3. Регулювання ліквідності банку.

Ліквідність — це здатність банку забезпечити своєчасне вико­нання своїх грошових зобов'язань і визначається збалансо­ваністю між термінами і сумами погашення активів та термінами і сумами виконання зобов'язань банку.

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності – ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

Потреба в ліквідних коштах може виникати з таких причин:

- зняття клієнтами коштів з депозитів;

- заявки на отримання нових кредитів від платоспроможних клієнтів;

- операційні витрати та сплата податків у процесі продажу бан­ківських послуг;

- виплата дивідендів акціонерам.

Джерелами для покриття потреби в ліквідних коштах є:

- залучення депозитів;

- дохід від продажу недепозитних банківських послуг (емісія облігацій);

- погашення раніше наданих кредитів;

- продаж активів банку (короткострокових цінних паперів);

- залучення коштів на грошовому ринку.

Погіршення ліквідності банку виражається насамперед у втраті банком здатності надавати такж кредити своїм клієнтам, а також здійснюва­ти деякі інші активні операції.

Фінансове управління банківською ліквідністю вимагає щоденного аналізу не лише банківських активів і пасивів, а й стану економіки в цілому та перспектив її розвитку.

Величина вкладень банку в прибуткові активи визначається об­сягом власних та залучених коштів банку. Однак уся ця сума не мо­же бути використана для здійснення активних операцій, тому що банки повинні забезпечувати не тільки отримання прибутку, а і необхідний рівень ліквідності. Управління банківською ліквідністю полягає у формуванні оптимальної структури активів і пасивів з метою забезпечення дохідності і ліквідності. Існує кілька підходів до управління ліквідністю банків:

- управління ліквідністю через управління активами (забезпе­чення ліквідності за рахунок активів);

- управління пасивами (використання позичених ліквідних ко­штів для задоволення попиту на грошові кошти);

- управління активами і пасивами (збалансоване управління лі­квідністю).

Для підвищення та управління фінансовою стійкістю банку важливе значення має зростання його доходів, зниження витрат, а як наслідок — зростання прибутковості банку, що є одним із основних джерел поповнення власного капіталу банку.

Банківські менеджери повинні здійснювати щомісячний аналіз рівня доходів та витрат банку як у цілому, так і за статтями з метою мінімізування витрат банку та отримання прибутку.

Банки заінтересовані в збільшенні чистого доходу, і для цього в їхньому розпорядженні є такі можливості:

• підвищення рівня дохідності від використання кожної складової активів;

• здійснення перерозподілу активів на користь тих, що дають найбільший дохід;

• зменшення процентних та непроцентних витрат.

Для аналізу прибутковості банківських установ використовується такі показники:

- RОА — прибутковість банківських активів;

- RОЕ — прибутковість акціонерного капіталу банку;

- SРRЕD — чистий спред.

RОА — це показник, що характеризує співвідношення чистого прибутку банку після сплати податків до активів банку і показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку. Цей показник можна виразити такою формулою:

RОА =ЧП/ А

де ЧП — чистий прибуток банку;

А — активи банку.

RОА — показник ефективності роботи менеджерів банку, він по­казує, як вони справляються з завданням отримання чистого прибу­тку з активів банківської установи.

RОЕ — показник, що характеризує відношення чистого прибут­ку банку після сплати податків до акціонерного капіталу банку і ви­ражається формулою:

RОЕ =ЧП/ Ка,

де ЧП — чистий прибуток банку;

Ка — акціонерний капітал банку.

RОА — показник, що вимірює дохідність акціонерного капіталу банку. Його значення особливо цікавить акціонерів банку, оскільки воно приблизно дорівнює розміру чистого прибутку, який отриму­ватимуть акціонери від інвестування свого капіталу.

SРRЕD — показник, що показує, наскільки успішно банк вико­нує функцію посередника між вкладниками та позичальниками і на­скільки гостра конкуренція на грошовому ринку. Посилення конкуренції приводить до скорочення різниці між доходами за активами та витратами за пасивами. Спред — це різниця між середніми процентними ставками, отриманими за активами і сплаченими за зобовязаннями. Оптимальне значення показника не менше 1,25 %. Цей показник визначається за формулою:

процентні доходи проценті витрати

SРRЕD= ­­­­­­­­­­­­­­-------------------------------* 100 % - -----------------------------------* 100 %

дохідні активи пасиви, за якими