Згідно положення про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою camels, затвердженого Постановою Правління нбу № 171 від 08.05.2002, ця система включає визна­чення таких понять:

Достатність капіталу ( C );

Якість активів ( A );

Менеджмент ( M );

Надходження ( E );

Ліквідність ( L );

Чутливість до ринкового ризику( S ).

•якість капіталу оцінка розміру капіталу банку щодо його достатності для захисту інтересів вкладників та підтримання плато­спроможності;

•якість активів — можливість забезпечення повернення активів;

•якість управління (менеджменту) — оцінка методів управ­ління банком з погляду ефективності його діяльності, методів контролю за дотриманням нормативних актів та чинного законо­давства;

• дохідність — достатність доходів банку для його подальшого розвитку;

•ліквідність — можливість банку щодо виконання ним як зви­чайних, так і непередбачуваних зобов'язань.

Чутливість до ринкового ризику – оцінка чутливості надходжень банку та капіталу до несприятливих змін у відсоткових ставках, курсах іноземних валют, цін на товари та/або цін на акції.

Сукупний рейтинг банку визначається у такий спосіб. За кож­ним із зазначених вище пунктів нараховуються бали від 1 (силь­ний) до 5 (незадовільний), бали підсумовуються і діляться на п'ять для визначення сукупної рейтингової оцінки. Сукупний рейтинг дає загальну характеристику банківської установи, згідно з якою вона може мати рейтинг: сильний, задовільний, посередній, грани­чний, незадовільний.

Банки, які за сукупним рейтингом визначені як «сильні» (1) та «задовільні» (2), мають надійний фінансовий стан, що не ви­кликає сумнівів у органів нагляду. Банки з рейтингом «посеред­ній» (3) мають слабкий фінансовий стан з тенденцією до його погіршання, у діяльності мають місце порушення законів та нор­мативних актів. Банки з рейтингом (4) та (5) мають ознаки потен­ційного банкрута, їх фінансовий стан є загрозливим для вкладни­ків та клієнтів.

Рейтинг банку є власністю Національного банку і конфіденційною інформацією, призначеною тільки для внутрішнього використання та не підлягає опублікуванню в засобах масової інформації.

• Санкції при невиконанні вимог НБУ щодо діяльності комерційних банків.

Унаслідок здійснення системою банківського нагляду НБУ перевірок до комерційних банків можуть бути застосовані заходи впливу непримусового і примусового характеру.

До непримусових заходів належать:

• лист із зобов’язаннями. Застосовується тоді, коли вважається, що проблеми банку усвідомлюються правлінням та радою банку, що банк спроможний вжити необхідних заходів щодо вирішення проблем;

• письмове попередження, яке НБУ надсилає банку в разі порушення ним стану справ і вказує на конкретні заходи, які необхідно йому вжити для виправлення становища.

Примусові заходи НБУ застосовує тоді, коли діяльність банків характеризується високим рівнем ризику, порушується чинне законодавство, економічні нормативи, порядок, строки та технологія виконання банківських операцій, допускається несанкціонована емісія, подається недостовірна інформація, діяльність їх збиткова та ін.

До примусових заходів впливу належать такі:

• підвищення норм обов’язкових резервів;

• відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій;

• усунення керівництва банку від управління;

• призначення тимчасової адміністрації для управління банком;

• стягнення за рішенням суду штрафу у розмірі не правомірно одержаного доходу;

• фінансове оздоровлення банку;

• ліквідація банку або виключення з Державного реєстру банків. Рішення щодо застосування НБУ примусових заходів до банків можуть бути оскаржені в арбітражному суді.

При переведенні банківської установи в режим фінансового оздо­ровлення до неї НБУ застосовуються заходи, спрямовані на: зни­ження рівня витрат (на заробітну плату, поточний та капітальний ремонт, рекламу), часткову або повну заборону на проведення акти­вних операцій, погашення простроченої дебіторської заборгованос­те ліквідацію збиткових філій, формування необхідних розмірів ре­зервних фондів, збільшення розміру статутного фонду.