виховання дошкільників виходить в перші ряди дошкільної педагогіки.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, - писав Г. Ващенко, - треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи» [7, 313].