22. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

Охорона праці – одна із загальнообов’язкових умов здійснення господарської діяльності в Україні. Вимоги охорони праці обов’язкові як для роботодавців, так і для найманих працівників.

Роботодавці відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» зобов’язані створювати умови праці, які повинні відповідати нормативно-правовим актам, а також забезпечувати дотримання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідальність роботодавців за порушення вимог щодо охорони праці встановлено статтею 44 цього Закону. Треба пам’ятати, що за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Стаття 260 Кодексу Законів про працю України гласить, що за тим, як виконуються закони та інші нормативно-правові акти про охорону праці ведуть державний нагляд лише чітко визначені державні структури:

– Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд);

– Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

– органи державного пожежного нагляду Міністерства надзвичайних ситуацій України;

– органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.

Аналогічна норма закріплена і в статті 38 Закону України «Про охорону праці». Однак, це не означає, що штрафувати за порушення законодавства про охорону праці можуть всі чотири інстанції. Такі повноваження від імені держави має тільки Держгірпромнагляд (стаття 231 Кодексу України про адміністративну відповідальність ( далі – КУАП) та санепідемслужба (стаття 236 КУАПу).

Стаття 231 КУАПу гласить, що органи Держгірпромнагляду розглядають справи про порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, а також про невиконання законних вимог Держгірпромнагляду.

Відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці встановлена статтею 41 КУАПу і для працівників, і для роботодавців: працівникам, які не виконують вимоги охорони праці, загрожує штраф у розмірі від 34 до 85 грн., а посадовим особам підприємств і приватним підприємцям, які використовують найману працю, за такі самі порушення – від 85 до 170 грн. За невиконання приписів (законних вимог) Держгірпромнагляду накладається штраф відповідно до статті 188 КУАПу: на працівників від 51 до 85 гривень, посадових осіб — від 170 до 238 гривень.

Органи санітарно-епідеміологічної служби відповідно до статті 236 КУАПу можуть розглядати справи і накладати штрафи за правопорушення, передбачені статтею 41 цього закону тільки за умови, що невиконання законодавства про охорону праці є порушенням санітарно-гігієнічних і санітарно-епідеміологічних норм і правил.

Крім того, слід пам’ятати зміст статті 3 Закону України «Про охорону праці», яка гласить, що законодавство про охорону праці складається з базового Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Тому відповідно до статті 165 КУАП робочими органами виконавчої дирекції Фонду може накладатися штраф за несвоєчасне інформування про нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві. Таке правопорушення тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо таке правопорушення повторюється протягом року то розмір штрафу збільшується до десяти – двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Що стосується інших органів, перерахованих у статті 260 КЗпП, то вони можуть застосовувати адміністративну відповідальність за правопорушення, передбачені іншими нормами, ніж стаття 41 КУАП (наприклад, статті 95, 120, 175 КУАПу). Але ніяк не за порушення законодавства про охорону праці.

Все вищенаведене стосується виключно адміністративної відповідальності, але за порушення вимог законодавства про охорону праці передбачена ще й кримінальна відповідальність. ЇЇ застосовують до посадових осіб підприємства та фізичних осіб – роботодавців відповідно до статті 271 Кримінального кодексу України (ККУ), якою встановлено, що порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином – суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, – карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, – карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Кримінальна відповідальність для працівників, які порушують правила техніки безпеки, дотримуватись яких вони зобов’язані, передбачена статтею 272 ККУ, якою встановлено , що порушення правил безпеки під час виконання робіт підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримуватись, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Слід відзначити, що її застосування обумовлене також наявністю тяжких наслідків у вигляді шкоди, завданої здоров’ю або життю потерпілого.

Застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Особи, на яких накладено штраф, вносять його суму в касу підприємства за місцем роботи з наступним перерахуванням до державного бюджету, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду (стаття 165) чи проводять оплату власними коштами через установи банку.

Цією статтею хочу наголосити на серйозності чинних норм законодавства щодо охорони праці і звертаюсь до всіх роботодавців та найманих працівників з проханням дотримуватися встановлених норм і правил безпеки праці, не допускати нещасних випадків і тим самим не давати приводу для застосування карних норм Закону».