7. Україна в інших міжнародних організаціях.

Пріоритетними регіональними напрямами зовнішньої політики України є діяльність у рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Раді Північноатлантичного співробітництва (РПАС) та Північноатлантичної асамблеї (ПА).

На Будапештській зустрічі, яка відбулася в 1994 р., пропонувалося більш детально проробити всю систему безпеки в Європі. Україна висунула на нараді ідею: прийняти рішення про створення спеціальної групи з представників ООН, НАТО, ЄС, ЗЄС та ОБСЄ, яка почала б роботу над угодою між цими структурами щодо розподілу обов'язків між ними і визначення сфер впливу.

У ході дискусій і консультацій стало очевидно: не всі організації (передусім НАТО) готові до детального розгляду всіх аспектів такої взаємодії.

Україна виступає за подальше зміцнення інститутів ОБСЄ, удосконалення діяльності та підвищення ефективності її механізмів, особливо у сфері превентивної дипломатії.

Кілька років шляхом співробіцнитва з ВООЗ здійснювалась змістовна програма допомоги у подоланні наслідків аварії на ЧАЕС, у рамках якої було проведено спеціальні медичні обстеження різних груп населення, отримано чималу кількість обладнання, медпрепаратів, кілька мільйонів доларів.

Постійний валютний прибуток дає участь у Всесвітній організації інтелектуальної власності (ВОІВ), сприяючи налагодженню патентної справи, захисту товарних знаків тощо.

Отож, ми дісталися висновку, що Україна бере активну участь у формуванні політичних умов на міжнародній арені тим, що є членом багатьох впливових міжнародних організацій, в межах яких вона провадить активну роботу, яка, до того ж, відзеркалює не лише загальні, а й національні інтереси нашої держави. З момента досягнення незалежності Україна отримала членство у вливових міжнародних організаціях однією з перших з числа колишніх республік СРСР, що говорить на користь нашої держави, є показником зростаючого авторитету України в світі. Але, як говорить давня мудрість: «Краще якість ніж кількість». Тому, як на мене, Україна перш за все має вдосконавлювати та покращувати свою роботу в організаціях, членом яких вона вже є, а потім вже розглядати можливості входження до інших міжнародних організацій. Насамперед це стосується ЄС та НАТО. Проте складна сучасна геополітична ситуація не залишає нашим політикам вибору, змушує їх якось реагувати на ситуацію, розташування головних сил у світі. Тому не дивно, що в недалекому майбутнєму кількість міжнародних організацій, членом яких є Україна, може збільшитися.

ВИСНОВОК

Коли говорять про євроінтеграцію України, то приховано мають на увазі інтеграцію в такі європейські організаційні структури, як Європейський Союз, Шенгенська угода, Рада Європи тощо. Проте Україна вже є повноправним членом багатьох загальноєвропейських, але не західноєвропейських організацій, наприклад Ради Європи, вона входить до всіх структурних підрозділів РЄ — Парламентської асамблеї Ради Європи, Комітету глав урядів Ради Європи, є членом Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) ряду інших європейських організацій. Причому вона не є статистом а бере повноправну участь у багатьох міжнародних проектах.

Що ж мається на увазі, коли попри не весь час говориться про перспективи євроінтеграції? Адже для суверенної країни інтеграція може розумітися як членство країни в певних міжнародних організаціях і, як наслідок, прийняття на себе певних спільних для всіх країн-членів зобов'язань, Україна не тільки є членом названих загальноєвропейських організацій, але й на практиці виконує взяті на себе зобов'язання. Звичайно, не вся вітчизняна юридична база навіть стосовно взятих на себе Україною зобов'язань щодо членства в Раді Європи узгоджена, але процес узгодження триває і рано чи пізно завершиться.

Інтеграційний рух України до Європейського Союзу можна визначити, і як один з основних напрямів розвитку нашої держави. Настає нова ера в історії людства - інформаційне суспільство. Це не лише виробництво, засноване на комп'ютерних технологіях, а й процес створення і поширення знань та інформації, які перетворюються на основні продуктивні сили суспільства.

Щодо ситуації в Україні, то можна сказати, що на ній також відбились події в Європі. Криза, яка назріває, може звести нанівець усі сподівання суспільства. В політичному житті нема ніякої згуртованості, кожен діє за своїми правилами, кожен диктує свої умови. Люди втомились від вічних обіцянок політиків, які не мають майбутнього. На даний час в Україні відкрито два важливих питання, які знайшли і прибічників і противників, а саме - інтеграція до НАТО і ЄС.«Україна і НАТО: за - направо, проти -наліво», «Україна потрібна НАТО заради «дешевих» солдат», «Україна має майбутнє в ЄС?» - ось деякі заголовки газет, щодо даної ситуації.

