Самостійна вивчення 2

Поняття про сорт. Породою тварин або сортом рослин називають сукупності особин одного виду із певними спадковими особливостями.

Штамом називають чисту культуру мікроорганізмів. Від однієї клітини можна дістати різні штами, які відрізняються за своїми властивостями.

Для кожної породи, сорту або штаму характерна певна реакція на умови довкілля. Це означає, що їхні позитивні якості можуть проявитися лише за певної інтенсивності чинників навколишнього середовища. Вчені у науково-практичних закладах всебічно досліджують властивості нових порід і сортів та перевіряють їх придатність до використання в певній кліматичній зоні, тобто здійснюють їхнє районування.

Районування - комплекс заходів, спрямованих на перевірку відповідності якостей тих чи інших порід або сортів до умов певної природної зони, що є необхідною умовою їхнього раціонального використання на території будь-якої країни.

Основні методи селекції - це штучний добір та гібридизація. Теорію штучного добору створив видатний англійський вчений Чарльз Дарвін, основні положення якої він виклав у своїй праці "Походження видів шляхом природного добору, або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя" і розвинув у книзі "Зміни свійських тварин та культурних рослин під впливом одомашнення". Таким чином, порода тварин або сорт рослин не є самостійним видом, а лише групою особин певного виду, якавідрізняється від інших подібних сукупностей за певними спадковими ознаками. Людина створила чимало порід і сортів. Наприклад, предками усіх порід собаки свійського, яких нараховують понад 350, вважають кілька близьких видів вовків, а голуба - скельного голуба.

За Ч.Дарвіном, механізм штучного добору такий. Серед багатьох тварин чи рослин певного виду людина підмічає окремі особини, які відрізняються від інших за ознаками, що їх зацікавили, і відбирає їх для подальшого розмноження. Серед потомства відібраних плідників проводять добір: особин, що успадкували від батьків бажані для людини ознаки, залишають для подальшого розмноження. З покоління в покоління бажана ознака все більше розвивається, бо як плідників обирають особин, у яких вона виражена найкраще. Водночас шляхом гібридизації людина може поєднувати в потомках різні корисні для неї ознаки батьківських форм. Добір за певними ознаками, як правило, приводить до змін і деяких інших ознак (корелятивна, або співвідносна мінливість). А згодом і до корінної перебудови організмів, тобто до створення нового сорту або породи.

Штучний добір - це вибір людиною найцінніших у господарському відношенні тварин, рослин, мікроорганізмів для одержання від них нащадків з бажаними ознаками.

Як зазначилося, неодмінною умовою ефективного штучного добору є різноманітність вихідного матеріалу. Якщо різноманітність вихідного матеріалу незначна, штучний добір виявляється малоефективним. Для самозаплідних організмів добір буде ефективним доти, доки з вихідної, неоднорідної за генетичним складом групи особин не будуть виділені чисті лінії.

Ознаки чи їхні стани, які добирає людина, не завжди виявляються корисними для самих організмів; створені породи і сорти часто вже нездатні до самостійного існування і потребують повсякчасного піклування людини.

В процесі штучного добору фенотипна мінливість організмів зростає, а їхня загальна життєздатність знижується. Тож людина повинна створювати умови, найсприятливіші для розвитку тих чи інших ознак або їхніх станів.

Застосовують масову та індивідуальну форми штучного добору. За масового добру з вихідного матеріалу виділяють особин із фенотипними особливостями, що цікавлять селекціонерів. Групи особин, подібних за фенотипом, можуть виявитися генотипно різнорідними. Це неодмінно впливатиме на ефективність добору: при схрещуванні гетерозиготних організмів між собою у гібридів перших поколінь зміни ознак у бік, бажаний для селекціонерів, відбуватимуться досить швидко, але у міру накопичення гомозиготних особин ефективність добору знижуватиметься.

Кращі результати дає індивідуальний добір, коли для подальшого розмноження залишають окремих особин на підставі вивчення як їхнього фенотипу, так і генотипу. Про спадковість цих організмів можна дізнатися, досліджуючи їхні фенотипи, родоводи, за допомогою аналізуючих схрещувань тощо.

Загальні вимоги.

Виробництво насіння сільськогосподарських культур у достатній кількості та з високими урожайними властивостями можливе лише за оптимальних умов вирощування. В зв'язку з цим:

кращі для даної культури попередники слід відводити під насінницькі посіви;

всі види робіт від підготовки ґрунту та сівби до збирання врожаю слід виконувати своєчасно і якісно;

забезпечення поживними речовинами та засобами захисту рослин від хвороб, шкідників, та бур'янів є обов'язковими.

Для того щоб уникнути засмічення насіння механічними включеннями, які важко відокремлюються на очисних машинах, та насінням інших сортів однієї культури, посіви бажано розміщувати в різних полях сівозміни. Насінницькі посіви сортів перехреснозапильних культур також повинні мати достатню просторову ізоляцію.

Видові та сортові прополки є обов'язковим агрозаходом для насінницьких посівів. Від своєчасності та якості їх проведення значною мірою залежить сортова чистота насіння, рівень його урожайних властивостей, термін збереження сорту у виробництві.

Особливу увагу слід приділити технологічним заходам щодо збереження насінницьких посівів і насіння від засмічення:

вдалий підбір попередника дозволяє уникнути засмічення посівів через падалицю та бур'яни, насіння яких важко відокремлюється від насіння культури;

уникати заїздів на відведені під насінницькі посіви поля агрегатів, які працюють на збиранні врожаю чи сівбі на сусідніх полях;

при протруюванні насіння, його очистці та при збиранні врожаю насінницьких посівів агрегати необхідно максимально очищувати від попередньої культури чи сорту, а першу порцію (0,5-1,0т) зерна при збиранні врожаю та очистці насіння (0,5-2,0 ц) використовувати на товарні цілі;

збирання врожаю та очистку насіння найцінніших сортів та високих репродукцій бажано проводити першими; при наявності в господарстві кількох репродукцій одного сорту ці операції доцільно розпочинати з більш високої, при цьому необхідність очистки агрегатів відпадає;

для очистки зернозбиральних комбайнів та насіннєочисних машин доцільно використовувати культуру, насіння якої легко відділяється (для пшениці, жита, ячменю вівса такою культурою є горох).