2.1.1.1. Техніка проколу шкіри пальця та взяття крові для клініко-біохімічних аналізів

Взяття крові на клінічний аналіз проводять натще, з ІV пальця лівої руки, в окремих випадках – із мочки вуха або з п’ятки (у немовлят).

Обладнання. Капіляри, пластикові пробірки (скляні, силіконізовані) чи пробірки Еппендорф, піпетки, вата, 5 % спиртовий розчин йоду.

Реактиви

1. Антикоагулянти. Для забору крові використовують один із антикоагулянтів: гепарин без консервантів – 5000 ОД/мл (перед забором крові гепарин розводять фізіологічним розчином у співвідношенні 1:5); етилендіамінтетраоцтової кислоти динатрієва сіль (ЕДТА Na₂, трилон Б) – 40 г/л; 3,8 % розчин натрій цитрату, приготовлений на фізіологічному розчині чи 0,1 М фосфатному буфері (рН 7,2).

Хід роботи

У разі взяття крові необхідно дотримуватися всіх правил асептики. Шкіру пальця обробляють стерильним ватним тампоном, змоченим спиртом, і протирають сухим стерильним ватним тампоном. Після цього обережно відкривають (щоб не розстерилізувати) одноразовий скарифікатор (ланцет, аcti-lance), великим пальцем підтискають палець, з якого будуть проводити забір крові, щоб він став рожево-червоним, і роблять прокол шкіри пальця швидким рухом скарифікатора на глибину всього леза (3−4 мм), ближче до його бокової поверхні в напрямку, перпендикулярному до капілярних ліній пальця (рис. 2.5). Прокол зроблено правельно, коли кров виступає без надавлювання. Першу крапля знімають сухим ватним тампоном, тому що вона містить тканинну рідину, яка може вплинути на результат аналізу. М’яко натискаючи на місце поряд з проколом, проводять забір необхідної кількості крові.

Рис. 2.5. Процес забору крові з використанням скарифікатора (зліва). Скарифікатор одноразового використання з центральним вістрям для забору проби капілярної крові у разі лабораторних клінічних досліджень. Скарифікатор має центрально розміщене вістря і бокові обмежувальні краї, завдяки яким глибина проколу чітко фіксується (стандартна). Розмір леза підібрано так, щоб забезпечити з одного боку – достатню кількість перерізаних капілярів, тобто достатній об’єм проби крові, з іншого боку – мінімальний розмір рани. Процес забору крові за допомогою ланцета (справа)

Коли з’явиться нова краплина, під її основу підводять кінець капіляра, тримаючи його горизонтально і злегка (щоб не закрити отвір) притискаючи до шкіри. Кров заповнює капіляр (за законом капілярності). Треба слідкувати, щоб в капіляр не попали пухирці повітря. Швидко набирають кров до мітки. Якщо її виявиться надлишок, його можна, злегка дотикаючись ватою до кінця капіляра, видалити. Після взяття крові до місця проколу прикладають ватний тампон, змочений 5 % спиртовим розчином йоду, та придавлюють його великим пальцем тієї ж руки.

Оформлення роботи. Записати до протоколу основні моменти техніки взяття крові з пальця.

2.1.1.2. Визначення гематокритної величини

Гематокритна величина – це відсоткове співвідношення між об’ємом плазми крові та форменими елементами крові, зокрема еритроцитами. Загальноприйнято величиною гематокриту виражати об’єм еритроцитів у крові. Розрізняють артеріальний, венозний і капілярний гематокритний показник, оскільки об’єм еритроцитів у різних відділах кров’яного русла є різним. Уніфікованими методами визначення гематокритної величини (гематокриту) є два методи: розділенні гепаринізованої крові під час мікроцентифугування на дві фракції плазму і формені елементи крові та мікрометод у модифікації І. Тодорова.

Уніфікований метод визначення гематокриту за допомогою мікроцентрифугування

Принцип методу. Центрифугування крові впродовж певного проміжку часу при постійних обертах центрифуги із наступним визначенням результату за спеціальною шкалою.

Обладнання. Гематокритна центрифуга (мікроцентрифуга), мікропіпетки (в комплекті з центрифугою; можна використовувати капіляри для визначення С-реактивного білка), пластилін, скарифікатор, рукавички, дезінфекційний розчин.

Реактиви

1. Спирт – 70 ° розчин.

2. Гепарин – 5000 ОД/мл. Перед забором крові гепарин розводять фізіологічним розчином у співвідношенні 1:5. Замість гепарину як антикоагулянт можна використовувати етилендіамінтетраоцтової кислоти динатрієва сіль (ЕДТА Na₂, трилон Б), 40 г/л.

Хід роботи

Для попередження зсідання крові спеціальні скляні трубочки, які розділені на 100 рівних частин, промивають антикоагулянтом, висушують. Заповнюють кожну із трубочок на 7/8 їхньої довжини кров’ю з пальця або вени і закривають з одного кінця спеціальною пастою (можна пластиліном). Поміщають в ротор центрифуги (рис. 2.6) так, щоб закриті кінці прилягали до гумової прокладки. Центрифугують протягом 5 хв при 8 000 об/хв. Гематокритну величину визначають за допомогою спеціальної шкали, яка є в комплекті з центрифугою.

Рис. 2.6. Гематокритна центрифуга та ротор