Ми вважаємо, що вступ країни до цих організацій - це дуже важливий крок . Новий етап розширення ЄС відбувається на стадії завершення формування економічного та валютного союзу, значного прогресу на шляху формування політичного союзу, поглиблення співпраці у сфері безпеки. Це особливо ускладнює питання такого розширення — як у політичному, економічному, так і в правовому та процедурному аспектах.

Приєднання нових членів обумовлює істотні зміни в структурі та механізмі діяльності ЄС, що, безперечно, позначиться на самому євроклубі, країнах-кандидатах, сусідніх державах. Чи зможе Україна «влитись до Європи» і стати «своєю» - ось в чому питання. Це саме стосується і НАТО. Для досягнення стандартів, Україна повинна дуже багато змінити. Найбільша проблема вступу України до НАТО лежить у внутрішньоукраїнському питанні, по суті, дуже простому - у питанні демократії. НАТО - не лише воєнний блок, а й об'єднання країн на засадах підтримки ними демократичних цінностей. Країна з авторитарним чи тоталітарним політичним режимом не розглядається Альянсом як союзник, надійний тою ж мірою, що й демократичні країни. Адже в країнах демократії зовнішня політика перебуває під впливом громадської думки, а не змінюється так радикально й швидко, як суб'єктивний підхід диктатора. Розширення НАТО виявилося значно дешевшим, аніж попередньо прогнозувалося. Як заявляв міністр оборони Польщі, розширення НАТО коштує скільки, скільки хоче НАТО. Членство в Альянсі могло б змінити стереотип сприйняття України в очах західних інвесторів, які бачать її як пострадянську країну з відповідним "багажем" - корупцією, злочинністю та політичною нестабільністю. Зараз Україна має дуже багато недоліків. По – перше, немає досконалої воєнної техніки, рано чи пізно країна буде змушена закупляти нові зброєприпаси. Ще однією проблемою на шляху до інтеграції є недосконала система розвідки, командування і зв'язку. Ключові моменти - реформування Генерального штабу. Потрібна негайна зміна структури центральної оборони органів України. Це дуже малий перелік необхідних змін. Для їхнього втілення необхідно дуже багато часу і зусиль. Дуже жаль, що Україна не може знайти взаєморозуміння між головними політичними «гравцями», щодо чіткої стратегічної лінії. Президент і міністр оборони впевнені: ми йдемо в НАТО, більшість в Верховній Раді цю впевненість не розділяє, а в народу взагалі нічого не загітували.

Ясно одне, якщо Україна буде мати сучасну армію, сучасні погляди і взаєморозуміння всередині держави, вона зможе вписатись в будь яку колективну систему безпеки чи організацію.

Така сама ситуація і з вступом до ЄС. Нещодавній саміт Україна - ЄС закінчився краще, ніж міг би. Європейські лідери заявили, що Україна може в майбутньому розраховувати стати членом ЄС, якщо наблизиться до європейських стандартів. Для України це добра новина - з одного боку, керівництво України позбавляється одного з головних козирів орієнтації на Європу, урядовці все більш схиляються до думки, що там нас не чекають. Водночас слід наголосити, що, чекаючи від ЄС стратегічних рішень щодо України, українці перебувають під враженням від європейських соціальних досягнень та гігантського розміру ВВП Європи тощо. Європейський союз для своїх членів є ефективним об'єднанням, яке завдяки існуванню величезного внутрішнього ринку підвищує конкурентоспроможність європейських товарів і збільшує добробут європейців. Однак ЄС має обмежені можливості щодо дій поза своїми кордонами. Він фактично робить лише перші кроки у сфері зовнішньої політики. Геополітична слабкість Євросоюзу пояснюється низкою причин. Серед них, зокрема, військова слабкість Європи. Історично вкоріненими є суперечності між європейськими державами, які послаблювали їх упродовж кількох століть і ледь не призвели до краху європейської цивілізації у результаті ДВОХ СВІТОВИХ ВОЄН. У питаннях безпеки ЄС прямо залежить від іншої організації країн Заходу - НАТО. На Заході найчастіше розглядають НАТО і ЄС як дві невід'ємні частини європейської економіко-політичної системи. Євросоюз відповідає за економічну інтеграцію, а Північноатлантичний альянс - за питання безпеки. ЄС дає своїм членам можливість отримати прибутки. Але лише НАТО дає можливість убезпечити, щоб цими прибутками не скористався хтось інший. Добробут без належного рівня безпеки часто в історії був швидше загрозою для самого власника цього добробуту, ніж перевагою. Безпека, отримана в НАТО. дає європейцям можливість скористатися добробутом, отриманим у межах ЄС. ЄС довго перебував у стадії планування власного розширення і остаточно визначився з питанням максимізації кількості членів лише після того, як НАТО ухвалив рішення про розширення, навіть таке ключове Європи рішення, як розширення ЄС на 10 нових членів було ухвалено Європейським союзом лише під впливом розширення НАТО. Леонід Кучма заявив, що ЄС розглядав Україну через призму Росії, в цьому є доля правди, адже країни ЄС серйозно залежать від російських енергоносіїв, зокрема Німеччина 30% нафти й газу експортує Росії. ЄС істотно залежить від Росії й у сенсі спроб грати більш самостійно від США геополітичну роль. Саме тому країни Європи не готові до інкорпорації України до європейських структур, оскільки Росія, м'яко кажучи, "критично" ставиться до такого вибору України. Такі підходи європейських урядів ставлять європейську інтеграцію України в залежність від позиції Росії.

