
- •6. Теорія естетизму о.Уайльда та її втілення у романі «Портрет Доріана Грея» та «Тюремна сповідь».
- •7. Неоромантизм: визначальні риси,жанрова природа тенденції неоромантизму в літератури межі століть. Аналіз одного з прочитаних творів.
- •8. Натуралізм: філософські засади та естетичні принципи. Е. Золя як теоретик і практик натуралізму (на основі прочитаних творів).
- •9. Література реалізму межі століть, її своєрідність, її особливості, типологічна особливості, представники. Реалізм
- •10. Психологізм та засоби його створення у новелістиці та романах Гі де Мопассана (на основі прочитаних творів).
- •"Сповідь"
- •11. Особливості гумору, психологізму та жанрове новаторство м. Твена у дилогії про Тома і Гека.
- •12. Проблема трагедії митця і крах американської мрії в автобіографічному «романі кар’єри» Дж. Лондона «Мартін Іден». Трагедія митця і мистецтва у романі "Мартін Іден"
- •14. Жанр роману-епопеї в літературному процесі к. Хіх- і пол. Хх ст. (т. Манн, Дж. Голсуорсі, т. Драйзер, в. Фолкнер): типологічні особливості, проблематика (на основі прочитаних творів).
- •15. Інтелектуально-аналітична драма г.Ібсена та втілення її принципів у п’єсі «Ляльковий дім».
- •16. Драма-дискусія б.Шоу та реалізація її принципів у п’єсі «Пігмаліон».
- •17. Поняття авангардизму, авангардистські течії в л-рі поч. Хх ст.: філософські засади, естетичні принципи, знакові постаті.
- •Поняття авангардизму. Авангардистські течії у світовій літературі
- •18. Особливості поетичного дискурсу г. Аполлінера в контексті раннього авангардизму.
- •19. Авторський міф у творчості ф. Кафки (на основі прочитаних творів).
- •20. Суб’єктивна епопея м.Пруста «в пошуках втраченого часу» як бренд «літератури потоку свідомості».
- •21. Міфологізація людини і світу в романі Дж.Джойса «Уілліс».
- •22. Модернізація історії в історичному романі к. Хіх ст. – і пол. ХХст. (г.Сенкевич, т.Манн, л. Фейхтвагнер)(на основі прочитаних творів).
- •23. Теорія «епічного театру» б.Брехта та її реалізація у п’єсі «Матінка Кураж та її діти».
- •24. Філософська казка-притча «Маленький принц» як підсумок творчості а. Сент-Екзюпері.
- •25. Тема загубленого покоління та її художнє рішення в л-рі і пол. Хх ст. (р. Олдінгтон, е. Хемінгвей, е.М. Ремарк) (на основі прочитаних творів).
10. Психологізм та засоби його створення у новелістиці та романах Гі де Мопассана (на основі прочитаних творів).
Гі де Мопассан став автором шести романів, три з яких здобули світову славу. Першим і одним із кращих творів письменника був роман "Життя" (1883). Задум його виник давно і встиг отримати схвалення Флобера. Саме Гюставу Флоберу належала ідея ключової фрази книги, що з'явилася на його останніх рядках: "Жизнь, что ни говорите, не так хороша, но и не так плоха, как о ней думают". Роман "Життя" (1883) увібрав у себе все те, що хвилювало письменника раніше, а пізніше лише посилилось у його творчості: зневага до батька, відраза до материнства, глибокий песимізм, любов до рідного краю та стихії води, невідворотні думки про смерть. Цей твір став виявом тонкого і глибокого проникнення письменника у людську психологію. Мопассан не просто зробив головною героїнею жінку, а ніби змалював її очима історію руйнації ілюзій, розставання із чудовим минулим. Розповівши про конкретний, приватний випадок невдалого заміжжя, про "одне життя" (так точніше перекладалася назва роману), автор водночас показав життєві невдачі та розчарування своєї героїні як сумну, проте загальну закономірність. Мопассан був песимістичним письменником, але його психологічна майстерність не стала від цього менш досконалою.
Новела - коротка оповідь про якусь подію чи людину, про її почуття і переживання. Відтворивши на обмеженому просторі новели чиюсь долю або випадкову подію, письменник прагнув показати фрагмент життя, а через нього - найхарактерніші риси всього суспільства.
Якщо в епоху Ренесансу новела здебільшого мала комічний характер, в основі лежав анекдотичний, кумедний сюжет, була насичена динамічними подіями, мала чітку фабулу і майже не зображувала внутрішнього світу героїв, то французька новела критичного реалізму значною мірою втратила ці риси. Більш статична й описова, вона стала передусім психологічною, розповідала про душевні поривання людини.
Своєї вершини французька новела XIX століття досягла у творчості Гі де Мопассана. Його творчий доробок містив більш як 20 збірок, до яких увійшло 300 новел, надрукованих протягом 1880-1890 років.
Провідні теми творчості:
o війна; страждання і смерть, які вона несла людям;
o життя представників різних суспільних верств і прошарків;
o кохання; щастя чи нещастя у шлюбі;
o вірність і зрада;
o самотність людини; її ізольованість і приреченість;
o доля жінки у суспільстві і сім'ї;
o доля людей, які опинилися за межами суспільства;
o буржуазні й аристократичні звичаї у столиці та провінції;
o релігія та її вплив на людей;
o патріотичні твори про франко-прусську війну.
Гі де Мопассан створив новий тип новели, якого не знала європейська література. Аналізувати його твори досить складно, бо найчастіше сюжет і зміст у новелі не збігалися. Зазвичай автор відтворював лише окремий епізод людського буття без чітко визначеного фіналу - "шматок життя". Але кожен такий епізод був проявом глибинних процесів життя, побачити, зрозуміти й осягнути які автор запропонував читачеві. Сюжет став ніби верхнім ґрунтом, який приховував значний художній шар. Такий принцип зображення пізніше отримав назву "підтекст".
Дослідивши тему війни, Мопассан поставив широке коло питань: -відповідальність уряду за війну;
-аморальне прагнення міської та сільської буржуазії мати зиск із війни; -трагедія втягнутої у криваві події війни пересічної людини і властиве їй почуття патріотизму;
-патріотизм мопассанівських героїв не промовистий, вони не виголошували гучних гасел, не говорили про велич Франції та свій обов'язок. Майстерність Мопассана-новеліста:
o одна сюжетна лінія;
o гострота та динамічність сюжетів;
o психологічна вмотивованість усіх дій героїв;
o найсуворіший добір головного, типового в слові, образі, характері, ситуації;
o сконцентрованість в одній події, у різкому зіткненні характерів;
o драматичне напруження дії;
o прийом контрасту;
o жвавий діалог;
o мова героїв індивідуалізована;
o широке використання художньої деталі;
o несподівана розв'язка;
o різноманість форма творів;
o стислість і лаконічність.