Очевидно, що найлегшим і найшвидшим шляхом до членства України в ЄС і посідання гідного місця у Європі є вступ до НАТО. Україна мала можливість переконатися, що саме НАТО впливає на прискорення вступу до ЄС нових членів. У 2007 році до ЄС приєднаються Румунія й Болгарія. Той факт, що ці країни у 2004 році вступлять до Альянсу, щонайменше на кілька років прискорив їхній вступ до Євросоюзу. НАТО і ЄС є двома боками однієї європейської медалі. Якщо Україна візьме собі один бік, то це підвищує її шанси отримати й інший. Після вступу до ЄС 10 нових членів у травні 2004 року роль НАТО у ЄС посилиться - у зв'язку з тим, що до Євросоюзу приєднаються суперлояльні, відносно Альянсу, східні європейці. Саме вирішення для України питання безпеки через вступ до НАТО може серйозно прискорити інтеграцію України в ЄС. Членство в Альянсі може допомогти Україні зробити ривок до європейської інтеграції.

Таким чином, правильне розуміння євроінтеграційного курсу України має бути таким: Україні необхідно наблизитися до Європи за стандартами і показниками. Союзи ж треба заключати з тими країнами, з якими Україна може забезпечити рівноправне співробітництво і які не відрізняються від України або суттєво близькі до неї за рівнем свого економічного розвитку, народними традиціями і звичками, досягненнями і проблемами, культурою і мовою.

Список літератури

1. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.

2. Международные организации системы ООН: Справочник / Сост. Титаренко А. А. — М.: Международные отношения, 1990.

3. Права людини. Міжнародні договори України –К., 1992.

4. Політика і час 1993 р. №№ 2, 8, 9

5. Україна на міжнародній арені. К., 1993.

6. Чемерис В. Л. Президент: Роман-есе.. — Київ: СВЕНАС, 1994. — 464 с.

7. Участь України в миротворчій діяльності ООН. -Ужгород 1995.

8. Україна та ООН - МЗС -К.1995

9. Україна в світовому співтоваристві. - МЗС -К.1996

10. Роль і місце України в світі // Урядовий кур'єр. 1996 27 липня.

11. НАТО (Довідник). Київ:Основи. 1997. 430 с.

12. Політика і час 1998 р. №№2, 4, 8, 9

13. (рос.) Ильин Ю. Д. История и право Европейского Союза. — Харьков, «Консум»,1998.

14. Європейський Союз. Консолідовані договори. — К.: Port-royal, 1999.

15. Масляк П.О., Дахно І.І. Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч.закл./ За ред. П.О.Масляка. - К.: Вежа, 2003. - 280

16. Топузов О.М., Тименко Л.В. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів. - К.: Зодіак-ЕКО, 2005. - 208 с.: іл

17. Доусон Л. Р. та інші. Комерційна дипломатія: торговельна політика право: Навчальний посібник. — Львів: Астролябія, 2005. — 520 c. Умови та зобов'язання взяті Україною при втсупі до СОТ

18. Доусон Л. Р. та інші. Комерційна дипломатія: торговельна політика і право: Навчальний посібник. — Львів: Астролябія, 2005. — 520 c.

19. Кучик О.С Міжнародні організації:Навч. Посібник. — Київ: Знання, 2007. — 749 с.

20. Пестушко В.Ю., Уварова Г.Ш. Географія: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: Рівень стандарту, академічний рівень. - К.: Генеза, 2010. - 304 с.:

Аналітичні матеріали "Яким чином Україна вступає до СОТ", підготовлені спільно з "USAID" та українським Міністерством економічного розвитку і торгівлі

Інформація про СОТ на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

Сайт "Україна й СОТ"

"Один рік України у СОТ" - За редакцією Марчіна Свєнчіцкі. Колектив авторів: Ірина Кобута, Віталій Жигадло, Андрій Заїка